Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
У загальному розумінні район визначається як поняття, яке широко використовується в різних галузях знання і означає територію, що вирізняється своїми специфічними особливостями — природними, історичними, соціально-економічними та іншими. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що район — це певна об'єктивна реальність.
Деякі вчені західних країн віддають перевагу у формуванні економічних районів природному чиннику — однорідності природи. Інші вчені вважають, що природний чинник є дуже важливим для формування економічних районів, але не вирішальним. Однорідні за природними умовами райони можуть збігатися і не збігатися з економічними районами.
У реальній дійсності виникнення і розвиток економічних районів пов'язані зі способом виробництва, рівнем розвитку і особливостями розміщення продуктивних сил. Основою формування економічних районів є територіальний поділ праці, що зумовлює виробничу спеціалізацію окремих територій і розвиток міжрайонної кооперації.
У докапіталістичних формаціях, коли територіальний поділ праці ще не набув певного розвитку, не було і об'єктивних умов для формування економічних районів. Виникнення і формування їх відбулося в умовах розвинутого товарного виробництва і подальшого розвитку суспільного територіального поділу праці.
Значного розвитку набула теорія і методологія економічного районування у постсоціалістичних країнах, насамперед, у працях учених колишнього Радянського Союзу, що було зумовлено розвитком планової господарської системи.
Вагомий внесок у розроблення наукових засад економічного районування зробили такі радянські економіко-географи і економісти, як М. М. Баранський, М. М. Колосовський, П. М. Алампієв, Я. Г. Фейгін, Л. Я. Зіман та ін.
У розробленні проблеми економічного районування колишнього Радянського Союзу особлива увага приділялась визначенню сутності поняття економічного району. Серед низки визначень найбільш вдалим є трактування П. М. Алампієва.
За визначенням П. М. Алампієва, економічний район — це географічно цілісна територіальна частина народного господарства країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні економічні зв'язки і нерозривно пов'язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці. Є й інші визначення поняття економічного району. Спільними для них є такі ознаки: територіальна цілісність, спеціалізоване господарство, його комплексність, тісні внутрішньорайонні і міжрайонні економічні зв'язки, особливість економіко-географічного положення.
Зі сказаного вище можна зробити таке узагальнення: великі економічні райони — це територіальні спеціалізовані частини народного господарства країни, взаємозв'язані між собою постійним обміном виробленої в них продукції та іншими економічни-
ми відносинами. Економічний район — це форма територіальної організації народного господарства, що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці, виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів.
Поглиблення територіального поділу праці, ускладнення територіальної структури народного господарства та посилення агропромислової інтеграції вимагають подальшого розроблення теорії економічного районування. У післявоєнні роки вагомий внесок у вирішення цієї проблеми зробив М. М. Колосовський, який поглибив наукові засади економічного районування розкриттям сутності територіально-виробничих комплексів (ТВК) як основи економічного району, через пізнання енерговиробничих циклів (ЕВЦ), що являють собою тісно пов'язані виробничо-технологічні процеси від переробки сировини до випуску кінцевої продукції.
Концепція М. М. Колосовського, хоча й надала імпульсу подальшому розробленню теорії і методології економічного районування, але мала й низку суттєвих недоліків.
Основним недоліком зазначеної концепції, на думку таких вчених, як П. М. Алампієв, Я. Г. Фейгін, Л. Я. Зіман, А. Є. Пробст, було поняття районного ТВК як виробничого комбінату. Його було звинувачено в технолого-виробничому ухилі, оскільки він не визнавав охоплення районним комплексом усієї сфери виробництва.
У результаті глибоких наукових розробок і дискусій визначились загальноприйняті наукові засади економічного районування. Виходячи з позицій діалектичного підходу до розвитку і розміщення продуктивних сил і об'єктивності процесів формування економічних районів, науково визначені районоутворювальні чинники, принципи і критерії виділення економічних районів та їх основні типи.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 431 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!