Виконання, як форма реалізації норм права

Виконання - форма реалізації зобов'язальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їхнього власного бажання (приміром, реалізація законодавства про державні податки). Полягає в обов’язковому вчиненні активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обов’язків.

Припускає активну поведінку суб’єкта — незалежно від його власного бажання.

Виконанням як формою реалізації права називається виконання обов'язку, тобто здійснення тих дій, які передбачені нормою права і (або) укладеним на її основі договором або індивідуальним актом застосування права. Іноді виконанням обов'язку є утримання від певних дій, що створює умови для використання права іншими учасниками правовідносин.

Особливістю виконання посадовими особами та іншими суб'єктами публічного права є те, що одним актом, дією вони виконують два обов'язки - перед громадянином (або іншим суб'єктом права) і перед вищестоящими державними органами, яким дана посадова особа підпорядкована в порядку державної (службової) дисципліни.

Для виникнення і реалізації деяких обов'язків, передбачених нормами права, необхідні акти застосування права або конкретні розпорядження уповноважених осіб. Ці акти та розпорядження адресовані певній особі і визначають конкретний обов'язок адресата. При виконанні таких обов'язків іноді виникає питання про законність акту або розпорядження, а також про відповідальність за виконання незаконного наказу. У таких випадках застосовуються такі правила:

1) наказ (рішення, розпорядження, вказівка), виданий явно поза межами компетенції посадової особи або державного органу або з очевидним порушенням встановленого (процесуального) порядку і (письмової) форми, не породжує обов'язку його виконувати;

2) не підлягає виконанню наказ, хоча і виданий у встановлених порядку але за змістом пропогує виконати дії, що є злочинним діянням; виконання дій, запропонованих таким наказом, є співучастю в злочині та тягне за собою відповідальність згідно із законом;

3) у всіх інших випадках, коли виникають сумніви в законності наказу чи розпорядження, особа, на яку цим актом покладається обов'язок, може оскаржити відповідний акт у встановленому законом порядку; подання скарги у випадках, передбачених законом, зупиняє виконання; у всіх інших випадках людина, що сумнівається в законності даного йому розпорядження, повинна це розпорядження виконати у зазначений термін, але, виходячи з перспективи оскарження, рекомендується заручитися доказами, що було дано саме таке розпорядження.

Дотримання права нерідко визначається як утримання від вчинення заборонених нормами права дій. Розуміння реалізації права як "непорушення заборон", "невчинення злочинів і проступків" породжує ряд сумнівів. Як зазначено вище, дія заборон своєрідна. Вони реалізуються через правовідносини тільки у випадках їх (заборон) порушення, коли до правопорушника застосовується санкція. Заборони регулюють поведінку людей і суспільні відносини до них застосовується загальноправовий принцип громадянського суспільства, громадянам та їх об'єднанням "дозволено все, що не заборонено законом".