Класифікація

Нормативно-правові акти поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Закони — це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (у нашій державі — Верховною Радою України), мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини.

Закони зазвичай поділяються на конституційні та звичайні.

Усі закони мають вищу юридичну силу, яка полягає у тому, що:

- ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх

- лише Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення неконституційним

- усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів

- у разі колізій між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акту діють норми закону.

Підзаконні нормативно-правові акти — результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об'єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів.

Розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали:

- нормативні акти Президента України

- нормативні акти Кабінету Міністрів України

- нормативні акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим

- нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом

- нормативні акти місцевих державних адміністрацій

- нормативні акти органів місцевого самоврядування

- нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях

- нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях

- інші підзаконні нормативні акти.

Систематиза́ція законода́вства — впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників.

Систематизація законодавства — це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.

Систематизація спрямована на:

- досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин, у результаті чого підвищується ефективність законодавства;

- впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію, що забезпечує зручність користування законодавчим масивом.

Систематизація здійснюється чотирма способами:

- Обліком,

- інкорпорацією;

- кодифікацією;

- консолідацією.

Інкорпорація — це об'єднання групи чинних нормативно-правових актів у одному збірнику за певним критерієм (хронологічним, тематичним тощо) без зміни їхнього змісту.

Види інкорпорації:

За юридичною значимістю:

офіційна інкорпорація — тобто впорядкування нормативно-правових актів шляхом видання правотворчими або уповноваженими їхнім рішенням компетентними органами збірників чинних нормативно-правових актів (наприклад, публікація законів у Відомостях ВР України, внесення змін та доповнень);

неофіційна інкорпорація — це підготовка і видання збірників чинних нормативно-правових актів неправотворчими органами держави або іншими організаціями чи особами.

За обсягом:

- загальна (генеральна);

- галузева;

- міжгалузева;

- спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі права).

За критерієм об'єднання нормативно-правових актів:

- предметна, тобто за предметом регулювання;

- хронологічна (за часом видання нормативно-правових актів);

- суб'єктна (залежно від органу, який видав акти).