Висновки. 1. Психологія як наука вивчає світ суб’єктивних явищ, процесів і станів, які усвідомлюються або не усвідомлюються людиною

1. Психологія як наука вивчає світ суб’єктивних явищ, процесів і станів, які усвідомлюються або не усвідомлюються людиною, а також особливості та закономірності поведінки людини. Усім важливо знати, до чого прагнуть, чого хочуть та що можуть вчинити оточуючі, як орієнтуватися в особливостях особистості, мотивах поведінки, можливостях пам’яті та мислення.

2. Виділення психології у самостійну науку відбулося в Німеччині в 70-х роках ХІХ ст., що пов’язано із відкриттям спеціальних науково-дослідницьких закладів – психологічних лабораторій та інститутів, а також із застосуванням експерименту як методу вивчення психічних явищ. У наш час психологія користується цілим арсеналом наукових методів збору інформації, до якого входять спостереження, експеримент (природний та лабораторний), бесіда, інтерв’ю, різноманітні тести, контент-аналіз, фокус-групи.

3. Головними напрямками наукової психології ХХ ст. виступають психофізіологія (І. М. Сеченов, В. М. Бехтєрев, І. П. Павлов, О. Ф. Лазурський, М. М. Ланге та ін.), психоаналіз (З. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер, Е. Берн та ін.), біхевіоризм (Д. Уотсон, Е. Торндайк, Б. Скіннер та ін.), діяльнісний підхід (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Л. С. Виготський, Г. С. Костюк та ін.), когнітивна психологія (Ж. Піаже, У. Найссер, Дж. Келлі, В. П. Дружинін, О. Р. Лурія та ін.), гуманістична психологія (Г. Олпорт, К. Роджерс, А. Маслоу), культурно-історичний підхід (Л. С. Виготський, К. Горні, С. В. Лур’є та ін.), які сприяли поглибленню розуміння психічного життя людини, формуванню її поведінки, розвитку та виховання творчої особистості.

4.Знання психологічних законів та закономірностей розвитку творчої особистості дозволять покращити життєдіяльність майбутніх фахівців сфери управління, економіки та бізнесу, підвищити рівень їхніх професійних та особистісних досягнень, а також задоволеність власним життям.

Список рекомендованої літератури

1. Бондарчук О. І., Бондарчук Л. І. Основи психології та педагогіки. Курс лекцій. - К., 1999.

2. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности. - К., 1982.

3. Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии. – М., 1996.

4. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. – Львів, 2001.

5. Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник: У 2-х ч. – Ч.1. Психологія суб’єкта діяльності. – К., 2000.

6. Колесніченко Л. А., Борисенко Л. Л. Основи психології та педагогіки. – К., 2002.

7. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни – К., 2001.

8. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навчальний посібник. - К., 2000.

9. М’ясоїд П. А. Загальна психологія. - К., 2000.

10. Основи практичної психології /В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К., 1999.

11. Основи психології: Підручник /За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – К., 1996.

12. Палеха Ю. І., Герасимчук В. І., Шиян О. М. Основи психології та педагогіки. – К., 2002.

13. Психологія: Підручник /За ред. Ю. Л. Трофімова. – К., 2000.

14. Психология и педагогика: Учебное пособие / Под ред. А. А. Радугина. – М., 2002.

15. Психологический словарь /Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова.- М., 1996.

16. Роменець В. А. Історія психології. - К., 1978.

17. Рубинштейн С. Л. Основи общей психологии. В 2-х т. – СПб., 2000 (Серия «Мастера психологии»).

18. Статінова Н. П., Сень Г. П. Основи психології та педагогіки. – К., 2002.

16. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности: Учебник. - СПб., 1997 (Серия

«Мастера психологии»).

17. Цимбалюк І. М., Яницька О. Ю. Загальна психологія. – К., 2004.

Завдання для індивідуальних занять та самостійної роботи студентів

Підготуйтесь до співбесіди за темами:

1. Значення психологічних знань для сучасної людини.

2. Основні проблеми та завдання психології на сучасному етапі розвитку.

3. Перші наукові уявлення про психіку у стародавньому світі (Єгипті, Китаї, Греції, Римі).

4. Стисла характеристика біхевіоризму.

5. Стисла характеристика ґештальтпсихології.

6. Стисла характеристика психоаналізу.

7. Стисла характеристика гуманістичної психології.

8. Основні досягнення сучасної психології.

9. Наукова картина психіки у вітчизняній психології.

10. Основні принципи психології.

11. Вимоги до використання психологічних методів.

12. Основні групи психологічних методів.

13. Психологія в системі наук.

14. Значення знань з психології для майбутніх економіста, менеджера та викладача економіки.

Поміркуйте!

1. Що таке психологія та яке місце вона займає у системі наук?

2. Яким чином відбувається психологічне дослідження?

3. Охарактеризуйте основні галузі психологічної науки.

4. Які наукові напрямки були провідними у психології ХХ ст.? У чому їхня специфіка?

5. На які запитання сучасного людського життя допомагає знайти відповідь психологія?

Ключові поняття теми

Психологія, предмет та метод психології, психіка, народна психологія, життєва психологія, релігійна психологія, парапсихологія, наукова психологія, душа, свідомість, поведінка, самосвідомість, особистість, принцип детермінізму, принцип відображення, принцип єдності психіки та діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип, метод спостереження, інтроспекція (самоспостереження), лабораторний експеримент, природний експеримент, формуючий експеримент, констатуючий експеримент, методи опитування, відкриті запитання, закриті запитання, анкета, бесіда, інтерв’ю, тест, соціометричне дослідження, аналіз продуктів діяльності, проективні методи, психофізіологія, біхевіоризм, генетична психологія, ґештальтпсихологія, когнітивна психологія, психоаналіз, гуманістична психологія, діяльнісний підхід, культурно-історичний підхід.

Тема 2

СКЛАД І СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ

План

1. Поняття «людина», «особистість», «індивід», «індивіду­альність».

2. Теорії особистості.

3. Психологічна структура особистості.

4. Саморегуляція особистості.

5. Спрямованість особистості.

1. Людина, особистість, індивід, індивідуальність

Поняття «особистість» широко використовується як у різних суспільних науках, так і в повсякденному житті. Коли характеризують якусь людину, то говорять про неї або як про особистість, або як про індивіда, або як про індивідуальність. У психології ці поняття розрізняються.

Людина – це біологічна істота, наділена, на відміну від інших тварин, свідомістю й мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати.

В історії досліджень особистості виділяють такі періоди:

- V ст. до н. є. – поч. XIX ст. – філософсько-літературний період (Сократ, Арістотель, Спіноза, Локк, Юм),протягом якого основними проблемами психології особистості були питання моральної і соціальної природи людини, її вчинків і поведінки.

- Початок XIX ст. – XX ст. – клінічний період (З. Фрейд, А. Адлер, К. Г. Юнг).У цей період у центрі уваги психіатрів опинилися психічні чинники виникнення й перебігу хвороб, впливу хвороб на особистість, психологічні аспекти лікування.

- Початок XX ст. – теперішній час – експериментальний період (О. Ф. Лазурський, А. Айзенк, Дж. Кеттел, Г. Олпорт),який характеризується активним впровадженням у психологію експериментальних методик дослідження психічних явищ з метою позбавитися умоглядності та суб'єктивізму в їх поясненні.

У процесі диференціації напрямів дослідження особистості, що відбувався в першій половині XX ст., склалася ціла низка теорій особистості: гештальтпсихологічна, психоаналітична, гуманістична, біхевіористична, когнітивна.

2. Теорії особистості

Психологічна школа	Період по­пулярності	Осново­положники	Основні підходи	Техніки, які застосовують
Гештальт­психологія	Початок XX ст.	М. Вертгей- мер К. Келлер К. Левин	Ціле становить щось більше від суми його складових	Вивчення через сприймання
Психоаналіз	Кінець XIX ст.- теперішній час	3. Фрейд	Поведінка контролюється несвідомими потягами	Клінічне спостережен- ня
Біхевіорізм	Початок XX ст. - теперіш­ній час	Д. Уотсон	Психологія має зосе­реджуватись лише на тому, що можна спостерігати, тобто на поведінці	Науковий експеримент, випробування
Гуманістич­на психологія	Середина XX ст. - теперіш­ній час	Г. Олпорт К. Роджсрс А. Маслоу	Психологія має зо­середитись на уні­кальності життєво­го досвіду людини, на її самоактуаліза-ції	Обговорення почуттів
Когнітивна психологія	Середина XX ст. - теперіш­ній час	У. Нейссер А. Пейвіо Г. Сімон	Мета психології -дослідження проце­сів отримання, збе­реження та пере­робки інформації мозком	Дослідження особливостей пам'яті, мислення та функціонування інформаційних процесів

Серед відзначених теорій можна виділити три напрями, які майже не перетинаються:

- біогенетичний напрям базується на тому, що природним є спадкове, яке первинно зумовлює всі особливості розвитку особистості;

- соціогенетичний напрям знайшов своє втілення в теорії соціалізації, теорії навчання, теорії ролей;

- персонологічний (особистісно-центрований) напрям вважає, що розвиток особистості відбувається за рахунок первинно притаманного їй прагнення до самоактуалізації і внутрішнього самовдосконалення. Цей напрям визначають як гуманістичний.

3. Психологічна структура особистості

Особистість – складне цілісне утворення. Дослідженню її структури присвячені праці багатьох психологів. Згідно з дослідженнями К. К. Платонова в структурі особистості виділяють чотири головні однопорядкові підструктури.

Підструктури особистості	Компоненти підструктур	Співвідно­шення со­ціального і біологічного	Рівень аналізу	Види формуван­ня
Спрямованість особистості	Переконання, сві­тогляд, ідеали, праг­нення, інтереси, бажання	Біологічного майже немає	Соціально- психоло- гічний	Виховання
Досвід	Звички, уміння, навички,знання	Значно більше за соціальне	Психолого- педагогіч- ний	Навчання
Особливості психічних процесів	Відчуття, сприйнят­тя, воля, почуття, емоції, мислення, пам'ять	Частіше більше від соціального	Індивіду­ально-пси­хологічний	Вправи
Біопсихологічні властивості	Темперамент, статеві ознаки, вікові властивості	Соціального майже немає	Психофізі­ологічний, нейропси-хологічний	Тренуван­ня

Перша підструктура характеризує спрямованість особистості або вибіркове ставлення людини до дійсності. Складові цієї підструктури особистості не є вродженими і відображають індивідуальне суспільне мислення. Формується спрямованість особистості в процесі виховання.

Друга підструктура містить знання, уміння, навички й звички, засвоєні у власному досвіді шляхом навчання. Іноді цю підструктуру розглядають як підготовленість індивіда. На формування компонентів даної підструктури помітно впливають біологічні й генетичні якості людини.

Третя підструктура містить індивідуальні особливості психічних процесів: відчуття, сприйняття, емоції, волю, мислення, пам'ять. На основі психічних процесів утворюються психічні якості особистості, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень її психічної діяльності і поведінки, типовий для індивіда. Основні компоненти третьої підструктури формуються і розвиваються за допомогою вправ, при цьому великого значення набувають вольові якості індивіда.

Четверта підструктура особистості містить темперамент, статеві й вікові властивості. Ця підструктура має назву біопсихологічної, оскільки якості особистості, які її складають, головним чином зумовлені фізіологічними особливостями мозку. Активність проявів цієї підструктури залежить від сили нервових процесів.

4. Саморегуляція особистості

За словами академіка І. П. Павлова, людина - це система, яка сама себе регулює, виправляє і навіть удосконалює. Психічна саморегуляція здійснюється у поєднанні її енергетичних, динамічних і соціально-змістових аспектів. Людина не автоматично переключається з однієї діяльності на іншу, а свідомо, з урахуванням соціальної ситуації, важливості виконуваних операцій, можливих результатів своїх вчинків тощо. Вона має можливість вибору, і в цьому полягає її свобода волі. Як свідомий індивід особистість несе відповідальність за наслідки здійснених виборів і скоєних дій.

Особистість як самокерована система може здійснювати:

- контроль за діяльністю за допомогою порівняння та окресленої програми та виконаних дій;

- узгодження спонукань, переключення психічної актив­ності, координацію дій;

- санкціонування – виклик або затримку процесів (дій, вчинків);

- посилення або послаблення активності (прискорення або уповільнення психічної діяльності).

У центрі проявів саморегуляції особистості перебуває сис­тема Я, що формується під впливом життєвих вражень і ви­ховання. Як елемент психологічної структури особистості Я виступає установкою щодо самого себе і включає такі компоненти: когнітивний, оціночно-вольовий, поведінковий

Залежно від цілей, що їх ставить перед собою особистість, моральних якостей і особливостей вольової саморегуляції, виділяють чотири типи самоуправління: морально-вольовий, аморально-вольовий, абулічний (слабкий), імпульсивний.

Природно, що найбільшу цінність для суспільства становить мо­рально-вольовий тип, вольова саморегуляція якого спрямована на досягнення суспільно значущих цілей, що відповідають високим моральним нормам.

5. Спрямованість особистості

Спрямованість -це усталена система найважливіших цільових програм особистості, що визначає смислову єдність її ініціативної поведінки, яка протистоїть випадковостям життя.

Спрямованість виступає як системотворча якість особистості, яка визначає її психологічний склад. Саме в спрямованості відображаються цілі, в ім'я яких діє особистість, її мотиви, суб'єктивні ставлення до різних аспектів дійсності.

У сучасних дослідженнях виділяють три основні види спря­мованості особистості:

- особиста (престижна, егоїстична);

- групова (суспільна чи альтруїстична);

- ділова (інтерес до справи, до пізнання дійсності).

Особиста спрямованість виникає внаслідок переваги мо­тивів власного благополуччя, самоствердження.

Групова спря­мованість наявна тоді, коли вчинки людини спрямовані на інтереси організації та інших людей.

Ділова спрямованість породжується самою діяльністю, через зацікавлення нею. Це може бути спрямованість на науку, спорт, професію, мистецтво.