Зміст суб’єктивного патентного права

Загальні положення про суб’єктивне патентне право.Суб’єктивні права на винахід, корисну модель, промисловий зразок можливо поділити в залежності від виду правовідносин на особисті немайнові та майнові. Майнові права в залежності від факту отримання патенту можливо поділити на права на одержання патенту та права, що випливають з патенту.

До особистих немайнових прав належать право авторства та право на ім’я (спеціальну назву). Відповідно до п. 5 ст.8 Закону винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково. Винахідник – людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель). Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки.

Найважливішим особистим немайновим правом винахідника є право авторства, що у загальному виді можна визначити як можливість, надану законом дійсному творцеві винаходу, корисний моделі або промислового зразка, бути визнаним єдиним їхнім творцем. Закон визнає й охороняє права творців розробок з моменту досягнення творчого результату й вираження його в об'єктивній формі, оскільки саме із цього часу з'являється небезпека його присвоєння іншими особами.

Право авторства носить абсолютний і винятковий характер. Абсолютний характер права авторства випливає з надаваної авторові можливості жадати від всіх третіх осіб визнання й поваги того факту, що він є розроблювачем відповідного об'єкта. З боку кореспондуючої йому обов'язку право авторства абсолютно остільки, оскільки обов'язок визнавати, поважати й утримуватися від порушення даного права лежить на всіх третіх особах. Винятковість права авторства означає, що ніхто іншої, крім самого автора, не може бути носієм права авторства на тотожний об'єкт промислової власності.

Право авторства є невідчужуваним правом, що обумовлено його особистим характером. Воно не може бути передано іншій особі ні при житті винахідника, ні після його смерті. Переуступка винахідником прав на одержання патенту або самого патенту третім особам означає лише передачу прав на використання розробки, але не передачу права авторства. Це право належить винахідникові довічно й припиняється лише з його смертю. Після смерті автора охороняється не право авторства, а авторство як суспільно значимий інтерес, що укладається у визнанні винахідником того, хто є дійсним творцем розробки.

Із правом авторства тісно зв'язане право на авторське ім'я, що складається в забезпеченої законом можливості винахідника вимагати, щоб його ім'я як творця розробки згадувалося в будь-яких публікаціях про створеному їм об'єкті. Ім'я дійсного автора в обов'язковому порядку вказується в заявці на видачу патенту, хто б не виступав як заявник, а також у самому патенті. Ім'я автора не повинне спотворюватися при публікаціях. Право виступати під псевдонімом винахідникам не надається.

Винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Майновими правами на винахід, корисну модель, промисловий зразок є виключні права з використання зазначених об’єктів. Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.

Взаємовідносини при використанні винаходу (корисної моделі), патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) та передавати право власності на винахід (корисну модель) іншій особі без згоди інших власників патенту.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

В такому разі обов'язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.