Показники фінансової стійкості підприємства

Підприємство вважається фінансово стійким, якщо воно спроможне забезпечити формування запасів за рахунок власних джерел коштів.

До запасів підприємства відносять: виробничі запаси; незавершене виробництво; готову продукцію; товари.

Загальна сума запасів (З) (ф.№1 р.(100+120+130+140)) порівнюється із послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування:

- власними обіговими коштами;

- власними обіговими коштами і довгостроковими кредитами та позиками;

- власними обіговими коштами, довго- та короткостроковими кредитами та позиками.

Власні обігові кошти є частиною обігових коштів підприємства, яка фінансується за рахунок його власного та прирівняного до нього капіталу. Обсяг власних обігових коштів (ВОК) визначається як різниця між власним та прирівняним до нього капіталом і вартістю необігових активів підприємства, на покриття яких насамперед спрямовується власний капітал підприємства:

ВОК = ВК – В_н.а.,

де ВК – власний та прирівняний до нього капітал, грн. (ф.№1 р.(380+430+630));

В_н.а. – вартість необігових активів, грн. (ф.№1 р.080).

Необхідною умовою фінансової стійкості підприємства є позитивне значення суми власних обігових коштів, тобто ВОК > 0.

Розрізняють чотири типи фінансової стійкості:

1) абсолютна стійкість має місце, коли виконується нерівність З < ВОК.

Це означає, що для забезпечення формування запасів підприємства достатньо його власних обігових коштів. У цьому разі гарантується повна фінансова стійкість підприємства;

2) нормальна стійкість характеризується виконанням співвідношення

З < ВОК + К^Д,

де К^Д – довгострокові кредити та позики, грн. (ф.№1 р.480).

Для забезпечення формування запасів, крім власних обігових коштів, залучаються довгострокові кредити та позики. При цьому також гарантується фінансова стійкість підприємства;

3) нестійкий фінансовий стан виникає тоді, коли для забезпечення запасів, крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик, залучаються короткострокові кредити та позики. У цьому разі фінансова стійкість підприємства порушена, але є можливість її відновити. Для такого типу фінансової стійкості виконується нерівність

З < ВОК + К^Д + К^К,

де К^К – короткострокові зобов’язання, грн. (ф.№1 р.620);

4) кризовий фінансовий стан має місце, коли для забезпечення запасів не вистачає стабільних джерел їх формування. У цьому разі підприємству загрожує банкрутство:

З > ВОК + К^Д + К^К.

Для характеристики фінансової стійкості застосовують також і відносні показники:

1) коефіцієнт забезпечення обігових активів власними обіговими коштами (К_з.в.к.) характеризує частку оборотних активів підприємства, які фінансуються за рахунок його власних обігових коштів;

2) коефіцієнт маневреності (К_м) визначає частку запасів (тобто матеріальних оборотних активів) у складі власних обігових коштів ф.№1 р.(100+120+130+140));

3) коефіцієнт автономії (К_авт) характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і відображає частку власних джерел фінансування в загальній сумі джерел його коштів грн. (ф.№1 р.(380+430+630));

4) коефіцієнт співвідношення власних та залучених джерел коштів (К_в/з) відображає забезпеченість заборгованості підприємства власними джерелами коштів і обчислюється за формулою:

де ДЗ_. – довгострокові зобов’язання підприємства на початок (кінець) періоду, грн. (ф.№1 р.480);

ПЗ_. – поточні зобов’язання підприємства на початок (кінець) періоду, грн. (ф№1 р.620).

Перевищення власних коштів над залученими свідчить про фінансову стійкість підприємства. У цьому разі К_в/з> 1.