 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Компетентності фахівця у сфері міжнародної економіки
|
|
Конкретний перелік компетентностей, яких набуває фахівець з міжнародної економіки під час навчання у виші, визначається тими дисциплінами, які передбачені навчальним планом спеціальності. У додатку до 3 розділу наведено приблизний перелік дисциплін, що вивчають студенти спеціальності «Міжнародна економіка» з розбивкою по курсах та семестрах навчання. Після закінчення навчання і отримання диплому бакалавр з міжнародної економіки можно продовжити своє навчання за спеціальністю у магістратурі. Різні ВНЗ пропонують магістерські програми різного спрямування. Перелік деяких магістерських програм провідних ВНЗ України наведено у додатку 3Б.
Сукупність компетентностей, які отримує фахівець з міжнародної економіки під час вивчення різноманітних дисциплін навчального плану спеціальності, визначається змістом цих курсів. Для того щоб бути затребуваним на сучасному українському ринку праці, фахівець з міжнародної економіки має працювати над підвищенням своєї компетентності через засвоєння нових компетенцій.(рис. 3.14).
| Компетенції у сферах | |||||
| Міжнародна економіка | Економіка підприємства | Фінанси підприємств | Маркетинг | Менеджмент | Антикризове управління підприємством |
| Міжнародні фінанси | Міжнародний маркетинг | Міжнародна торгівля | Міжнародна економічна діяльність України | Фінансовий менеджмент | Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства |
| Міжнародне право | Облік у зарубіжних країнах | Іноземна мова | Друга іноземна мова | Економіко-математичне моделювання | Безпека життєдіяльності |
Рис. 3.14. Механізм підвищення компетентності фахівця з міжнародної економіки на сучасному ринку праці.
У процесі практичної роботи фахівець з міжнародної економіки, який бажає залишатись висококонкурентоспроможним на ринку праці, має постійно відстежувати зміни в економічні ситуації та правовому полі функціонування, а також поповнювати та актуалізувати свій «багаж» теоретичних знань і вмінь.
Міжнародна економіка.
Вивчення курсу надає студентам теоретичних знань щодо особливостей формування світового ринку, встановлення міждержавних зв’язків з їх характерними рисами, особливостями та закономірностями. Надає фахівцю компетентностей щодо розуміння економіки сучасного взаємозалежного світу, теорії ринкової економіки, закономірностей взаємодії суб’єктів у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав. Опановуючи дисципліну, студент розуміє закономірності формування сукупного попиту і сукупної пропозиції на товари, послуги та фактори виробництва, що знаходяться в міжнародному обігу; вивчає механізми функціонування міжнародних ринків товарів, послуг, факторів виробництва та фінансових ринків; вчиться застосовувати методи оцінки наслідків та ефектів міжнародної економічної діяльності в різних секторах світового господарства.
Міжнародна економічна діяльність України.
Вивчення даного курсу дає студенту знання щодо місця та ролі України на світових товарних, фінансових, валютних ринках, участі у процесах міжнародної міграції робочої сили, механізму організації міжнародних перевезень, розвитку міжнародного туризму на території країни. Узагальнення отриманих знань. Дає можливості фахівцю з міжнародної економіки розуміти підґрунтя зовнішньоекономічних процесів, що відбуваються в економіці України, і на цій основі генерувати та реалізовувати нові підприємницькі ідеї з використанням можливостей, що надають сучасні процеси глобалізації економічних і фінансових відносин.
Міжнародні організації.
Після вивчення даного курсу студент розуміє принципи функціонування важливіших міжнародних організацій та вміє оцінювати їх вплив на розвиток світової економіки. Отримує знання з правил здійснення міжнародних комерційних операцій відповідно до вимог і стандартів Світової організації торгівлі, ознайомлюється з діяльністю міжнародної торговельної палати, набуває знань щодо залучення міжнародних кредитів та засвоює основні принципи франдрайзинга. Це дає можливість передбачати перспективи розвитку світової економіки та фінансів і обґрунтовано приймати управлінські рішення як на макро, так і на макрорівні.
Митна справа.
Вивчення курсу передбачає ретельне дослідження організації митної справи в Україні. Вивчення процедур переміщення через митний кордон України пасажирів, товарів, транспортних засобів. Ознайомлення порядку митного оформлення товарів при здійсненні операцій з експорту та імпорту. Вивчення таких аспектів митної справи, як митні режими, діяльність магазинів безмитної торгівлі, функціонування митних складів. Студент ознайомлюється із роботою митного брокера, його функціональними обов’язками, отримує навички митного оформлення вантажів. Все це дозволяє випускнику спеціальності «Міжнародна економіка» обіймати посади у структурі митних органів України.
Міжнародні фінанси.
Вивчення даної дисципліни формує у студента компетентності щодо розробки фінансових умов зовнішньоторговельних контрактів, здійснення міжнародних розрахунків і банківських операцій, організації випуску облігацій на зарубіжні ринки. Надає обізнаності щодо гарантій і поруки, регулювання валютних курсів, здійснення торгів на провідних біржах світу, операцій форекс. Це дає можливість фахівцю з міжнародної економіки очолювати зовнішньоекономічні відділи фінансових установ будь-якого рівня.
Міжнародне економічне право.
Надає фахівцю з міжнародної економіки компетентності у сфері правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні та країнах-торговельних партнерах. Формує знання правових засад укладання зовнішньоекономічних контрактів, міжнародного комерційного арбітражу та розв’язання спорів, що виникають під час виконання зовнішньоекономічних угод. Вивчення основ міжнародного митного і транспортного права надає майбутнім фахівцям корисних знань і вмінь щодо практичної підготовки та реалізації зовнішньо комерційних контрактів.
Міжнародний маркетинг.
Вивчення дисципліни формує у студентів компетентності щодо знання змісту і функціональних напрямків міжнародної маркетингової діяльності, рівнів компетентності і стандартних вимог до менеджерів з міжнародного маркетингу, оцінювання потенціалу міжнародної діяльності фірми та обґрунтування рішення про доцільність виходу на зовнішній ринок, створення і використання системи маркетингової інформації, проведення дослідження міжнародного макро- і мікросередовища, розробки цінової політики компанії та інших складових маркетингу-мікс, застосування методів розробки й обґрунтування міжнародних маркетингових стратегій, розуміння принципів, особливостей і процедур міжнародного маркетингового планування, створення організаційних структур управління міжнародним маркетингом та організації контролю міжнародної маркетингової діяльності.
Міжнародна торгівля.
Вивчення курсу націлене на формування у студентів розуміння закономірностей, логіки і механізмів міжнародної торгівлі, набуття теоретичних знань і практичних навичок щодо сучасних форм організації і методів міжнародного обміну товарами і послугами, ознайомлення з теорією і практикою укладання міжнародних комерційних контрактів. Студент, що вивчав дисципліну має компетентності з розуміння форм міжнародної торгівлі за специфікою регулювання, специфікою предмета торгівлі та взаємодії суб’єктів торговельних відносин, знає зміст та особливості застосування методів торгівлі при виході підприємства на зовнішні ринки, розуміє функції торговельних посередників на міжнародних ринках, вміє обчислювати показники та знає порядок проведення комплексного аналізу рівня й ефективності участі країни та окремих суб’єктів у міжнародних торгівельних відносинах, вміє застосовувати методи оцінки економічної ефективності міжнародної торговельної політики в окремих регіонах світу, має знання щодо складання і порядку підготовки торговельного контракту з зарубіжним партнером, а також організації та виконання міжнародних торговельних контрактів на підприємстві.
Міжнародна інвестиційна діяльність.
Вивчення курсу формує у майбутнього фахівця розуміння економічної природи та особливостей міжнародних інвестицій, характеру міжнародної інвестиційної діяльності. Студент отримує знання щодо оцінки економічної ефективності міжнародних інвестицій, механізмів регулювання та стимулювання, обліку іноземних інвестицій, реєстрації філій та представництв іноземних компаній в Україні, особливостей оподаткування при здійсненні спільної діяльності з іноземним партнером. До практичних навичок, що отримуються в результаті вивчення курсу, можна віднести вміння складати бізнес-план інвестиційного проекту відповідно до міжнародних стандартів, збір необхідної інформації та проведення потрібних для його обґрунтування розрахунків.
Валютні операції.
Компетентності щодо відкриття рахунків в іноземній валюті, здійснення операцій в іноземній валюті та з іноземною валютою, всіх аспектів страхування валютних ризиків, переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.
Дисципліна надає студентові обізнаності щодо правового, транспортного забезпечення, правил та особливостей оподаткування, розробки стратегії розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Яким чином фахівцю з міжнародної економіки продовжувати свій професійний розвиток після закінчення вищого навчального закладу? Відповідь на це питання шукали експерти Всеукраїнської експертної мережі [8].
Сьогодні працедавці у країнах Європи під час прийому на роботу випускників вузів все більше уваги звертають на досвід навчання, життя та праці за кордоном, оскільки це свідчить про адаптивні можливості кандидата, широту його кругозору, навички спілкування з представниками різних культур.
Ця тенденція характерна й для сучасної Росії та інших пострадянських країн. За даними біржі праці Санкт-Петербургу, більшість великих компаній швидше обере претендента з іноземним дипломом – це гарантія того, що людина знає, чим саме вона займатиметься, у той час як російські випускники часто мають у голові «голу теорію». Те ж саме можна сказати і про випускників українських вишів. Близько двох третин опитаних експертів вважають, що найперспективнішим шляхом сьогодні є одержання базової освіти в Україні, продовження – за кордоном. Рівень вітчизняної освіти визнається експертами достатньо високим, проте потім поглиблювати професійні знання у межах більш конкретного напряму краще у закордонних навчальних закладах (здобуття магістерського ступеню, PhD, МВА, одержання другої вищої освіти, можливо, шляхом дистанційного навчання) [8].
Рекомендації експертів щодо одержання освіти за кордоном як продовження навчання (після ВНЗ в Україні) здебільшого зводяться до наступних [8]. Мотиви, причини прийняття рішення щодо продовження освіти за кордоном:
- кращий рівень підготовки за обраним в межах спеціальності напрямом;
- удосконалення знання іноземних мов;
- одержання досвіду (професійного та життєвого).
Характеристики та якості, необхідні для успішного одержання освіти за кордоном:
- знання іноземних мов;
- активність, комунікабельність;
- наполегливість;
- високий рівень базових професійних знань, одержаних в Україні;
- вивчення специфіки держави, в якій буде здійснюватись навчання (правової та культурної) [8].
Як краще шукати роботу?
Експерти виділяють такі тактичні підходи, які не протиставляються один одному, а скоріше, акцентують увагу на різних аспектах пошуку власної ніші на ринку праці (рис. 3.15) [8].
Рис. 3.15. Тактичні підходи до створення власної кар’єри.
«Драбина»: спочатку вибір сфери діяльності та конкретної компанії, потім – проходження «по драбині» від волонтерства/практики/стажування до високих посад в обраній компанії за власною спеціальністю.
«Всеохоплення»: підхід передбачає «тестування» різних форм зайнятості та сфер діяльності, моніторинг ситуації на ринку праці та розсилку резюме по різних компаніях.
«Пошук свого місця»: пошук робочого місця жорстко в межах професійного напряму, обраного за покликанням.
Серед інших настанов роботодавці цінують готовність кандидата стартувати з невисокої посади. Великі компанії, особливо міжнародні, мають налагоджені процедури навчання і професійного розвитку молодих фахівців. Кар’єра, зроблена в таких компаніях, високо цінується на ринку праці через її гарантовану послідовність, логічність і виключення «випадкового» або незаслуженого зростання.
Для фахівців, що починають розбудову власної кар’єри, дуже актуальним є питання: «Що надійніше гарантує кар’єрне зростання: мобільна поведінка або корпоративна відданість»? Фахівці пропонують таку відповідь на дане питання [8].
Мобільна поведінка в межах кар’єрного зростання передбачає перманентний пошук нового місця роботи із врахуванням короткострокових змін кон’юнктури ринку в межах певної професійної ніші. На користь цієї альтернативи експерти наводять наступні аргументи:
- «пошук себе, свого місця»;
- розширення кругозору, одержання різнобічного досвіду;
- орієнтація на високу оплату праці, пошук високооплачуваної роботи;
- розширення можливостей молодих спеціалістів, покращення орієнтації на ринку праці;
- адекватність такої стратегії сучасним ринковим умовам.
Корпоративна відданість відображає прагнення розвиватися в рамках однієї структури (компанії, фірми) за отриманим фахом та в обраному напрямі. Аргументи «за»:
- послідовне проходження різних етапів на шляху кар’єрного зростання забезпечує досягнення високої позиції;
- можливість проявити себе повною мірою, розкрити свій професійний потенціал;
- можливість засвоєння специфіки роботи, здобуття авторитету як гарного працівника певної компанії.
Наприклад, у компанії «Евросеть» в постійну частину окладу входить так звана «оплата лояльності»: чим довше працює співробітник у компанії, тим частіше підвищується ця оплата.
Водночас, на думку експертів, обидві стратегії можна вдало поєднувати:
- спочатку за допомогою першої стратегії знайти «своє місце», а вже потім шукати стабільності в межах тієї чи іншої організації/компанії;
- при зайнятості на кількох робочих місцях пропонується притримуватися другої стратегії на основному місці роботи, а за допомогою першої айматися пошуком альтернативних шляхів самореалізації;
- вибір стратегії має зумовлюватись сферою, в якій працюватиме молодий спеціаліст (наприклад, друга стратегія поширена в банківських структурах);
- вибір має базуватися на особистісних якостях; так, наприклад, активній, творчій особистості важко тривалий час затримуватись на одному робочому місці, тому їй більше підходить перша стратегія, а для спокійної, врівноваженої особи більш ефективною шляхом буде друга стратегія.
За даними кадрових агентств, що тривалий час співпрацюють з великими підприємствами, вимоги до кандидатів зазвичай включають в себе послідовність і логічність попереднього професійного досвіду; поступовість кар’єрного зростання (насторожує як занадто стрімке, так і повільне зростання кандидата на попередніх місцях роботи), помірна мобільність на ринку праці (не більше, але й не менше 2-3 років роботи на одному місці).
Контрольні питання і завдання
1. Де Ви бачите місце фахівця з міжнародної економіки в сучасному бізнес-середовищі?
2. За даними преси Вашого міста (за оголошеннями про потребу у працівниках) визначте, які підприємства мають потребу у фахівцях з міжнародної економіки?
3. Проаналізуйте, які підприємства у Вашому місті є філіями транснаціональних компаній?
4. Визначте, в які країни переважно відбувається міграція українських робітників? Поясність основні причини такої міграції.
5. Визначте, з яких країн відбувається міграція в Україну? Поясність основні причини такої міграції.
6. Визначте, де можуть бути затребувані фахівці з міжнародної економіки з України на світовому ринку праці (в розрізі країн)?
7. Визначте, де можуть бути затребувані фахівці з міжнародної економіки з України на світовому ринку праці (в розрізі сфер діяльності)?
8. Які, на Ваш погляд, об’єктивно-історичні чинники визначають тенденції та закономірності міжнародної трудової міграції?
9. Які, на Ваш погляд, економічні чинники визначають тенденції та закономірності міжнародної трудової міграції?
10. Які, на Ваш погляд, інституціонально-політичні чинники визначають тенденції та закономірності міжнародної трудової міграції?
11. Поясність, який вплив роблять транснаціональні корпорації на масштаби зайнятості на світовому ринку праці?
12. Поясність, який вплив роблять транснаціональні корпорації на обсяг і структуру споживання на світовому ринку праці?
13. Поясність, який вплив роблять транснаціональні корпорації на формування робочої сили на світовому ринку праці?
14. Поясніть сутність формального навчання як способу передачі управлінських знань.
15. Поясніть сутність неформального навчання як способу передачі управлінських знань.
16. Поясніть сутність повсякденного нагромадження досвіду як способу передачі управлінських знань.
17. Поясність сутність неекономічних чинників, що впливають на формування світових міграційних процесів.
18. Поясність сутність економічних чинників, що впливають на формування світових міграційних процесів.
19. Поясніть, чому Німеччина, Іспанія, Великобританія, Італія та Франція є такими привабливими для мігрантів?
20. Поясніть, які наслідки відчуває країна-донор (країна-експортер) від участі у міжнародних міграційних процесах?
21. Поясніть, які наслідки відчуває країна-реципієнт (країна-імпортер) від участі у міжнародних міграційних процесах?
22. Поясніть, яким чином існуючі тенденції та основні чинники розвитку світового ринку праці впливають на кожного окремого робітника?
23. Поясніть, яким чином та з яких причин протягом ХХ століття змінювалася структура розподілу працюючих між основними великим сферами світової економіки?
Тестові завдання для контролю знань (кейси)
Тестові завдання для перевірки компетенцій з організації та регулювання міжнародної торгівлі
1. Які існують основні підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі:
а) неоліберальний та класичний;
б) традиційний та неокласичний;
в) операційний та державно-політичний.
2. Третій етап розвитку міжнародної торгівлі тривав:
а) з 1950-х по 1960 рр.;
б) між двома світовими війнами (1914 - 1939рр.);
в) друга половина XIX ст. - 1914 р.
3. Згідно з державно-політичним підходом суб’єктами міжнародної торгівлі є:
а) держави та міжнародні організації;
б) ТНК та уряди держав;
в) політичні партії та державні підприємства.
4. Неопротекціонізм передбачає виникнення наступних інструментів захисту внутрішнього ринку:
а) нетарифні та завуальовані;
б) тарифні та нетарифні;
в) заборона будь-якого імпорту.
5. Основою системи показників розвитку міжнародної торгівлі є:
а) структурні показники;
б) група обсягових показників;
в)показники зіставлення.
6. До обсягових показників не належить:
а) генеральна торгівля;
б) індекс концентрації експорту;
в) спеціальна торгівля.
7. Коефіцієнт імпортної залежності належить до групи:
а) структурних показників;
б) показників ефективності;
в) результуючих показників.
8. Вільні зони – це території, які:
а) не підлягають митному контролю;
б) не належать будь-якій державі;
в) захищені від іноземних конкурентів.
9. Показник «генеральна (загальна) торгівля» показує:
а) обсяг транзитної торгівлі;
б) загальне зовнішньоторговельне навантаження на країну;
в) потенційні зовнішньоторговельні можливості країни.
10. Опосередкований транзит передбачає:
а) розміщення транзитних товарів на митних складах транзитної країни;
б) транзит через вільні зони;
в) торгівлю через посередників.
11. Спеціальний експорт не включає:
а) національний експорт;
б) націоналізовані товари;
в) товари, ввезені для переробки під митним контролем.
12. Баланс міжнародної заборгованості входить до:
а) системи розрахункових балансів;
б) системи балансів міжнародних розрахунків;
в) системи платіжних балансів.
13. Торговельний баланс активний, якщо:
а) експорт перевищує імпорт;
б) сальдо торгівельного балансу від’ємне;
в) платежі перевищують надходження.
14. Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні потоки за такими ознаками:
а) регіональна спрямованість;
б) товарний склад і регіональна спрямованість;
в) структурованість та орієнтованість.
15. Який показник характеризує розподіл національного експорту по країнах або регіонах призначення:
а) внутрішня регіональна структура експорту країни;
б) зовнішня регіональна структура експорту країни;
в) експортний регіональний середній показник.
16. Який показник не належить до структурних показників:
а) зовнішня регіональна структура імпорту країни;
б) регіональна структура світового експорту;
в) індекс концентрації експорту.
17. 3а специфікою регулювання виділяють наступні форми міжнародної торгівлі:
а) звичайна, преференційна, дискримінаційна;
б) традиційна, компенсаційна;
в) традиційна, торгівля за кооперацією.
18. 3а специфікою взаємодії суб’єктів виділяють:
а) звичайна, дискримінаційна;
б) традиційна, торгівля за кооперацією, оренда;
в) преференційна, торгівля за режимом найбільшого сприяння.
19. Звичайна торгівля – це:
а) торговельний режим, що виникає в умовах відсутності торгівельних угод і домовленостей між країнами;
б) торговельний режим, що передбачає договори, які визначають загальні умови торгівлі між країнами;
в) торгівля, що передбачає загальні обмеження товаропотоку між країнами.
20. Надання однією державою іншій на взаємній основі або в двосторонньому порядку пільг у торговельному режимі – це:
а) преференційна торгівля;
б) звичайна торгівля;
в) дискримінаційна торгівля.
21. При якій формі торгівлі застосовується ембарго, бойкот та блокада:
а) дискримінаційна;
б) прикордонна;
в) звичайна.
22. Довгостроковою узгодженістю безпосередніх виробничих зв’язків характеризується:
а) проста торгівля;
б) прикордонна торгівля;
в) торгівля за кооперацією.
23. 3а об’єктом зв’язків виділяють наступні типи міжнародних кооперацій:
а) виробнича, збутова, маркетингова;
б) міжфірмова, міжгалузева, регіональна;
в) договірна, змішана, вертикальна.
24. 3а територіальним охопленням виділяють наступні типи міжнародних кооперацій:
а) міжфірмова, міжгалузева;
б) локальні, регіональні;
в) виробнича, збутова.
25. 3а структурою зв’язків виділяють наступні типи міжнародних кооперацій:
а) договірна, спільні програми;
б) комерційна, виробнича;
в) внутрішньофірмова, горизонтальна, міжфірмова, вертикальна, змішана.
26. До типу міжнародної кооперації за стадіями відтворення процесу належить:
а) промислове співробітництво;
б) виробнича кооперація;
в) маркетингова кооперація.
27. Виплати за рахунок продукції, що отримана внаслідок укладеної угоди, здійснюються при:
а) преференційній торгівлі;
б) зворотній закупівлі продукції;
в) зустрічній закупівлі.
28. Зустрічні закупівлі відносяться до:
а) товарообмінних угод на без валютній основі;
б) компенсаційних угод на комерційній основі;
в) компенсаційних угод про домовленість про виробниче співробітництво.
29. Експерти ЮНКТАД виокремлюють такі основні види компенсаційних угод:
а) бартерні, комерційні компенсації, промислові компенсації;
б) товарообмінні, угоди «розвиток-імпорт»;
в) угоди про поділ продукції, загально компенсаційні угоди.
30. Які виділяють основні 3 види оренди залежно від термінів дії угод:
а) оперативна, добова, довгострокова;
б) короткострокова, довгострокова, середньострокова;
в) рентинг, хайринг, лізинг.
31. Предметом лізингу є:
а) основні засоби;
б) державна власність;
в) товари довгострокової дії.
32. Фінансовий лізинг не передбачає:
а) отримання лізингоодержувачем виняткового права щодо користування майном протягом терміну дії угоди;
б) страхування предмета лізингу лізингоодержувачем;
в) здійснення технічного обслуговування предмету лізингу лізингодавцем.
33. Орендні ставки зазвичай вищі при:
а) фінансовому лізингу;
б) операційному лізингу;
в) ставки не залежать від типу лізингу.
34. Участь посередника характерна для:
а) прямого лізингу;
б) зворотнього лізингу;
в) непрямого лізингу.
35. Чистий лізинг передбачає що:
а) всі зобов’язання та витрати з обслуговування обладнання або майна бере на себе лізингоодержувач;
б) всі зобов’язання та витрати з обслуговування обладнання або майна бере на себе лізингодавець;
в) надання в лізинг тільки нерухомості.
36. Не існує наступного виду лізингу:
а) лізингу з компенсаційним платежем;
б) револьверного лізингу;
в) безоплатного лізингу.
37. Сировинні товари поділяються на:
а) сировина та товари первинної обробки;
б) товари мінерального та промислового походження;
в) отримані штучним шляхом та хімічного походження.
З8. В останні десятиріччя спостерігається тенденція до:
а) зниження темпів зростання експорту сировинних товарів;
б) зменшення обсягу експорту сировинних товарів;
в) концентрації експорту сировинних товарів.
39. На світовому ринку сировинних товарів спостерігається:
а) розширення спеціалізації більшості країн-експортерів;
б) перевищення пропозиції над попитом;
в) перевищення попиту над пропозицією.
40. До характерних рис світового ринку сировини не належать:
а) сильні позиції ТНК;
б) зменшення рівня самозабезпеченості країн-імпортерів;
в) нижчі темпи зростання торгівлі продовольством, ніж промисловою сировиною.
41. Товари широкого вжитку класифікуються за ознаками:
а) за призначенням, за терміном використання, за характером попиту;
б) за ціною, за характером попиту, за сезонністю;
в) за походженням, за ціною, за призначенням.
42. Найпоширенішою формою торгівлі транспортними засобами та виробами верстатобудування є:
а) торгівля продукцією в розібраному вигляді;
б) торгівля готовою продукцією;
в) торгівля комплектним обладнанням.
43. Перевагою торгівлі в розібраному вигляді порівняно з продажем готової продукції є:
а) більший обсяг ринку;
б) високий ступінь стандартизації та уніфікації;
в) можливість економії на транспортних витратах.
44. Торгівля комплектним обладнанням в останні десятиріччя:
а) зменшилася;
б) збільшилася;
в) майже припинила існування.
45. Будівництво об’єктів на умовах «під ключ» відноситься до:
а) торгівлі готовими товарами;
б) компенсаційних угод;
в) торгівлі комплектним обладнанням.
46. Правове керівництво зі складання міжнародних контрактів на будівництво промислових об’єктів було розроблене:
а) ООН;
б) ЮНКТАД;
в) ЮНСІТРАЛ.
47. Торгівля інжиніринговими послугами належить до:
а) торгівлі комплектним обладнанням;
б) торгівлі машинно-технічною продукцією;
в) торгівлі продукцією інтелектуальної праці.
48. Предметом ліцензійних угод можуть бути:
а) товарні знаки;
б) основні засоби;
в) нерухомість.
49. 3а правовою ознакою ліцензії бувають:
а) патентні та безпатентні;
б) виключні та повні;
в) самостійні та супутні.
50. Ліцензійні платежі бувають:
а) паушальні та роялті;
б) безвідзивні;
в) роялті та флеш.
51. До методів міжнародної торгівлі відносять наступні:
а) оптова торгівля, роздрібна торгівля;
б) торгівля напряму, непряма торгівля;
в) міжнародна торгівля, внутрішня торгівля.
52. Організовані товарні ринки за формою торгівлі бувають:
а) малоорганізовані, добре організовані, високоорганізовані;
б) самоорганізовані, централізовані;
в) оптові, роздрібні, біржові.
53. Під торговельно-посередницькими розуміють операції,пов’язані:
а) з купівлею-продажем товарів, що здійснюються за ініціативи посередника без згоди та дозволу виробника-експортера;
б) з обміном товарів, що відбуваються при двосторонній згоді виробника та покупця без обов’язкової присутності торгового посередника;
в) з купівлею-продажем товарів, що виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі укладеної між ними угоди чи окремого доручення.
54. Залежно від характеру взаємодії між експортером та торговим посередником розрізняють такі види посередницьких операцій:
а) операції з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські;
б) операції з придбання, продажу, перепродажу та обміну;
в) комісійні, брокерські, операції з продажу та обміну.
55. Лізингові компанії – це:
а) державні організації, діяльність яких пов’язана з продажем устаткування на пільгових умовах;
б) спеціалізовані організації, які спрямовують свої кошти на розвиток лізингових програм держави;
в) спеціалізовані установи, функцією яких є посередницька діяльність з надання оренди майна на певних умовах.
56. Товарні біржі за типом біржових угод класифікують на:
а) відкриті, закриті;
б) ф’ючерсні, опціонні, комплексні та реального товару;
в) національні, міжрегіональні і міжнародні.
57. Типізація аукціонів здійснюється за такими критеріями:
а) за національним складом учасників, метою організаторів, предметом торгівлі;
б) за джерелом отримання прибутку, функціональною спрямованістю, формою організації торгівлі;
в) за юридичним статусом учасників, свободою доступу до участі, відкритістю інформації щодо учасників та переможців.
58. В системі регулювання міжнародної торгівлі виокремлюють наступні рівні:
а) індивідуальний, корпоративний, суспільний, державний, міжнародний;
б) регіональний, локальний, національний, міждержавний, глобальний;
в) корпоративний, національний, міждержавний, наднаціональний, глобальний.
59. За характером інструментів форми протекціонізму прийнято поділяти на:
а) тарифні, нетарифні, змішані;
б) селективні, наступальні, тотальні;
в) обмежувальні, стимулюючі, преференційні.
60. Розрізняють наступні методи регулювання зовнішньої торгівлі:
а) адміністративні, економічні;
б) фінансові, правові;
в) економічні, політичні.
61. До функцій мита відносять наступні:
а) створення пільг для національного виробника, збільшення ціни імпортного товару, додаткові витрати з державного бюджету;
б) додаткові доходи до державного бюджету країни, протекціонізм національного виробника, підвищення конкурентоспроможності імпортного товару;
в) підвищення ціни імпортного товару, створення цінового захисту внутрішнього ринку, збільшення прибуткової частини державного бюджету.
62. До митних платежів належить:
а) ставка мита, адвалорне мито, транзитне мито;
б) мито, митні податки, митні збори;
в) імпортне мито, експортне мито, митний тариф.
63. Виділяють таку класифікацію кількісних обмежень:
а) валютні обмеження, субсидування, антидемпінг;
б) акцизний збір, контингентування, податковий тиск;
в) ліцензії, квоти, «добровільне» обмеження експорту.
64. Торговельне ембарго – це:
а) заборона експорту окремих товарів у дану державу або заборона імпорту окремих товарів з цієї держави;
б) колективна відмова підтримувати економічні відносини з державою, заборона купувати, ввозити на територію товари, майно, що походить з даної держави;
в) заморожування внесків держави-порушника в банках, які розташовані на своїй території.
65. Виокремлюють наступні види демпінгу:
а) за умовами застосування, термінами дії, охопленням товарної групи;
б) за спрямованістю заходів, кількістю та рівнем обмежень, походженням рішення;
в) за методом дискримінації світових цін, джерелами відшкодування збитків експортера, мотивами і термінами застосування.
66. До валютно-кредитного регулювання міжнародної торгівлі відносять:
а) валютні обмеження, імпортний депозит, механізм валютних курсів;
б) кредитування експортерів, податкові пільги, експортні субсидії;
в) надання прямих експортних кредитів, зниження курсу національної валюти, пільгове оподаткування.
67. Міжнародні інститути та організації класифікують на:
а) локальні, регіональні, національні;
б) регіональні, глобально-універсальні, галузеві;
в) національні, міждержавні, глобальні.
68. Органами ООН, які зайняті в економічній сфері, слід вважати:
а) ЮНКТАД, Міжурядовий комітет з науки і техніки, Консультативний комітет, Регіональні комісії ООН;
б) Генеральна Асамблея, Економічна і Соціальна Рада, Секретаріат ООН, спеціальні установи ООН та міжурядові організації;
в) ЮНСІТРАЛ, ЮНЕСКО, Центр ООН з ТНК, ЮНІСЕФ, Міжнародний торговельний центр.
Тестові завдання для перевірки компетенцій з розробки, укладання та регулювання міжнародних комерційних контрактів
1. Види міжнародної комерційної операції класифікуються за такими ознаками:
а) за методами торгівлі, спрямованістю торговельних потоків, об’єктами торгівлі;
б) за умовами застосування, термінами дії, охопленням товарної групи;
в) за спрямованістю заходів, мотивами і термінами застосування, кількістю та рівнем обмежень.
2. Виділяють такі етапи проведення міжнародної комерційної операції:
а) збір інформації, аналіз ринку, впровадження проекту;
б) дослідження ринку, вибір форм та методів роботи на ринку, встановлення зв’язків з контрагентами;
в) підготовчий, організаційний, виконавчий.
3. Основні принципи міжнародного комерційного контракту:
а) свобода контракту, обов’язковість контракту, добросовісність і чесна ділова практика;
б) правильність укладання контракту, чіткий зміст, обов’язковість виконання контракту;
в) визначення обов’язків сторін, юридичне закріплення відносин, обов’язковість контракту.
4. Способи висловлення волі:
а) опосередкований, прямий;
б) вербальний, непрямий;
в) примусовий, добровільний.
5. Види оферти поділяють на:
а) м’яка, обмежена;
б) тверда, вільна;
в) письмова, усна.
6. Форми прийняття пропозиції (оферти):
а) безумовний акцепт оферти, акцепт контроферти, прийняття пропозиції із запізненням;
б) зустрічна оферта, умовний акцепт оферти, другорядний акцепт оферти;
в) вільний акцепт оферти, обмеженість оферти, примусовий акцепт оферти.
7. Порядок укладання контракту ділиться на:
а) попередні переговори, підписування контракту;
б) підготовка проекту контракту, коригування тексту контракту;
в) переддоговірний період, комерційні переговори.
8. Форми контракту:
а) усна, письмова, змішана;
б) двостороння, багатостороння;
в) внутрішньодержавна, міжнародна.
9. Умови контракту класифікуються:
а) за змістом, за обсягом;
б) за кількістю учасників, за мотивами укладання;
в) за відповідальністю сторін, за способом виконання зобов’язань.
10. Які частини складають типовий контракт:
а) преамбула, основна частина;
б) загальна, спеціальна;
в) узгоджувана, уніфікована.
11. Торговий звичай – це:
а) обов’язків для виконання порядок при веденні ділових відносин;
б) широковідомий порядок ділових відносин визначеної сфери діяльності, який прийнятий у національних об’єднаннях підприємців;
в) спеціальний порядок, який встановлюється у вузькому колі підприємців для коректного ведення бізнесу.
12. До джерел торгових звичаїв відносять:
а) правило бірж, збірники торгових палат, матеріали комісій ООН, типові контракти, рішення третейських судів;
б) періодичні видання, наукові посібники, типові контракти, спеціальні довідники;
в) правило аукціонів, Інтернет, праці науковців, збірники торгових палат.
13. Комутативні контракти – це:
а) контракти, в яких сторона не видає жодного відшкодування за користь, здобуту з договору.
б) контракти, структура яких складається з елементів одного контракту.
в) контракти, за яких у момент укладання контракту відомі обсяг, рівень і співвідношення взаємних зобов’язань сторін.
14. Консенсуальні контракти – це:
а) контракти, які передбачають взаємну поставку товарів на однакову вартість.
б) контракти, укладені з недоліками волевиявлення чи особами з обмеженнями діє- та працездатності.
в) контракти, для здійснення яких не вимагається ніякої форми, крім звичайного узгодження волі контрагентів, яке може бути виражене вербально.
15 До інжинірингових послуг відносять:
а) бухгалтерські, інформаційні, консалтингові;
б) консультаційні, будівельні, технологічні;
в) маркетингові, комунікаційні, транспортні.
16. Класифікація видів міжнародної оренди:
а) за строками, за змістом і методами здійснення;
б) за змістом, за обсягом;
в) за відповідальністю сторін, мотивами укладання.
17. За строками виокремлюють наступні види міжнародної оренди:
а) поточний, відсотковий;
б) довгостроковий, короткостроковий;
в) лізинг, гайринг, рейтинг.
18. Види морських страхових контрактів за фіксацією вартості бувають:
а) рейсові, блок-поліси;
б) таксовані, нетаксовані;
в) генеральні, змішані.
19. Виділяють такі способи страхування перевезень:
а) на ринку морського страхування через брокерів, на ринку авіаційного страхування за авіанакладною;
б) на ринку автомобільного страхування через агентів, на ринку авіаційного страхування за авіанакладною;
в) на ринку страхування залізничних перевезень через дилерів, на пряму на ринку автомобільного страхування.
20. Зобов’язання по виконанню міжнародного комерційного контракту поділяються на:
а) односторонні, двосторонні, багатосторонні;
б) з обмежено кількістю учасників, напряму без посередників;
в) з великою кількістю учасників, за участю третіх осіб, з двома учасниками.
21. Процес виконання міжнародного комерційного контракту ділиться на такі стадії:
а) економічна, фінансова;
б) матеріальна, техніко-юридична;
в) початкова, кінцева.
22. Зобов’язання продавця при виконанні контракту купівлі-продажу товару:
а) надання продукції товарного виду, оформлення документації, гарантії;
б) розфасовка товару, післяпродажний сервіс, гарантії;
в) підготовка товару до відправки, оформлення документації, організація технічного обслуговування.
23. Вимоги до пакування товару при виконанні контракту:
а) кліматичні, митні, транспортні, законодавчі;
б) надійність упаковки, зручність транспортування, термостійкість;
в) практичність, витривалість, легкість перевірки.
24. Виділяють наступні цілі ведення документації при виконанні контракту:
а) забезпечення страхування, забезпечення передоплати, забезпечення гарантій;
б) забезпечення поставки, забезпечення оплати, спрощення передачі прав власності і можливостей фінансування;
в) забезпечення гарантій, забезпечення оплати, забезпечення післяпродажного сервісу.
25. Виберіть правильну класифікацію видів контрактної документації:
а) цінні папери, посвідчуючи документи, доказові документи;
б) договір, угода, контракт;
в) пакт, патент, ліцензії.
26. Що не відносять до міжнародних комерційних документів:
а) відвантажувальні документи, документи для оформлення і виробництва експортного товару;
б) фінансові документи, товаросупровідні документи;
в) коносамент, транспортна накладна.
27. Неустойка – це:
а) це певна грошова сума, яку повинен виплатити імпортер у разі псування товару на його території;
б) визначена в контракті чи в законі грошова сума, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору при невиконанні зобов’язань;
в) обумовлена в контракті сума грошових коштів, на яку одна зі сторін повинна застрахувати товар.
28. Неустойка класифікується за такими ознаками:
а) за відповідальністю сторін, за мотивами укладання;
б) за змістом, за обсягом;
в) за законодавчим регламентуванням, за відшкодуванням збитків.
29. Виберіть правильне означення застави:
а) відокремлення боржником конкретного майна, яке переходить у володіння кредитора, для забезпечення першочергового задоволення його можливих вимог;
б) це грошова сума, що видається одним з контрагентів у рахунок майбутніх платежів за контрактом іншому контрагенту як доказ укладення контракту та забезпечення його виконання;
в) це зобов’язання поручника відповідати перед кредитором за виконання контракту боржником при його невиконанні чи неналежному виконанні.
30. Виберіть правильні процедури врегулювання міжнародних комерційних спорів:
а) судова, позасудова;
б) арбітраж, третейський суд;
в) верховний національний суд, міжнародний суд.
31. Що не можна віднести до переваг арбітражу:
а) Самостійний вибір суддів, завершеність справи, економія часу;
б) Можливість оскарження рішення, спрощена процедура позову;
в) Процедура «закритих дверей», забезпечення міжнародними конвенціями визнання та виконання зарубіжних арбітражних рішень.
32. Шляхи виконання арбітражних рішень поділяються на:
а) Виконання в країні його прийняття, виконання за межами компетенції суду;
б) Нагадування, примусовий через суд;
в) Добросовісне дотримання сторонами, примусове виконання.
Тестові завдання для перевірки компетенцій з міжнародного маркетингу
1. Планування, інформаційне забезпечення і контроль маркетингових заходів, націлених на зовнішні ринки з оцінкою ризиків, прибутку, ефективності, це функція міжнародного маркетингу:
а) аналітична;
б) збутова;
в) організаційна;
г) управлінська.
2. Маркетингова концепція, за якою підприємці намагаються запропонувати більш якісні товари, оскільки вважають, що споживачі бажають купити товари найвищої якості з найкращими експлуатаційними властивостями має назву:
а) виробнича;
б) товарна;
в) соціально-орієнтованого маркетингу;
г) маркетингова.
3. Девіз «знайти потреби і задовольнити їх», використовується у діяльності підприємств, які наслідують концепції:
а) виробнича;
б) товарна;
в) соціально-орієнтованого маркетингу;
г) маркетингова.
4. Велика депресія в США була у роки:
а) 1929-1933;
б) 1945-1953;
в) 1972-1980;
г) 1939-1945.
5. Ринок не перенасичений товарами, попит перебільшує пропозицію і як наслідок підприємці зосереджують зусилля на нарощувані обсягів виробництва, не турбуючись щодо якості товарів, – це концепція маркетингу:
а) виробнича;
б) товарна;
в) соціально-орієнтованого маркетингу;
г) маркетингова.
6. Концепція маркетингу, що передбачає визначення потреб цільових споживачів та їх задоволення кращими ніж у конкурентів методами, з одночасним збереженням або зміцненням добробуту як окремого споживача, так і суспільства в цілому має назву:
а) виробнича;
б) товарна;
в) соціально-орієнтованого маркетингу;
г) маркетингова.
7. Сукупність чинників економічного, політичного, соціально-культурного і технологічного характеру, що мають вплив на діяльність фірми на міжнародних ринках, це:
а) міжнародне макросередовище;
б) міжнародне мікросередовище;
в) міжнародне бізнес середовище;
г) міжнародне маркетингове середовище.
8. Міжнародне макросередовище не включає таких чинників:
а) правові сили;
б) соціально-економічні сили;
в) технологічні сили;
г) вплив конкурентів.
9. Контрольовані чинники керуються:
а) керівництвом фірми;
б) маркетинговою службою фірми;
в) керівництвом і маркетинговою службою фірми;
г) місцевою владою, де розташована фірма.
10. Неконтрольовані чинники керуються:
а) керівництвом фірми;
б) маркетинговою службою фірми;
в) взагалі не керуються;
г) місцевою владою, де розташована фірма.
11. Показник, що характеризує динаміку обсягів продажу і отримуваного прибутку з моменту виведення нового товару на ринок до його зняття з ринку має назву:
а) прибутковість виробництва;
б) життєвий цикл товару;
в) доходність виробництва;
г) рентабельність товару.
12. Сприйняття рівності між людьми – характеристика соціально-культурного середовища, що означає:
а) (PD) – сприйняття рівності між людьми;
б) (UA) – намагання людей планувати своє життя;
в) (IN) – бажання і можливість діяти за власним вибором або разом з групою;
г) (MA) – перевага чоловічої або жіночої складової в системі цінностей та поведінці.
13. Бажання і можливість діяти за власним вибором або разом з групою – характеристика соціально-культурного середовища, що означає:
а) (PD) – сприйняття рівності між людьми;
б) (UA) – намагання людей планувати своє життя;
в) (IN) – бажання і можливість діяти за власним вибором або разом з групою;
г) (MA) – перевага чоловічої або жіночої складової в системі цінностей та поведінці.
14. Упорядкування ринків збуту за ступенем їх важливості для реалізації конкретних товарів та послуг – це:
а) стабілізація;
б) позиціонування;
в) сегментація;
г) ранжування.
15. Збір і обробка інформації про характеристики зарубіжного середовища – це:
а) фаза аналізу процесу прийняття рішень у міжнародному маркетингу;
б) фаза обґрунтування цілі процесу прийняття рішень у міжнародному маркетингу;
в) фаза прогнозу процесу прийняття рішень у міжнародному маркетингу;
г) фаза розробки стратегії процесу прийняття рішень у міжнародному маркетингу.
16. Прейскурант; знижки; надбавки; періодичність платежів; умови кредиту входять до складу підкомплексу міжнародного маркетингу:
а) цінового;
б) товарного;
в) просування;
г) розподілу.
17. Охоплення ринків; асортимент; розташування; управління запасами; транспортування; зберігання; сервіс входять до складу підкомплексу міжнародного маркетингу:
а) цінового;
б) товарного;
в) просування;
г) розподілу.
18. Основною кінцевою метою ціноутворення у міжнародному маркетингу є:
а) отримати запланований (максимальний) прибуток;
б) забезпечити швидке відшкодування виробничих витрат;
в) захистити на ринку усталені позиції;
г) завоювати більшу частку ринку в боротьбі з конкурентами.
19. Рівень попиту на міжнародному ринку визначає ціну:
а) гуртову;
б) проміжну;
в) максимальну;
г) мінімальну.
20. Цінова лінія – це:
а) ціни на всю номенклатуру реалізованої продукції;
б) верхня межа встановлення відпускної ціни на міжнародному ринку;
в) нижня межа встановлення відпускної ціни на міжнародному ринку;
г) ціноутворення в рамках товару-мікс, тобто при створенні певного асортименту товару.
Тестові завдання для перевірки компетенцій з управління
Дата публикования: 2014-10-30; Прочитано: 1199 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
