В найближчі 3-5 років

Попит швидше збільшиться	Попит не зміниться	Попит зменшиться
Інженери, технологи	Працівники медицини та фармації	Працівники сфери освіти
Програмісти, IT-спеціалісти	Працівники сфери культури	Юристи
Фахівці в галузі будівництва, нерухомості	Журналісти, перекладачі	Бухгалтери, економісти
Менеджери з персоналу	Працівники поліграфії
Менеджери зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), митниці, логістики	Секретарі
Маркетологи, рекламісти
Дизайнери
Фахівці у галузі страхування
Менеджери з продажу
Менеджери
Працівники сфери с/г

У табл. 3.4 відстежено динаміку зміни попиту на професій на українському ринку.

Таблиця 3.4

Найбільш затребувані, на думку експертів різних категорій, професії та спеціальності (наведено за рангом перших 3-5 професій та спеціальностей)

Які фахівці робили оцінку	Затребувані на українському ринку праці 2-4 роки тому	Затребувані на українському ринку праці сьогодні	Будуть затребувані на українському ринку праці в найближчі 3-5 років
1. Керівники рекрутингових агентств	Працівник сфери обслуговування і торгівлі Бухгалтер, банківський працівник Будівельник	Бухгалтер, банківський працівник Працівник сфери обслуговування та торгівлі Будівельник	Будівельник Інженер, технолог Програміст, ІТ- спеціаліст
2. Працівники ВНЗ, пов’язані із питаннями працевлаштування	Юрист Економіст, фінансист Бухгалтер, банківський працівник	Програміст, ІТ- спеціаліст Економіст, фінансист Інженер, технолог	Інженер, технолог Програміст, ІТ- спеціаліст Юрист
3. Представники кадрових служб крупних та середніх підприємств	Юрист Економіст, фінансист Бухгалтер, банківський працівник	Кваліфікований робітник Інженер, технолог Програміст, ІТ-спеціаліст	Кваліфікований робітник Інженер, технолог Програміст, ІТ-спеціаліст
4. Представники наукових організацій	Бухгалтер, банківський працівник Економіст, фінансист Юрист	Кваліфікований робітник Економіст, фінансист Інженер, технолог	Інженер, технолог Кваліфікований робітник Програміст, ІТ-спеціаліст Працівник медицини та фармації
5. Представники профільних міністерств, служб зайнятості, бірж праці та молодіжних служб працевлаштування	Економіст, фінансист Будівельник Юрист	Кваліфікований робітник Менеджер Програміст, ІТ-спеціаліст	Програміст, ІТ-спеціаліст Менеджер Кваліфікований робітник
Серед загалу опитаних	Економіст, фінансист Юрист Бухгалтер	Кваліфікований робітник Інженер, технолог Економіст, фінансист	Інженер, технолог Програміст, ІТ-спеціаліст Кваліфікований робітник

Таким чином, результати опитування засвідчили, що на українському ринку праці наразі спостерігається поєднання трендів розвинених країн, країн, що розвиваються, та спадщини радянського періоду. Подібний «мікс» є характерним для постсоціалістичних економік перехідного типу й тому є цілком прогнозованим. Між тим, детальний аналіз отриманих даних демонструє потенційні «точки росту» (або принаймні «точки змін») вітчизняної економіки, і отже робить прогноз щодо того, куди йде Україна, більш вірогідним.

Аналіз попиту робочої сили за економічними районами в Україні у 2011 році показав, що найбільшим попитом користуються працівники у Столичному економічному районі, який включає в себе Київську, Чернігівську, Житомирську області та місто Київ. Кількість вільних робочих місць у цьому районі складає більше 17 тис., значну частку яких, а саме 11,4 тисячі вакансій припадає на місто Київ, а це – 66% всього попиту на робочу силу в районі.

До економічних районів із високим попитом на робочу силу також можна віднести Причорноморський, Придніпровський та Донецький регіони. Кількість вільних робочих місць в цих районах становить 11 тис., 8,8 тис. та 6,7 тис. відповідно. У сумі на ці чотири економічні райони припадає 73,7% всього попиту на робочу силу на ринку праці України.

Найменший попит на робочу силу спостерігався у Центральному економічному районі. На дві області району, Черкаську та Кіровоградську, припадає лише 0,9 тис. вакансій (рис. 3.10).

Рис. 3.10. Попит робочої сили(тис. осіб) за економічними регіонами України у 2011 р. (за матеріалами Державної служби статистики за 2011 р.).

Аналіз пропозиції робочої сили за економічними районами в Україні у 2011 році засвідчив, що найбільша кількість незайнятих громадян проживає у Північно-Східному, Столичному, Причорноморському та Карпатському регіонах. На кожен з них припадає більше як 60 тис. незайнятих осіб. Найменше число незайнятих нараховується у Північно-Західному районі – 28,2 тис. осіб. Аналіз співвідношення попиту та пропозиції робочої сили України за економічними районами у 2011 році засвідчив, що найвище навантаження на вакантні місця спостерігалися у західних та центральних регіонах країни, лідерами серед яких є (рис. 3.12):

Рис. 3.12. Співвідношення попиту та пропозиції робочої сили за економічними регіонами України за 2011 р. (за матеріалами Державної служби статистики за 2011 р.).

Черкаська область, навантаження на одне робоче місце (вільну вакансію) в якій 140 осіб, Хмельницька – 51 особа та Вінницька область – 47 осіб. Інша ситуація спостерігається в Одеській та Дніпропетровській областях – по 4 особи на вакансію. Окремо варто виділити місто Київ, рівень навантаження в якому є найнижчим по Україні – лише 1 особа на одне вільне робоче місце. Дослідження співвідношення попиту і пропозицію показало, що найпроблемніша ситуація спостерігається в Центральному економічному районі, де на одне вільне робоче місце припадає 51 незайнята особа. Черкаська область, яка входить до складу цього економічного району, має навантаження 140 осіб, що і стало причиною такого високого значення показника по району в цілому. В Кіровоградській області рівень навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) також має досить високе значення показника – 25 осіб (рис. 3.13).

Не набагато стабільніша ситуація з співвідношенням попиту та пропозиції робочої сили спостерігається у Подільському та Карпатському економічних районах, які мають навантаження 24 та 14 осіб на одну вакансію відповідно.

Рис. 3.13. Співвідношення попиту та пропозиції робочої сили(осіб) за економічними регіонами Україна у 2011 р. (за матеріалами Державної служби статистики за 2011 р.).

Найбільш збалансованими є ринки праці у чотирьох економічних районах. Найбільшим попитом на робочу силу виділяється Столичний економічний район, де навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) становить всього 4 особи, Придніпровський та Причорноморський – по 6 осіб на вакансію та Донецький – 7 осіб.

Причинами структурного дисбалансу на регіональних ринках праці у професійно-кваліфікаційному розрізі є:

- невідповідність обсягів і структури підготовки робочої сили навчальними закладами за галузями знань, потребам економіки за видами економічної діяльності, професійними групами та економічними районами;

- нездатність ринкового механізму в короткостроковому періоді відреагувати на вимоги щодо підвищення якості робочої сили;

- відсутність ефективного механізму державного регулювання як ринку освітніх послуг, так і ринку праці.

Для забезпечення збалансованості попиту та пропозиції робочої сили у професійно-кваліфікаційному розрізі виникає необхідність в державному регулюванні, яке зможе привести структуру пропозиції робочої сили у відповідність до попиту на ньому.

Отримані результати сприятимуть розробці спеціалізованих державних регіональних програм сприяння зайнятості населення та в підтримці соціально-економічного розвитку економічних районів з урахуванням співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. Сьогоднішня Україна перебуває в ситуації тотальної невизначеності щодо способів нарощування конкурентних переваг та мінімізації ризиків у зв’язку зі вступом до СОТ і виходом на світові ринки. Статус і місце України в світі фахівці визначають неоднозначно. Україна належить до групи країн з перехідною економікою, низько-середнім рівнем доходу на душу населення (в 2007 році 1950 дол. США, 131 місце в світі). Водночас за обсягом ВВП (понад 106 мільярдів доларів США) в 2007 році Україна посідає 51 місце серед 183 країн (за рейтингом Всесвітнього Банку), а за обсягом ВВП, розрахованим за паритетом купівельної спроможності – 29 місце (355,7 мільярдів міжнародних доларів). Природно-ресурсний потенціал України в розрахунку на душу населення за деякими оцінками в 1,5-2 рази перевищує ресурсний потенціал США, в 4 рази – Німеччини, в 12-15 разів – Японії.

Якщо по всіх інших складових конкурентоспроможності Україна не має лідируючих позицій у світі, то вона досі володіє перевагами, пов’язаними із якістю освіти та кваліфікацією працівників.

За рівнем вищої освіти та фахової підготовки наша держава посідає 53-тє місце (за даними Всесвітнього економічного форуму), за ефективністю ринку праці – 65-те місце. Такі оцінки дає й IMD Lausanne: 27-ме місце з 55 країн – за науковою інфраструктурою, 39-те – за рівнем освіти. Журнал «The Economist» оцінює Україну за доступністю вищої освіти як 17-ту країну серед 111 держав світу, за якістю математичної і природничої освіти – як 44-ту, за якістю освітньої системи – 47-му, за практикою найму і звільнення – 16-ту, витратами на звільнення персоналу – 17-ту, співвідношенням продуктивності праці до заробітної плати – 26-ту. У табл. 3.5 здійснено порівняння основних показників, пов’язаних з використанням робочої сили України та найбільш працелюбних країн світу.

Таблиця 3.5