Природні парки Великобританії

На початку XVIII ст. в Англії зародився пейзажний стиль садово-паркового мистецтва. Виникнення пейзажного стилю, подібно виникненню регулярного стилю, було відображенням ідей, що панували в суспільстві XVIII століття.

Можна виділити наступні характерні ознаки пейзажних садів:

· Рельєф нерівний: чергування плоских ділянок, височин, схилів, ярів, природних водойм - наслідування природному ландшафтові.

· Вільне планування простору, асиметричність, відсутність прямих ліній і осей.

· Архітектурні спорудження служать для збагачення пейзажу.

· Звивисті доріжки поєднують окремі елементи саду. Доріжки виконуються з природних матеріалів: дикого каменю, спилів стовбурів дерев, газону, стійкого до витоптування. Існує продумана система шляхів, випливаючи яким можна побачити зміну мальовничих пейзажів. Ні крапки, з якої можна оглянути весь сад, перспектива відкривається поступово.

· Першорядне значення мають композиції з дерев і чагарників, сполучення кольору і фактури листів, розподіл світла і тіні в саду. Використовуються в основному породи дерев і чагарників, що ростуть у даній місцевості.

· Садові квіти висаджуються біля будинку, у саду ж віддається перевага польовим і лісовим багатолітникам.

· Усі водойми, навіть штучного походження, повинні носити яскраво виражений природний характер: нерівна берегова лінія, природне обрамлення (галька, пісок, біляводні рослини).

В Англії до початку XVIII ст. сформувався новий стан - буржуазія. Як відомо, виникнення буржуазії зв’язане з розвитком виробництва. Люди, іменовані «буржуа», не могли похвастатися багатовікового родоводу, однак мали яскраво виражені ділові й організаторські якості, що дозволили їм сконцентрувати у своїх руках реальні засоби і знання, необхідні для подальшого розвитку суспільства. Саме буржуазія початку XVIII ст. створив таке середовище, у якій прагнення до знань стало модним. Не випадково, XVIII ст. одержало назву «Епоха освіти». У суспільстві виникає інтерес до історії, античній символіці, культурі і національним особливостям інших країн, широко обговорюються філософські ідеї, висунуті Дідро, Вольтером, Ж. Ж. Руссо. Духовні прагнення суспільства «Епохи освіти» виразив Руссо в гаслі «Назад, до природи!». Усі напрямки мистецтва того часу пропагували ідею «природної людини на тлі природної природи».

Характерним прикладом англійського пейзажного парку є парк Стоу, будівництво якого в 1713 р. почав Бріджемен. У плані парк мав форму неправильної трапеції. Основа композиції - вільне розміщення рослинності. Тут був використаний прийом оптичного поєднання композиції парку з навколишнім ландшафтом. За палацомї м, розташованим в глибині парку, був великий зелений луг, фланкованим рослинними групами. Композицію завершувало озеро. Алеї вільно пролягали серед великих зелених масивів і окремих груп дерев. Будівництво парку завершив У. Кент (1685-1748), і парк Стоу вважається його кращим творінням. Кент зміг створити паркові простори надзвичайної краси з чудовими перспективами, середнім і заднім планами, майстерним розташуванням рослинності, що створює гру світла і тіні. Він перепланував окремі ділянки, пластично оформив узлісся масивів, майстерно підкреслив нерівності місцевості і знищив прямі алеї.

Сади Ексбері (Англія). Цей дивовижний сад був розбитий на болотистому ґрунті садиби Бьюлі. Батьком-засновником земного раю став барон Лайонел Ротшильд, який вважав банківську справу своїм хобі, а садівництво своєю професією. 1919 р. він створив сад, який «заселив» своїми улюбленими камеліями, азаліями та рододендронами. Більше 100 працівників висадили тоді близько 1 млн. рослин.

Сьогодні в цьому саду можна побачити рослини з різних частин світу: Китаю, Японії, Тибету, Цейлону, Гімалаїв, Іспанії та Північної Америки. Багато з них були знищені на своїй батьківщині. У теплицях саду Ексбері й зараз народжується безліч гібридів дивовижної форми й фантастичних барв.

Вважається, що знайомство з пейзажними парками Китаю сприяло остаточному формуванню пейзажного стилю в Європі. Однак знайомство європейців з культурою Китаю почалося ще в XIII ст. і зв’язано з ім’ям Марко Поло, що не перешкодило розвиткові регулярного стилю. До того ж у пейзажних парках XVIII ст. ідеї китайського садівництва мало використовувалися. Як данина моді в парках будувалися альтанки, пагоди, містки, павільйони в китайському стилі, тобто сприймалася тільки зовнішня сторона східного садового мистецтва. Сприйняття європейцями філософських ідей сходу, заснованих на глибокому символізмі, лаконічності й удаваній простоті, стає можливим набагато пізніше, до початку XX ст., що знайшло відображення в сучасній архітектурі і ландшафтному мистецтві.

Видимо, виникнення пейзажних парків у Європі відбулося б і без знайомства з традиціями Сходу, у силу історичного розвитку суспільства.