Домогосподарства як постачальники ресурсів і виробники товарів та послуг

Домогосподарство, як одна з первинних економічних одиниць ринкової системи, виконує низку важливих функцій.

З погляду сучасної економічної теорії, домогосподарства в ринковій системі є постачальниками ресурсів, виробниками товарів та послуг, споживачами благ і заощадниками доходів.

Згідно з простою схемою кругопотоку домогосподарства в ринковій економіці є власниками усіх чотирьох видів ресурсів – землі, капіталу, праці та підприємницького хисту, і постачають ці ресурси фірмам. Водночас реальна картина складніша. Навіть у країнах із розвинутою ринковою економікою частина матеріальних ресурсів (землі і капіталу) перебуває у власності держави. З іншого боку, більшість фірм самі володіють капітальними благами, які використовують, а домогосподарства часто володіють капіталом лише опосередковано через власність на підприємства.

Платежі за запропоновані на ринку ресурси становлять доходи домогосподарств. Функціональний розподіл доходів вказує, яка частина грошового доходу суспільства припадає на кожен з чотирьох видів ресурсів.

У країнах із розвиненою економікою, найважливішим джерелом доходів є плата за працю – заробітна платня. Зокрема в економіці США на неї припадає майже три чверті сумарного доходу. Майже десяту частину доходу тут становлять доходи одноосібних власників (лікарів, правників, фермерів, власників невеликих фірм), які за своїм економічним змістом є фактично поєднанням заробітної плати, прибутку, ренти і процента. Доходи від володіння матеріальними ресурсами – рента (плата за землю) і процент (плата за капітал) разом із прибутками корпорацій становлять менше ніж п’яту частину сумарного доходу американських домогосподарств.

Домогосподарства можуть використовувати свої ресурси і самостійно виробляти товари та послуги. Залежно від його мети, таке виробництво у межах домогосподарств поділяють на ринкове і неринкове. У першому випадку домогосподарства постачають вироблені товари та послуги для продажу на ринку, у другому – використовують для власного споживання.

Виробництво товарів і послуг для продажу здійснюють некорпоративні підприємства, які перебувають у власності домогосподарств. Така організація процесу виробництва має низку вагомих переваг. Некорпоративні підприємства домогосподарств можуть гнучкіше реагувати на зміни попиту та ті чи інші товари і задовольняти потреби споживачів, швидше пристосовуватися до змін в умовах господарювання, оперативно приймати ефективні виробничі рішення.

Результати ринкового виробництва домогосподарств враховують в обчисленні валового внутрішнього продукту країни. Натомість абсолютної більшості неринкових виробничих операцій на додають до складу ВВП. Основними компонентами неринкової діяльності домогосподарств є робота в особистих підсобних господарствах та домашні послуги (приготування їжі, прибирання і дрібний ремонт житла, догляд за дітьми, хворими, інвалідами тощо).

Збільшення обсягу виробництва товарів і послуг у межах домогосподарств має об’єктивні передумови. Передовсім це дає змогу розширити коло учасників економічної діяльності та ефективніше використовувати людський капітал. Праця вдома дає змогу зекономити час на дорогу й уникнути витрат на транспорт, а також поєднати роботу з доглядом за дітьми. Очевидно, що останній з чинників особливо важливий для жінок, частка яких у робочій силі зростає.

Водночас бурхливий технологічний поступ істотно розширює можливості роботи вдома для представників багатьох професій. Завдяки персональним комп’ютерам та доступові до всесвітньої мережі Інтернет працювати вдома можуть тепер бухгалтери і дизайнери, конструктори та науковці.