 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Протягування ПЕ труби в стальну за технологією «Релайнінг»
|
|
Одним з найбільш економічно вигідних способів реконструкції зношених сталевих газопроводів є релайнінг, або протягування в існуючий сталевий газопровід поліетиленових труб меншого діаметра, при цьому стара металева труба відіграє роль захисного футляра. Такий спосіб реконструкції ефективно використовують для відновлення газопроводів, прокладених в умовах великих міст зі значною кількістю підземних комунікацій, транспортних автомагістралей, ліній метрополітену. Метод протягування поліетиленової труби в стальну використовують для відновлення підземних газопроводів низького, середнього й високого тиску (до 0,6 МПа). Він значно дешевше, ніж будівництво нових стальних газопроводів. Термін служби таких газопроводів становить понад 50 років. Перевагами цього методу є також зменшення кількості зварювальних з'єднань і їх надійність завдяки автоматизації процесу зварювання, легкість транспортування та монтажу поліетиленових труб, зменшення термінів реконструкції.
Особливістю методу реконструкції є зменшення прохідного перерізу газопроводу, внаслідок чого виникає необхідність підвищення тиску в мережі. Діаметр поліетиленової труби для протягування обирають залежно від діаметра стального газопроводуу.
Роботи з протягування проводять при температурі зовнішнього повітря більше +50С, при зниженні температури нижче цього рівня встановлюють спеціальні палатки з опаленням.
Після підготовчих робіт і встановлення байпасів розривають котловани. Газ подають по байпасному газопроводу. В котлованах за допомогою ручного інструменту видаляють грунт так, щоб забезпечити відстань від нижньої поверхні газопроводу до дна котловану не менше 10 см, достатню для проведення робіт з відновлення. Усувають нерівності дна котловану так, щоб вони не перевищували 20-30 см. Потім зовнішню поверхню газопроводу очищують від ґрунту й забруднення і вирізають котушки зношеної труби для відокремлення від діючого газопроводу та роз'єднання на окремі ділянки відповідно проекту. Ділянки сталевої труби продувають повітрям або інертним газом. Поліетиленові труби підлягають вхідному контролю якості, при якому перевіряють: цілісність упаковки; наявність маркірування, яке нанесене через кожен метр по всій довжині труби; на відповідність даним, вказаним в сертифікаті на труби; наявність заглушок з обох боків поліетиленового газопроводу; оглядають поверхню труб (внутрішню і зовнішню) і з'єднувальні деталі; вимірюють зовнішній і внутрішній діаметри труб; за результатами вхідного контролю складають акт. Після доставки на місце проведення робіт труби з'єднувальні деталі перевіряють зовнішнім оглядом. Ті з них, на яких виявлені тріщини, вм'ятини, розшарування, пошкодження, пори, каверни, частки сажі, порізи більш ніж 0,5 мм в осьовому напрямку, і більше, ніж 0,7 мм в кільцевому, відхилення діаметрів труб і з'єднувальних деталей від діючих стандартів, не використовують для реконструкції.
Перед монтажними роботами поліетиленові труби в бухтах або на барабані випробують на міцність тиском 0,6 МПа, тобто за допомогою манометра протягом 1 години контролюють тиск. При відсутності зниження тиску результати випробувань вважають задовільними.
Рис.2. Приєднання стального троса до буксировочної головки.
У стальний футляр поліетиленові труби протягують за допомогою текстильного або стального троса (рис. 2). Для з'єднання з пристроєм з одного боку і з буксовочною головкою з другого боку трос з обох боків оснащують з'єднувальним пристроєм, який зображений на рис.2 біля динамометру.
Трос через кожний метр відмічають фарбою. За допомогою цих міток конт-ролюють довжину протягування троса. Трос протя гують у стальний футляр за допомогою стержня.
Потім за допомогою йоржів, скребків та інших пристроїв зношений сталевий футляр очищають від забруднень і виступаючих металевих частин.
Для визначення стану внутрішньої порожнини сталевого футляра протягують контрольний відрізок поліетиленової труби довжиною 2,0-3,0 м, при цьому за допомогою динамометра контролюють силу протягування троса.
Поліетиленову трубу обережно розмотують з бухти або барабану. При необхідності через кожні 2-3 м прикріплюють захисні металеві або поліетиленові хомути. З одного боку поліетиленової труби приєднують буксировочну головку, до якої закріплюють трос.
Для запобігання пошкодженню поліетиленової труби на обидві гострі кромки стального футляра з обох боків (у вхідному і вихідному котлованах
Поліетиленову трубу укладають на захисні валики і ролики (рис. 3) і таким чином запобігають пошкодженню її грунтом й різними включеннями, які в ньому знаходяться при пересуванні. Після протягування перші 1,5-2,0 м поліетиленової труби відрізають під прямим кутом для подальшого з'єднання
Рис. 3 - Укладання ПЕ труби на валики
'До зварювання поліетиленові труби в котлованах з обох боків закривають заглушками (рис. 4) і таким чином запобігають попаданню в газопровід грунту, бруду, сторонніх предметів^Якщо з'єднання ділянок газопроводу планується виконати через деякий час, його закривають заглушками і виводять з котловану на 20-30 см вище рівня землі.
Рис.4 - Закритий заглушками газопровід
З’єднують ділянки поліетиленового газопроводу за допомогою фітингів (муфт, трійників, відводів) із закладними електронагрівачами. Кути повороту газопроводу радіусом більше ЗО діаметрів і виконують її природним виги-ном. Відводи виконують за могою трійників із закладними електронагріва-чами. З'єднання зі сталевим газопроводом виконують за допомогою нероз'єм-них переходів поліетилен-сталь.
Перед засипкою центрують поліетиленову трубу з обох боків стального футляра. Для цього ущільнюють простір між трубою і футляром за допомо-гою сухої мішковини, потім задувають монтажну піну.
Засипку котловану виконують піщаним ґрунтом в наступній послідов-ності: спочатку піском засипають і ущільнюють дно котловану до половини діаметра труби, потім шарами по 10-15 см засипають і ущільнюють пісок на висоту до 25 см над газопроводом. Засипку і ущільнення виконують вручну до повного усунення пустот з обох боків газопроводу. Засипку грунтом вико-нують за допомогою техніки.
Після засипки піском газопровід випробують на міцність та герметичність. Результати випробувань вважають задовільними, як що тиск в газопроводі не змінюється.
Основні етапи технологічного процесу реконструкції методом протягування:
1. Земляні роботи.
2. Встановлення байпасів.
3. Відключення газопроводу від діючої мережі.
4. Дегазація.
5. Відокремлення газопроводу на ділянки.
6. Встановлення кабельних перемичок між ділянками сталь-
ного газопроводу.
7. Очищення газопроводу.
8. Контроль відеокамерою ступеня очищення.
9. Встановлення захисних центруючих валиків на ПЕ труби.
10. Протягування контрольного зразка поліетиленової труби на
виявлення подряпин.
11. Протягування пліті трубопроводу.
12. З'єднання поліетиленового газопроводу за допомогою фі-
тингів з закладними нагрівачами.
13. Влаштування відгалужень.
14. Засипка піском.
15. Випробування на герметичність.
16. Засипка котлованів.
Переваги технології «РЕЛАЙНІНГ»
1. Ефективність відновлення газопроводів, у стиснутих
умовах великих міст з розвиненою підземною інфраструктурою.
2. Використовується для відновлення підземних газопроводів низького, середнього і високого тиску (до 0,6МПа).
3. Економічно доцільний порівняно з новою прокладкою сталевих газопроводів.
4. Довготривалий термін експлуатації відновлених газопроводів (понад 50 років).
5. Поліетиленова труба додатково захищена сталевим футляром.
6. Скорочення термінів реконструкції.
7. Зменшення кількості зварювальних з'єднань та їх надійність завдяки автоматизації процесу зварювання.
8. Легкість транспортування і монтажу поліетиленових труб.
9. Зменшення негативного впливу на навколишнє середовище
Протягування попередньо стиснутої труби за технологією «РОЛЛДАУН»
Згідно з проектною документацією розривають котловани, вирізають котушки сталевого газопроводу і таким чином відокремлюють ділянки газопроводу для здійснення процесу очищення.
Відокремлені ділянки зношеного газопроводу очищають від забруднень, виступаючих частин зварювальних швів тощо. Спосіб очищення обирають після проведення телеінспекції внутрішньої порожнини сталевої труби і виявлення ступеня нерівностей та дефектів. Очищають газопровід за допомогою йоржів, скребків, води під значним тиском тощо. За допомогою відеоспостереження перевіряють якість очищення, про що складають відповідний акт.
Для отримання поліетиленової труби необхідної довжини труби з'єднують між собою за допомогою зварювання встик (рис. 5).
Рис.5. Зварена труба встик.
Після зварювання з внутрішньої і зовнішньої поверхні поліетиленової труби зрізають верхню частину шва-грат і перевіряють якість зварювального шва.
Видалення грата необхідне для створення суцільно гладкої поверхні труби, що важливо при протягуванні, але при зрізанні грата не допускаються навіть незначні пошкодження труби.
Всі будівельно-монтажні роботи проводять в строго визначеній послідовності з чітким дотриманням технологічних параметрів.
Технологія проведення основних будівельно-монтажних робіт:
1. Розкопування котлованів за допомогою екскаватора та доробка грунту ручним способом.
2. Вирізання котушок сталевого трубопроводу в котловані. Приварювання болтів під кабельні перемички для захисту сталевого футляра від корозії.
3. Очищення внутрішньої порожнини трубопроводу за допомогою йоржів, скребків, води під значним тиском.
4. З'єднання поліетиленових труб за допомогою зварювання встик та видалення грату.
5. Обтиснення поліетиленової труби та її протягування в стальну.
6. Випробування трубопроводу на міцність та герметичність, засипка його в котлованах.
Далі приготовлену трубу пропускають через обтискний пристрій, в якому за допомогою спеціальних валиків її зменшують (обтискують) на 10 %.
Швидкість подачі ПЕ труби через обтискний пристрій не повинна перевищувати 100 м/год.
Перед протягуванням до одного боку обтиснутої поліетиленової труби приєднують буксировочну головку з тросом.
Такий пристрій дає змогу без зайвих зусиль протягнути ПЕ трубу в стальну. Під час протягування поверхню поліетиленової труби змочують водою для полегшення протягування.
Після закінчення процесу протягування в поліетиленовий газопровід воду подають з великим тиском, що дає змогу відновити попередню форму труби, яка щільно прилягає до внутрішньої поверхні стального футляра.
Процес поступового перетворення труби в стан рівноваги термодинамічної системи після припинення дії факторів, які привели її в стан зменшення, називають релаксацією.
Якщо використання поліетиленових довгих труб утруднене, то відновлення пошкоджених трубопроводів виконують за допомогою відрізків довжиною 2 м. їх пропускають через обтискний пристрій, потім зварюють і протягують у зношений трубопровід.
Ділянки поліетиленового газопроводу з'єднують між собою за допомогою муфт із закладними нагрівачами або зварюванням в стик.
Після проведення випробувань на герметичність трубопровід приймають в експлуатацію.
Основні переваги технології «РОЛЛДА УН»
1. Реконструкція ділянок зношеного трубопроводу значної довжини за допомогою однієї трубної пліті.
2. Незначне зменшення діаметра трубопроводу після реконструкції.
3. При застосуванні даної технології не треба змінювати режими тиску і витрати газу.
4. Зменшення строків реконструкції порівняно з прокладкою нових сталевих труб.
5. Незначна маса труб порівняно зі сталевими трубопроводами.
6. Мінімальна кількість котлованів.
7. Зменшення об'єму земляних робіт.
8. Збільшення терміну експлуатації до 50 років.
Протягування труби гарячим способом - технологія «U-ЛАЙНЕР»
Одним з різновидів способів відновлення зношених сталевих газопроводів з
використанням полімерних матеріалів є технологія « U-ЛАЙНЕР ». Для
реконструкції газопроводів за технологією «U-ЛАЙНЕР» використовують
поліетиленові профільовані труби U -подібної форми (рис.6)
Рис.6. Профільовані ПЕ труби.
У заводських умовах поліетиленову трубу з круглим перерізом формують спеціальним термомеханічним (гарячим) способом.
Труби «U-ЛАЙНЕР» бувають різного кольору відповідно до області застосування й робочого тиску в трубопроводі (табл. 20).
Таблиця 1 - Залежність кольору труби від галузі застосування та робочого тиску в трубопроводі
| № п/п | Область застосування | Тиск | Колір труби «U-ЛАЙНЕР |
| Каналізація | - | Прозорий | |
| Каналізація напірна | до 0,6 | Чорний з коричневими | |
| Каналізація напірна | до 0,1 | Чорний з коричневими | |
| Газопровід | до 0.1 | Жовтий, чорний з жовтими | |
| Газопровід | до 0,3 | Рожевий | |
| Водопровід | до 0,6 | Чорний з синіми смугами | |
| Водопровід | до 0,1 | Синій |
Технологія «U-ЛАЙНЕР» має такі переваги:
- можливість відновлення ділянок газопроводу довжиною до 600 м без додаткових вузлів з'єднання, що зменшує термін проведення робіт;
- використання старої траси газопроводу й відсутність витрат на її розробку;
- порівняно зі сталевою трубою має менший коефіцієнт шорсткості;
- зменшення обсягів земляних робіт;
- тривалий термін експлуатації (до 50 років);
- зменшення прохідного перерізу існуючого газопроводу, що обмежується розрахунковою товщиною стінки лайнера.
Протягування ПЕ труби холодним способом - технологія «СУБЛАЙН»
Профілювання ПЕ труб холодним способом здійснюють безпосередньо на місці виконання робіт або поблизу нього. Порядок проведення робіт аналогічний іншим технологіям, наприклад, «U-ЛАИНЕР».
Технологію «СУБЛАЙН» застосовують для реновації зношених газо- і водопроводів, а також каналізації. Поліетиленову трубу профілюють (надають їй характерну форму) за допомогою бандажів, після чого вона вільно протягується в стальний газопровід. Таким чином реконструюють трубопроводи діаметром від 75 до 1600 мм з SDR від 26 до 80, швидкість протягування в середньому складає 2-4 м/хв, а механічні зусилля можуть досягати 8 т.
Після закінчення робіт з протяжки кінець труби вирівнюють домкратом, а потім встановлюють спеціальний круглий фланець, до якого кріплять заглушку.
Під дією внутрішнього тиску води профільована труба відновлює свою форму.
Дану технологію широко застосовують за кордоном для ремонту трубопроводів великої довжини, при цьому на місце проведення робіт зварену встик пліть доставляють водними шляхами.
Відновлення старої труби - технологія «ФЕНІКС»
Технологію «ФЕНІКС» вперше було застосовано в Японії для захисту трубопровідних систем від землетрусів. Згодом цей метод став використовуватися в системі газопостачання для санації газопроводів низького і середнього тиску. Отже, він уже понад 15 років успішно і економічно вигідно застосовується багатьма провідними країнами світу для реконструкції газопроводів методом облицювання внутрішньої поверхні сталевого газопроводу за допомогою еластичного шлангу з тканини, що складається з поліефірних та нейлонових компонентів і має внутрішній шар з поліефіру. Така структура шлангу й властивості матеріалів зумовлюють його міцність і водночас гнучкість, а саме - тривалу міцність на розтягування при вигині й тривалий модуль пружності. Нейлонові волокна допомагають розтягуватися шлангу в радіальному напрямку, водночас поліефірні волокна запобігають розтягуванню в поздовжньому напрямку. Завдяки таким властивостям шланг витримує значний внутрішній тиск.
При проведенні ремонтних робіт за технологією «ФЕНІКС» не зменшується прохідний переріз трубопроводів. Внутрішній шар з поліефіру шлангу має значно менший коефіцієнт шорсткості (£--0,007), ніж внутрішня поверхня сталевих трубопроводів. Міцність, еластичність і гнучкість шлангу не дозволяють йому розірватися при пошкодженні сталевого газопроводу під дією зовнішніх механічних навантажень. Максимальна довжина ділянки, що відновлюється за одну технологічну операцію, - 500 м. Ще однією перевагою цієї технології є скорочення об'єму земляних робіт, строків реконструкції, збільшення терміну експлуатації до 50 років.
Технологія «ФЕНІКС» характеризується певною послідовністю виконання кожної технологічної операції і чітким дотриманням визначених технологічних параметрів як при ремонті розподільних газопроводів, так і при відновленні дюкерів. При цьому зношена труба відіграє роль захисної сталевої оболонки. Якщо зношений трубопровід прокладено в високоагресивних грунтах або в зоні дії джерел блукаючих струмів (міського електротранспорту, трамвайних колій тощо), його захищають від електрохімічної корозії за допомогою нових засобів електрохімзахисту або залишають існуючі. При цьому проектна організація враховує конкретні умови, пов'язані з прокладкою траси газопроводу, наявністю сумісного захисту і вплив його на інші підземні комунікації й споруди, ступінь відповідальності окремих ділянок газопроводу, його технічний стан, необхідність зберігання міцності сталевих труб тощо. Обраний спосіб захисту газопроводу від корозії проектна організація погоджує з підприємством, яке безпосередньо експлуатує системи захисту.
Санацію газопроводу за технологією «ФЕНІКС» виконують на підставі робочого проекту, до якого включають техніко-економічне обгрунтування, графічну й робочу документацію, виконавчі схеми й креслення, а також на підставі проектів виконання робіт і організації будівництва.
Для виконання робіт використовують спеціальні пристрої та обладнання, розташоване на спеціальній машині. Це баки для води, електрогенератор, розподільний пристрій, парогенератор, реверсивна головка, барабан реверса-машини, валики. Від технологічних можливостей, враховуючи місцеві умови (властивості місцевості, місцезнаходження об'єкта, траси прокладки газопроводу, наявності арматури тощо) приймають довжину ділянки, яка відновлюється Після очищення газопроводу шляхом відеоспостереження перевіряють якість виконаних робіт, за результатами яких складають відповідний акт і визначають можливість виконання наступних дій щодо безперешкодного проходження шлангу по всій довжині очищеної ділянки газопроводу. Рішення про спосіб проведення очищення, телеінспекції і видалення перешкод із внутрішньої порожнини газопроводу, що відновлюється, або щодо розкопування додаткових котлованів, врізання котушок включають до основного проекту організації будівництва.
При транспортуванні шлангу на місце проведення робіт використовують барабан, на який намотують шланг. За допомогою спеціального покриття шланг на барабані захищають від механічних пошкоджень. Барабани, на які намотані шланги, й банки з клеєм розташовують в опалювальному приміщенні, яке захистить їх від дії сонячних промінів та інших негативних впливів. Захисну оболонку з барабанів знімають безпосередньо перед початком санації. На барабан або котушку наносять інформацію, яка розкриває відомості про довжину шлангу, його діаметр, дату й номер замовлення, адресу виробника, місце доставки.
Для зберігання і транспортування клею на місце проведення робіт використовують спеціальні банки, на яких вказується дата виготовлення та строки кінцевого терміну використання. Транспортують і зберігають клей при температурі зовнішнього повітря не нижче -5 °С. До складу клею входять два компоненти, які ретельно перемішують безпосередньо перед заливанням у шланг.
Шланг і клей перед початком робіт підлягають вхідному контролю. Візуально перевіряють їх зовнішній вигляд й наявність сертифікатів відповідності; цілісність захисної упаковки на барабані; інформацію від виробника про результати проведених випробувань, паспорт якості. У паспорті відображено: найменування або товарний знак заводу-виробника, дата виготовлення, серійний номер шлангу, номінальний і внутрішній діаметри, довжина, відповідне середовище (для газу), ставлять підпис та штамп відповідальної особи. За допомогою штангенциркуля у двох взаємно перпендикулярних напрямках вимірюють зовнішній діаметр шлангу в нерозправленому вигляді, при цьому похибка вимірювання має бути ± 0,1 мм. Мікрометром з обох кінців вимірюють товщину стінки шлангу.
При розрахунках кількості клею і розмірів шлангу (товщини, діаметра, ширини) враховують діаметр трубопроводу, що підлягає реконструкції. Точність таких розрахунків запобігає створенню зморшок шлангу та сприяє якості його прилипання до стінок труби. Довжину шлангу беруть з деяким запасом в порівнянні з довжиною зношеного газопроводу.
Роботи з відновлення за технологією «ФЕНІКС» не проводять, якщо температура зовнішнього повітря нижче -15 °С і температура грунту на глибині газопроводу нижче -5 °С. Дану технологію не використовують для відновлення газопроводів, призначених для транспортування зріджених газів. Відновлюють газопроводи з кутами поворотів не більше 60° з метою запобігання появи зморшок. Якщо в процесі відеоспостереження виявляють кути повороту траси газопроводу з радіусом більше 5 діаметрів труби, конденсатозбірники, запірні пристрої та інші не передбачені проектом ділянки газопроводу, які перешкоджають процесу відновлення, то розривають додаткові котловани, видаляють перешкоду і приварюють технологічні котушки. У місцях кутів повороту більше 60° приварюють сталеві котушки з меншим кутом повороту. Після врізання котушок газопровід додатково очищають. Ступінь очищення перевіряють відеокамерою і за результатами відеоспостереження складають відповідний акт.
Безпосередньо на будівельному майданчику в піднятий кінець шлангу заливають клей в кількості, необхідній для якісного просочування шлангу, яка залежить від діаметра трубопроводу
За допомогою стрічки шланг подають до барабану, який знаходиться на реверсі машини, при цьому шланг пропускають між валиками і клей рівномірно розповсюджується по всій довжині шлангу завдяки спеціально підібраним відстаням між валиками машини, одночасно шланг намотується на барабан.
Вивертання шлангу в газопроводі (рис. 8) здійснюють при постійній швидкості 2,5 м/хв, довжина якого контролюється відповідно до маркірування на зовнішній поверхні шлангу.
Рис. 8 - Поступове вивертання шлангу в газопроводі
Після вивертання шланга в нього з парогенератора подається пароповітряна суміш з температурою 105 °С і тиском 0,1-0,3 МПа. Таким чином ініціюється процес затвердіння клею. Надлишок пари з протилежного кінця газопроводу скидається в ємкість для конденсату або в атмосферу через спеціально змонтовані регулюючі пристрої - сопла. Далі витримують час затвердіння клею, він складає від 4 до 5 годин залежно від діаметра й довжини газопроводу, при цьому температура пари знижується до 30 °С. Після затвердіння клею, для запобігання відклеювання шлангу від внутрішньої поверхні газопроводу, його охолоджують, при цьому подають в газопровід повітря з тиском не вище 0,3 МПа і температурою 30 °С. Час охолодження триває від 2 до 6 годин залежно від температури зовнішнього повітря і діаметра газопроводу. На іншому кінці газопроводу, що відновлюється вимірюють температуру повітря. Якщо вона досягає 30 °С, тиск повітря знижують, і процес охолодження припиняють.
Переваги технології «ФЕНІКС»
1. Міцність шлангу в момент розриву перевищує міцність склеювання зі сталевою трубою, тому при руйнуванні сталевого трубопроводу внаслідок сильного пересування грунту шланг залишається непокодженим (рис. 9).
Рис. 9 - Приклад можливого руйнування труби, при якому шланг залишається непошкодженим
2. Мінімальний шкідливий вплив на навколишнє середовище.
3.Зменшення робіт з виїмки грунту.
4.Відновлення важкодоступних ділянок діаметром від 100 до
1000 мм.
5.Висока надійність відновлених газопроводів.
6.Довготривалий термін служби відновленого трубопроводу -
50 років.
Основні фактори визначення можливості використання технології «ФЕНІКС» для газопроводів, що експлуатуються під тиском газу від 4 до 30 бар (0,4 МПа до 3 МПа). При використанні технології «ФЕНІКС» для газопроводів високого тиску - від 4 до 30 бар значно змінюються умови санування трубопроводів. Виникає необхідність врахування нових критерій і факторів. Насамперед виникає потреба в отриманні однакового діаметра труби для реконструкції. Для цього слід шпаклювати, встановлені в газопроводах високого тиску насувні муфти і розширювачі. Крім цього, дана операція дасть змогу запобігти накопичуванню об'ємів газу в порожнинах, які існують всередині.
Другою, не менш важливою проблемою, є санування трубопроводу з внутрішньою бітумною ізоляцією. Такі труби відновлюють при певній температурі, яка не пошкоджує ізоляцію під час твердіння спеціальної тканинної панчохи в трубі.
Виникає багато питань щодо особливостей експлуатації газопроводів під високим тиском газу, наприклад: ступінь міцності та якості матеріалів, з яких виготовляють шланг та клей; міцність відновлених сталевих газопроводів з певними дефектами металу труби і максимальний строк експлуатації під дією внутрішнього тиску; вплив внутрішнього тиску в газопроводі на опір продавлюванню; стан системи при зниженні тиску в газопроводі, зміна параметрів загальних етапів технології при проведенні робіт з відновлення, вплив протікання зовнішньої корозії сталевої оболонки на довготривалість експлуатації відновленого газопроводу. Останнім часом за кордоном вирішують цю проблему, використовуючи для санації трубопроводів комбіновану тканинну панчоху. Така панчоха легко сприймає зовнішні навантаження. Крім цього перед санацією трубопроводів слід провести спеціальні дослідження та випробування. Проведення досліджень повинно бути направлене на вивчення властивостей матеріалів, таких як хімічне й фізичне напруження матеріалів, що виникає у процесі експлуатації, а також можливих пошкоджень через руйнування міцності труб, виявлення опору відшаровуванню, випробування на витримку при свердлінні. Для якісного виконання реконструкції важливим є забезпечення:
· високої якості очищення внутрішньої поверхні сталевого газопроводу;
· покращення насичування шлангу клеєм за рахунок використання двокомпонентного клею з меншою в'язкістю;
· удосконалення форми валиків для більш рівномірного розподілу клею по всій довжині шлангу;
· зменшення швидкості подачі шлангу в газопровід;
· проведення робіт з відновлення при температурі зовнішнього повітря не менше +5 °С;
Питання для самоконтролю.
1. Назвіть методи виконання робіт по протягуванню ПЕ труби в стальну.
2. Поясніть у чому заклечається протягуання ПЕ труб за технологією «РЕЛАЙНІНГ».
3. Приведіть основні етапи реконструкції методом «РЕЛАЙНІНГ».
4. Назвіть переваги технології «РЕЛАЙНІНГ».
5. Поясніть як виконують протягування за технологією «РОЛЛДАУНТ».
6. Приведіть основні етапи реконструкції методом «РОЛЛДАУНТ».
7. Поясніть як виконують роботи по протягуванню ПЕ труб за допомогою технології «U-ЛАЙНЕР».
8. Приведіть технологію робіт «СУБЛАЙН».
9. Приведіть послідовність проведення робіт за допомогою технології «ФЕНІКС».
Література.
1. Сідак В. С., Дудолад О.С. Новітні технології будівництва та реновації інженерних мереж.-Харків,2006.
ЛЕКЦІЯ № 50
ЗМ Технологія виконання основних робіт з ремонту газопроводів.
План
1. Приблизний перелік робіт. Контрольна опресовка.
2. Продувка газопроводів. Заповнення газом.
3. Безпека проведення робіт.
1. Приблизний перелік робіт. Контрольна опресовка.
Пуск газу в розподільні газопроводи і ГРП міст та інших населених пунктів здійснюється після прийняття їх в експлуатацію від будівельно-монтажних або ремонтно-будівельних організацій спеціальної комісією. Пуск і налагодження обладнання в ГРП дозволяється виробляти спеціалізованим бригадам робочих газових господарств під керівництвом інженерно-технічних працівників за нарядами на виробництво газонебезпечних робіт, які повинні бути навчені правилам безпеки, знати технологію проведення газонебезпечних робіт, уміти користуватися засобами індивідуального захисту, надавати долікарську медичну допомогу і мати практичні навички по виконанню газонебезпечних робіт. Пуск газу повинен здійснюватися в присутності представників організації, що проводила ремонт (ремонтно-будівельних управлінь, дільниць або будівельно-монтажної організації).
Бригада, яка робе пуск газу після капітального ремонту розподільних газопроводів або ГРП, повинна мати всю необхідну технічну документацію, бути забезпечена необхідним обладнанням, приладами і матеріалами та засобами індивідуального захисту. Оснащеність бригади перевіряє керівник робіт перед виїздом бригади на об'єкт. Після приїзду на об'єкт керівник бригади проводить інструктаж робітників про необхідні заходи безпеки і порядку виконання робіт.
За розпорядженням керівника бригада ретельно перевіряє відповідність проекту підключаємих газопроводів і споруд на них, технічний стан усіх споруд на газопроводах, наявність заглушок і перекриття засувок в колодязях, наявність електрохімічного захисту, герметизацію вводів всіх інженерних комунікацій, що входять в будівлі. Крім того, бригада контролює справність обладнання ГРП, вентиляції, освітлення, наявність протипожежного інвентарю і написи "Вогненебезпечно", наявність технологічних схем та інструкцій щодо безпечної експлуатації. Перевіряється, чи закриті засувки до і після ГРП, установлено чи після них заглушки, чи заглушки в кінці кожного підключається газопроводу. Якщо в кінці газопроводу є відключаючий пристрій, заглушка повинна встановлюватися після нього. Обов’язкова перевірка від'єднання внутрішніх газопроводів будинків від вводів в будівлі і наявності заглушок після вимикаючих пристроїв.
Складається робоча схема продувки газопроводів, на якій повинні бути вказані газопроводи, які продуваються, ГРП, конденсатосбірники, що відключають пристрої, місця установки манометрів, заглушок і продувних свічок.
Перед пуском газу виробляють контрольну опресовку підключаємих газопроводів повітрям тиском 20 кПа (2000 мм вод. ст.) Незалежно від робочого тиску в газопроводі. Падіння тиску при контрольному опресовуванню не повинно перевищувати 0,1 кПа (10 мм вод. ст.) за 1 годину.
Обладнання та газопроводи в ГРП піддають контрольній опресовці тиском повітря, рівним 10 кПа (1000 мм вод. ст.). Падіння тиску при цьому не повинно перевищувати 0,6 кПа (60 мм вод. ст.) за 1 г. При цьому необхідно прослідкувати, щоб засувки в колодязях до і після ГРП були закриті, а всі запірні пристрої до вихідної задвіжки відкриті, крани на свічках перед скидними клапанами та контрольно-вимірювальними приладами закриті.
При пуску газу в газопровід одночасно з приєднанням до діючих мереж контрольне опресування виконують перед врізкою (врізки здійснює спеціалізована бригада). Тиск повітря в газопроводах, які приєднуються повинний зберігатися до початку робіт з пуску газу. Результати контрольного опресовування записуються в наряд на виробництво газонебезпечних робіт.
2. Продувка газопроводів. Заповнення газом.
Після контрольного опресовування проводять продувку газом подклю-чаємих газопроводів, обладнання та газопроводів в ГРП через продувочні свічки, встановлені в ГРП, на конденсатозбірниках і в кінцевих точках газопроводів. Продувні свічки на підземних газопроводах повинні бути висотою не менше 3 м від поверхні землі. В свічки повинні бути уварені патрубки з кранами і штуцерами на висоті 1,5 м від поверхні землі для відбору проб газу. При наявності ГРП продувку здійснюють послідовно: до ГРП, в ГРП, після ГРП. Кожна операція проводиться самостійно.
Перед заповненням газопроводу газом тиск повітря в ньому снижають до атмосферного, потім видаляють заглушку, встановлену в колодязі після засувки, в місці приєднання газопроводу. При подачі газу в газопровід і ГРП засувки повинні відкриватися повільно і плавно. При цьому необхідно вести безперервне спостереження за тиском газу по манометру.
Продування підземних газопроводів середнього та високого тисків здійснюється тиском газу не більше 0,1 МПа (1 кгс/см2), газопроводов низького тиску - тиском газу, не перевищуємий робочий. Швидкість виходу газоповітряної суміші регулюється кранами, установленими на свічках. Крани на свічках при продувці відкривають послідовно за заздалегідь по наміченому плану. Продування газом здійснюють до повного витіснення повітря з газопроводу. Закінчення продування визначають шляхом аналізу на вміст кисню в газі, який не повинен перевищувати 1%.
Після закінчення продувки тиск в газопроводі слід знизити до 0,4-1,5 кПа (40-150 мм вод. ст.) і демонтувати продувні свічки. На газопроводах на місце демонтованих свічок в штуцера ввертають сталеві пробки, які потім обварюють і перевіряють на герметичність мильною емульсією. Місця знаходження заварених пробок слід внести в виконавчо-технічну документацію.
Після демонтажу свічок, встановлених на конденсатозбірниках в муфти ввертають на прокладках пробки, герметичність яких також перевіряється мильною емульсією. Налагодження обладнання ГРП здійснюється згідно з паспортними даними заводів-виготовлювачів. ГРП вводиться на робочий режим відповідно до вимог проекту. Протягом декількох днів після цього експлуатаційний персонал газового господарства повинен спостерігати за роботою обладнання і контрольно-вимірювальними приладами, встановленими в ГРП, для здійснення остаточного налагодження приладів. Про закінчення робіт з пуску газу роблять відмітку в наряді на виробництво газонебезпечних робіт, який прикладають до виконавчо-технічної документації і зберігають разом з нею.
Пуск газу в газопроводи і внутрішньобудинкові обладнання після ка-капітального ремонту будівель проводиться за заявкою житлово-експлуатаційної організації за умови готовності житлових будинків до заселення, але, як правило, до їх заселення. Якщо пуск газу здійснюють після заселення житлових будинків, підприємство по експлуатації газового господарства має сповістити житлово-експлуатаційні організації та мешканців цих будинків про узгоджені дні пуску газу і необхідності знаходження мешканців у квартирах.
До виконання робіт з пуску газу можуть бути допущені інженерно-технічні працівники і робітники, що пройшли практичне стажування, навчені та склали іспити на знання «Правил безпеки в газовому господарстві», що мають допуск до газонебезпечних робіт і вміющих користуватися засобами індивідуального захисту. У роботах по пуску газу повинні брати участь представники організації, виконуючої капітальний ремонт внутрішніх газопроводів, і житлово-експлуатаційної організації (відомства).
Пуск газу в газопроводи і внутрішньобудинкового газового обладнання є газонебезпечної роботою і проводиться бригадою в складі не менше двох робітників під керівництвом інженерно-технічного робітника.
До пуску газу керівник пускової бригади зобов'язаний:
· Отримати наряд на газонебезпечні роботи та виконавчо-технічну документацію на газопостачання даного об'єкта;
· Ознайомити під розписку всіх робітників з нарядом на виробництво газонебезпечних робіт і необхідними заходами безпеки;
· Перевірити наявність і справність інструменту і пристосувань, необхідних для контрольного опресовування і пуску газу;
· Перевірити забезпеченість робітників засобами індивідуального захисту.
Після прибуття на об'єкт керівник бригади зобов'язаний:
· Проінструктувати бригаду про порядок виконання робіт;
· Перевірити відповідність проекту і виконавчої технічної документації з виконаними монтажними роботами;
· Проконтролювати наявність тяги в димоходах газових приладів і вентиляційних каналах;
· Перевірити від'єднання газового вводу від внутрішнього газопровода та наявність металевої заглушки (запірний пристрій на вводі при цьому має бути закрит).
Контрольне опресування газопроводу з підключеними газових приладів роблять повітрям тиском 5 кПа (500 мм вод. ст.). Газопровід і прилади вважаються витримавшими контрольні випробування, якщо падіння тиску за 5 хв не перевищує 0,2 кПа (20 мм вод. ст.). Результати обпресування записують в акт-наряд на виконання газонебезпечних робіт.
Продування газопроводу газом проводять тільки при отриманні позитивного результата опресування. Керівник бригади з пуску газу дає вказівку закрити крани на стояках і опусках до газових приладів, після чого виконують з'єднання газового вводу з внутрішньобудинкових газопроводом при закритому запірному пристрої на вводі. Потім відкривають запірний пристрій на вводі і перевіряють на герметичність місця з'єднання внутрішнього газопроводу мильною емульсією. При позитивних результатах цієї перевірки починають продувку газопроводів.
Спочатку продувають найбільш віддалений стояк від введення. Випуск газоповітряної суміші здійснюють за допомогою гумового шланга, приєднуємого до сопла пальника газового приладу, найбільш віддаленого від введення. Гумовий шланг через вікно виводять на вулицю, при цьому повинна бути виключена можливість попадання газу в приміщення, для контролю встановлюють постійне спостереження.
Закінчення продування визначають шляхом аналізу на наявність кисню, вміст якого в газі не повинен перевищувати 1%, або шляхом спалювання відібраних проб, згоряння яких при пропуску через мильну емульсію має відбуватися спокійно, без ударів. При продуванні газопроводів газом забороняється користуватися відкритим вогнем, електроприладами.
Продування інших стояків виконується в такій же послідовності.
Після закінчення продувки перевіряють манометром тиск газу на газових приладах, який повинен відповідати допустимому для їх нормальної роботи. Потім по черзі розпалюють пальники газових приладів і регулюють горіння газу на всіх пальниках, перевіряють і регулюють роботу автоматики безпеки, контролюють герметичність всіх з'єднань мильною емульсією або приладами.
Після закінчення робіт з пуску газу керівник бригади здає діюче газове обладнання представнику житлово-експлуатаційної організації під його відповідальність. Представник житлово-експлуатаційної організації перевіряє чинне газове обладнання, після чого бригада з пуску газу закриває крани на опусках до приладів.
Результати пуску газу і передачі газового обладнання оформляють записами в акті-допуску і підписами відповідального за пуск газу, представниками організації, що проводила ремонт, та житлово-екс-плуатаціонной організації. Акт-допуск прикладають до виконавчо-технічної документації і зберігають разом з нею.
3. Безпека проведення робіт
Пуск газу в газопроводи і ГРП є газонебезпечної роботою і тому вимагає особливих заходів по техніці безпеки їх проведення. Перед початком робіт в колодязях на відстані 5 м від нього з боку руху транспорту повинні бути встановлені огорожі, а на відстані 10-15 м від нього - попереджувальні знаки. За проходящим транспортом необхідно вести безперервне спостереження. Робітники повинні працювати в жилетах оранжевого кольору.
Перед видаленням в колодязі заглушки слід відключити електрозахист, встановити на роз'єднуваних ділянках газопроводу електроперемичку і заземлити її (заземлення повинно здійснюватися лише за відсутності загазованості в колодязі). Після пуску газу перемичку знімають і включають електрозахист. Фланцеві заглушки, встановлені на газопроводах, повинні відповідати максимальному тиску газу в газопроводі і мати хвостовики, що виступають за межі фланців, на хвостовиках повинні бути вибиті клейма із зазначенням тиску газу і діаметра газопроводу.
Видалення заглушки в колодязі повинні виробляти слюсарі (не більше двох), які повинні працювати в протигазах і рятувальних поясах, в спецодязі і взутті без сталевих підківок і цвяхів різинових чоботях, калошах і пр. На поверхні землі з навітряного боку від колодязя повинні знаходитися також не менше двох осіб, які тримають в руках кінці мотузок від рятувальних поясів працюючих в колодязі слюсарів. Крім того, вони повинні не допускати появи поблизу колодязя сторонніх осіб, застосування відкритого вогню, вести безперервне спостереження за робітниками в колодязі і за правильним положенням повітрозабірних шлангів.
Перед спуском людей колодязь повинен бути перевірений на відсутність в ньому загазованості, а в разі необхідності провентильований.
При роботі в колодязі і ГРП необхідно застосовувати інструмент з металу, що не дає іскор. При відсутності такого інструменту робоча частина його повинна рясно змащувати консистентними мастилами.
Випуск газоповітряної суміші при продувці газопроводів слід проводити в місцях, де виключені можливості попадання її в будівлі, а також займання від будь-якого джерела вогню. При продувці у свічок повинні знаходитися чергові слюсарі. Відбираємі проби необхідно відносити від свічки на безпечну відстань (не менше 10 м).
Під час продувки газопроводу черговий повинен:
· Не допускати сторонніх осіб і транспорт до місця продувки;
· Перебувати на посаді і не залишати його без дозволу керівника бригади;
· Перекрити кран на свічці в разі займання газу на ній;
· Мати близько свічки відро з добре промятой мокрою глиною і слюсарний інструмент.
При продувці і налагодженні обладнання в ГРП для посиленого провітрювання приміщення слід відкрити двері і вікна. При продувці і пуску газу в газопровід і ГРП повинні перевірятися на герметичність всі зварні, різьбові, фланцеві з'єднання і сальникові ущільнення на мережах і в ГРП мильною емульсією або спеціальними приладами. Одночасно з цим перевіряють на загазованість відомчі колодязі, підвали, погреби в радіусі 15 м від осі газопроводу.
Питання для самоконтролю.
1. Поясніть коли здійснюють пуск газу у газопроводи.
2. Поясніть як виконують контрольну опре совку.
3. Назвіть, хто має право здійснювати пуск газу.
4. Поясніть як проводять продувку газом у підключаємих внутрибудинкових газопроводах після капітального ремонту.
5. Перелічте правила виконання продувки підключаємих газопроводів.
6. Назвіть дії керівника пускової бригади до пуску газу.
Література.
1. Фастов Л.М., Ширяев В.В. Ремонтные работы на городских газопроводах.-М.: Надра, 1989
Дата публикования: 2014-10-18; Прочитано: 2796 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
