Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Тема. Технології соціально-педагогічної діяльності у пенітенціарних закладах



1. Система соціально-педагогічної роботи з правопорушниками.

2. Зміст виховної роботи соціального педагога з засудженими (етапи, напрями, засоби).

3. Ресоціалізація засуджених.

4. Соціальна реабілітація засуджених.

5. Соціальна адаптація звільнених з місць позбавлення волі.

1. Пенітенціа́рна систе́ма (кримінально-виконавча система; від лат. poenitentia – розкаяння) – державний інститут, що відає виконанням кримінальних покарань, накладених на громадян відповідно до закону.

Забезпечує виконання покарання у вигляді позбавлення свободи та утримання підслідних з моменту взяття під варту до суду.

У її підпорядкованості перебувають: слідчі ізолятори, виховні колонії, колонії різного рівня безпеки, виправні центри.

Підпорядковується Державному департаменту України з питань виконання покарань.

Станом на 1 червня 2009 року в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах тримається 144,9 тис. засуджених та ув’язнених громадян. На обліку 703 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, яка виконує покарання, не пов’язані з позбавленням волі (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи), та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, перебуває 137,5 тис. людей.

Криміногенний склад засуджених залишається складним. В установах виконання покарань знаходиться:

– 18,9 тис. осіб, засуджених за умисні вбивства, з яких майже 9,8 тис. – за вбивства при обтяжуючих обставинах,

– 28,4 тис. – за грабіж і розбій,

– 18,5 тис. – за злочини, пов’язані з обігом наркотиків,

– 11,1 тис. осіб – за нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень,

– 2,7 тис. – за зґвалтування,

– 802 – за вимагання,

– 446 – за бандитизм,

– 26 – за захоплення заручників,

– 2,2 тис. – за хуліганство,

– 27 тис. – за крадіжки.

Покарання у виді довічного позбавлення волі відбувають 1560 засуджених.

За вчинення злочинів щорічно засуджується близько 18 тисяч неповнолітніх, значна частина яких позбавляється волі і перебуває в примусовій ізоляції на визначений судом термін у виховно-трудових колоніях. Стурбованість викликає той факт, що близько третини неповнолітніх засуджених протягом подальшого життя засуджуються повторно. За даними Державної доповіді про становище молоді в Україні за підсумками 2009 p., якщо в 1999 р. було засуджено 15,6 тис. непов­нолітніх, то в 2009 р. – уже 26 тис.

Зміст соціально-педагогічної роботи з правопорушниками у колонії повинен складати гармонійну цілісну систему, яка включає:

Ø виховання та перевиховання засуджених;

Ø корекцію та ресоціалізацію;

Ø індивідуальну роботу, спрямовану на самовиховання;

Ø соціальну реабілітацію;

Ø соціальну адаптацію.

2. Виховна робота соціального педагога із засудженими здійснюється в декілька етапів:

Ø вивчення документів засудженого;

Ø реалізація складеної програми перевиховання, ефективність виконання якої залежить від:

- особливостей засудженого,

- терміну перебування в колонії,

- колективу, в який він попав,

- досвіду вихователів,

- виховних можливостей закладу;

Ø оцінка результатів всієї роботи колективу колонії по перевихованню.

Зміст виховної роботи в колонії будується не стільки на викоріненні негативних рис характеру, якостей особистості засудженого, скільки на проектуванні, пошуку та формуванні позитивного і реалізується за наступними напрямками: правове, моральне, трудове, фізичне і санітарно-гігієнічне виховання.

Серед засобів виховного процесу першочерговими є праця і навчання засуджених, яке здійснюється за двома напрямками: загальноосвітня підготовка і професійне навчання.

3. Згідно ст.6 кримінально-виконавчого Кодексу України, ресоціалізація – це свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Ресоціалізація перед­бачає застосування комплексу заходів за двома напрямами: ресоціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо) та ресоціалізація діяльності (відновлення позитивних навичок, умінь, стилю спілкування тощо).

Технологія ресоціалізації засуджених включає три етапи роботи. Перший (підготовчий) етап складається з двох фаз – підготовки до повернення засудженого у соціум і особистого знайомства та налагодження контакту, який завершується розробкою плану соціального супроводу засудженого; другий етап (безпосередньої реалізації втручання) стає власне етапом ресоціалізації, коли соціальний педагог виконує ряд типо­вих функцій; третій (підсумковий) – етап здійснення оціночних заходів і припинення надан­ня соціальної допомоги.

Алгоритм ресоціалізації засуджених включає:

Ø збір та аналіз повної інформації про засудженого;

Ø знайомство із сім'єю, оточенням засудженого;

Ø розробку індивідуальної діагностичної карти;

Ø складання індивідуальної програми ресоціалізації, підбір методів втручання;

Ø складання плану соціального супроводу;

Ø розробку та проведення тренінгів з питань соціальних цінностей, досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру, подолання особистих комплексів.

Основними формами ресоціалізації засуджених є індивідуальна та групова.

Виходячи із завдань ресоціалізації, методи поділяються на:

Ø методи стимулювання до дії (розповідь, показ, бесіда, читання, гра);

Ø методи репродукування (вправа, доручення, режим, тра­диція, вимога, схвалення);

Ø методи закріплення і збагачення (планування, розподіл, самоконтроль, корекція дій, оцінка);

Ø методи творчості (обговорення, вивчення потреб, перероз­поділ обставин, особисті комплексні плани, автохаракте­ристика, критика, самокритика).

4. Процес соціальної реабілітації людини, яка повернулася з місць позбавлення волі включає:

Ø вивчення проблем звільненого, особистих ресурсів особи, котра потребує соціальної адаптації,

Ø сприяння вирішенню проблем забезпечення житлом,

Ø продовження освіти, професійного навчання і працевлаштування,

Ø корекцію індивідуальних рис, що заважають соціальній адаптації, неадекватної реакції на оточення,

Ø консультування з метою вирішення проблем у взаємодії з клієнтом, побутових проблем,

Ø захист прав і представлення інтересів звільненого,

Ø нейтралізацію негативного впливу соціального середовища,

Ø здійснення психологічної підтримки.

Умовами успішної соціальної реабілітації є:

Ø дотримання принципів добровільності соціальної допомоги, взаємної довіри,

Ø повага до особистості клієнта, його права на вибір власного способу життя,

Ø підтримка активності клієнта,

Ø підготовка суспільства до повернення засуджених.

Це дає можливість подолати соціальну ізоляцію звільнених і створити навкруги них підтримуюче середовище.

5. Соціальна адаптація звільнених з місць позбавлення волі відбувається у три етапи:

Ø етап безпосереднього пристосування, коли звільнений з перших днів починає розв’язувати важливі життєві проблеми, пов’язані з побутом та працевлаштуванням;

Ø етап засвоєння соціально-позитивних ролей;

Ø етап правової адаптації, в процесі якого проходить закріплення у психіці корисних поглядів, звичок, ціннісних орієнтацій, бажання чесно трудитися.





Дата публикования: 2014-12-11; Прочитано: 2920 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.01 с)...