Золото, СДР, Євро

Золото

Економічне значення золота полягає в його використанні упродовж значного історичного періоду як грошового товару поряд з іншими благородними металами, а з кінця ХХІ ст. – монопольно. Золото служило основою грошової і валютної систем. Однак з часом, у результаті офіційної демонетизації, золото вийшло з грошового і валютного обігу й осіло в скарбах, а операції з цим благородними металом відбуваються на особливих ринках.

У світі існують спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється регулярна його купівля-продаж. Це ринки золота. В 1961 році з ціллю інтервенції на приватні ринки золота, банки США приєдналися до банків країн Спільного ринку (Великобританії і Швейцарії). Дане об’єднання було назване “ Золотим Пулом ”.

В межах об’єднання визначалися фіксинги цін двічі на день (це триває і в наш час). Перший фіксинг 10:30; другий – 15:30. Місцем фіксингу є фіксингова кімната банківської фірми “Н.М.Рот­шильд”.

Об’єктом торгівлі на ринку золота є золоті зливки вагою 400 унцій (12,44кг.) Фіксингова комісія встано­в­лює обсяги чистих купівель і продаж. Фіксингова ціна від­по­відає рівновазі ринку. Цю ціну і публікують як ре­зуль­тат фіксингу. (Зазвичай ціну фіксингу встановлюють досить швидко, за 20-30 хви­лин, однак деколи на фіксинг йшло і більше часу. Таке траплялося в періоди різких коливань ринкової коньюктури. В жовтні 1979 року на фіксинг потратили 1 годину 39 хв.)

В даний час котирування золота знаходиться під контролем ЦБ. Повноважним представником Золотого Пулу є Банк Англії. З 1961 року він підтримує прямий зв’язок з “Н.М.Ротшильд” в період ранкового фіксингу.

Долар і надалі відігравав роль ключової валюти, що не влашто­ву­ва­ло окремих учасни­ків “Золотого Пулу”. Жорстка прив’язка національних валют до долара призво­дила до стійкого дефіциту та профіциту платіжного балансів. Франція і особисто Де Голь були різко настроєні проти цього. Окрім того всіх обурювала політика гегемонії США, яка закріплювалася особливою позицією долара.

Францію в ті часи практично ніхто з членів МВФ не підтримав, оскільки всі вигравали від такої позиції долара хоча б в тому, що доларові депозити приносили доходи, чого не можна сказати про золоті авуари.

В листопаді 1967 р. девальвував англійський фунт, що нанесло удар по ілюзії стабільності Бреттон-Вудської системи. Цей факт показав, що долар також може девальвувати. Після даних подій, учасники МВФ стали серйозно розглядати те, що знецінення долара обмине тримачів золотих авуарів.

Усі ці обставини змусили в травні 1968 року ввести дворівневу систему торгівлі золотом: офіційні операції відокремлюються від операцій на відкритому ринку. Ціна на приватному ринку моментально зростає до $43 i до кінця 1969 р. знову опускається до $35 за унцію. Дворівнева система діяла до введення системи плавання обмінних курсів.

В 1968 році “Золотий Пул” розпадається i лондонський ринок закри­­ва­ється на 2 тижні. Це дає поштовх для організації ринку в Швейцарії (сюди хлинуло золото з Південної Африки). Другою торгуючою золотом державою став СРСР (“Восход Хандельсбанк” – Цюріх, а в 1985 р. цей банк був ліквідований – на його зміну приходить філіал “Внешторгбанка”).

Лондон перетворюється з центру перерозподілу в центр торгівлі, в 1968 р. (березень) фіксинги відроджуються, але тепер це вже не єдиний центр торгівлі золотом.

Сьогодні функціонує понад 50 ринків золота:

Провідне місце належить ринкам золота в Лондоні та Цюріху.

Залежно від режиму, який надає держава, ринки золота поділяються на:

Ø світові ринки (Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Гонконг, Дубай та ін.);

Ø внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Женейро...);

Ø місцеві контрольовані (Афіни, Каїр...);

Ø чорні (Бомбей та ін.).

На зміну Золотому пулу в 70-ті роки прийшли “ золоті аукціони ” – продаж золота з публічних торгів. Такі аукціони періодично проводились МВФ, урядами США, Індії, Португалії та ін. (Так, відповідно до Ямайської угоди ВМФ з 1976 по 1980 рік провів 45 аук­ці­онів і реалізував 777,6 т. золота; США у 1978-79 рр. на 19 щомісячних аукціонах реалізували 491 т. золота на суму 4,1 млрд. дол.; Індія в 1978 р. провела 7 аукціонів, продавши 6 т. золота з офіційних резервів з метою боротьби з нелегальним ввозом золота з-за кордону.)

Наприкінці 90-х років намітилась тенденція продажу золота центральними банками ряду країн і МВФ з метою поновлення своїх валютних резервів. (Лише у 1997 р. 14 центральних банків продали 825 т золота. Так, частковий продаж своїх золотих запасів (від ¹/₃ до ²/₃) здійснили Нідерланди, Бельгія, Австрія, Канада, Австралія. Аргентина реалізувала весь свій золотий запас – 125 т золота.) Загалом, останнім часом центральні банки ряду країн приступили до досить масового збуту своїх золотих активів. Це пояснюється тим, що з часом ключова роль у забезпеченні гарантій стабільності національних валют все більше відводиться не золоту, а стабільності й силі власних економік та економік країн емітентів і постачальників резервних валют.

Однак у фінансовому світі продовжує існувати і протилежна тенденція золото продовжує відігравати роль валютного резерву особливо під час кризи. Простежується закономірність, коли провідні країни світу, особливо емітенти резервних валют, поки що не наважуються реалізувати свої золоті запаси, а деякі країни, що розвиваються, корис­туючись тимчасовим зниженням цін на світових ринках, активно нагромаджують запаси благородного металу. Слід зазначити, що на діяльність світових ринків золота впливає подвійний статус цього металу, який будучи цінним стратегічним сировинним товаром, одночасно є реальним резервним і фінансовим активом.

СДР – спеціальні права запозичення СДР (Special Drawing Rights)

В 1969 під сильним тиском Франції МВФ приймає рішення про створення штучної валюти, яка не має національного забарвлення – спеціальні права запозичення СДР (Special Drawing Rights), паперове золото.