Доларова рестрикція і виникнення євродоларового ринку

Після зменшення доларового дефіциту в 1958 році у Європі було оголошено конвер­то­ваність валют. В той період деякі валюти були недооціненими і Німеччина, наприклад, продовжувала нагромаджувати доларові резерви через постійний профіцит свого платіж­ного балансу.

У 1960-му році в Європі зрозуміли, що США не спроможні виконувати взяті на себе бреттон-вудські зобов’язання, а зокрема, підтримувати ціну золота на рівні $35 за унцію, через те, що сумарні доларові зобов’язання США перевищили офіційні резерви.

Оскільки долари зберігали свою купівельну спроможність, а тримачі доларів могли купувати золото на приватних ринках, ця проблема до певного часу не була небезпечною. Доларова ж інфляція компенсувалася відсотками на вклади (в банках та інших депозит­них інститутах).

Доларова інфляція була великою проблемою лише для золотих запасів США, оскільки подорожчання золота на приватних ринках створю­вало стимул для купівлі ЦБ (центральними банками) золота в ФРС (федеральній резервній системі) за інфляційні доларові резерви.

США на усі ці негативні зрушення могло б i не реагувати, оскільки нагромадження доларових резервів проходило добровільно, i продовжувати зберігати дефіцит платіжного балансу, постачаючи бажаючих своєю валю­тою. Однак таке рішення могло б підірвати авторитет долара як ключової валюти.

Долар повинен був залишатися безризиковим активом. У зв’язку з цим адміністра­ція Кеннеді і Джонсона оголошує серію обмежень на закордонні кредити і прямі інвес­ти­ції. 18 травня 1963 року Кеннеді пропонує податок на Процентний Диференціал. Введення цього податку збільшувало витрати іноземних позичальників, які продавали в США свої облігації. Для покриття своїх витрат позичальники були вимушені збільшувати купони. Примітивна ідея цього податку полягала в тому, щоб відлякати іноземців від долара. Як результат, бізнес світу проводить деномінацію облігацій у доларах – виникає ринок єврооблігацій (євробонд).

В 1965 році Податок на Процентний Диференціал був розповсюд­жений i на кредити американських банків іноземцям (термін від 1 до 3-ох років). Одночасно з податком в 1965 році вводиться Програма добровіль­ного обмеження іноземних кредитів. ФРС встановила квоти, в межах яких американські банки могли без санкції адміністрації кредитувати американ­ські багатонаціональні корпорації, які були
втягнуті в інвестиційні процеси за межами США.

Податок і обмеження слугували поштовхом для розвитку нового міжнародного ринку – ринку євродоларів, який виник в кінці 50-х років у Західній Європі у зв’язку з потребами підприємств, інвесторів i навіть деяких країн Європи в капіталі.

Ринок євродоларів – це ринок деномінованих в доларах депозитів в банках США і в міжнародних банківських установах за межами США власниками яких є нерезиденти США.

Паралельно з ринком євродолара з’являється ще один тип ринку – євровалютний. В 90-х роках у Лондоні регулярно торгують більш ніж 15 європейськими валютами (долар становить біля 60% валютних зобов’язань в євровалюті, а дойчмарка – 14%).

Розглянемо процес створення євродоларів. Наприклад: Нехай американська компанія переводить $10 000 в європейський банк. Тепер євробанк володіє депозитом в американському банку, а в обмін компанія одержує строковий депозит в євробанку. Бухгалтерські проводки в банках будуть такими:

Американський банк	Євробанк
Активи	Пасиви	Активи	Пасиви
	-$10 000 депозит американської компанії	+$10 000 депозит в американському банку	-$10 000 депозит американської компанії
+$10 000 депозит євробанку

Доларові зобов’язання американського банку не змінилися в результаті даної операції. Все, що відбулося – зміна власності: $10 000 депозит американського банку перейшов в євробанк. Це і є євродолари. Стимулом для компанії зробити таку операцію можуть бути більші відсотки євробанку; оперативна необхідність в євродоларах. Для отримання прибутку євробанк повинен ефективно розмістити доні активи, наприклад, дати комусь кредит.

Давайте випишемо всі проводки при наданні кредиту євробанком суб’єкту “Ω”

Американський банк	Євробанк	Суб’єкт “Ω”
Активи	Пасиви	Активи	Пасиви	Активи	Пасиви
	-$10 000 депо­зит євробанку	-$10 000 депозит в банку США		+$10 000 депозит в банку США	+$10 000 борг євробанку
+$10 000 депо­зит суб’єкта “Ω”	+$10 000 кредит суб’єкту “Ω”

Євробанк, даючи кредит, виписує чек проти свого рахунку в американському банку. Знову депозит американського банку буде переходити з рук в руки і точно так само, як і раніше, сумарні зобов’язання американського банку не зміняться.

Євродоларовий ринок є одночасно ринком депозитів і кредитів, деномінованих в іноземній валюті. ( Він ще існував і в довоєнний період; ним користувалися банки Берліна і Вени, які обслуговували торгові компанії ).

СРСР також допоміг в створенні ринку євродоларів, перевівши в перші роки холодної війни свої доларові депозити з Нью-Йорка в контрольовані ним банки Лондона і Парижа.

(Євровалютами називають кошти не лише в Європі, але i за її межами, хоча стосовно них часто використовують такі терміни, як азіадо­ла­ри, арабодолари).