Відокремлені прикладки

Відокремлюватись можуть препозитивні і постпозитивні непоширені й поширені прикладки (групи прикладок), виражені іменником, субстантивованою частиною мови або словосполученням. Основне (атрибутивне) значення відокремленої прикладки часто ускладнюється додатковим обставинним значенням.

Відокремлені прикладки можуть відноситись до підмета, іменної частини складеного присудка, додатка і обставини.

1. Відокремлюється постпозитивна (рідше препозитивна) прикладка, виражена словосполученням, що відноситься до загальної назви: Взяв різьбяр на тому дубі вирізав бійця, молодого партизана, гожого з лиця (А.Малишко); Два хижаки, два шуліки, кружляють над селом, над гаєм, степом (М.Трублаїні).

2.Прикладка, що відноситься до власного імені, відокремлюється, якщо вона стоїть у постпозиції. Препозитивна прикладка відокремлюється лише тоді, коли її основне (атрибутивне) значення ускладнюється додатковим обставинним значенням: Бригадир лісорубів від усього району Григорій Синиця, фронтовик, як і Микита, вніс пропозицію працювати вночі, при місяці (І.Рябокляч); Попереду Байди поспішав кудись Василь Маренко, коногон, молодий ще хлопець (П. Панч); Колишній машиніст на паровозі, Мотора – один на всю Петрівку міг давати лад колгоспному паровикові (І.Кириленко).

3.У ролі відокремлених прикладок при загальних назвах можуть виступати назви власні, якщо вони пояснюють, уточнюють загальні назви: Голова студкоми, Павло Сірченко, вже три дні метушиться по установах (І.Кириленко.); Коли професор увійшов до приймальні, там уже були його колеги-лікарі Куриленко і Кость Назарович (Ч. Б.); Гастролі розпочиналися в тодішньому центрі Донбасу – Артемівську (Ю.Смолич).

Завжди відокремлюються в будь-якій позиції непоширені й поширені прикладки, які відносяться до особових займенників: Солідна віком і творчою практикою людина, він був у розпачі (І.Ле); А він, орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру (В.Швець); Ми, працівники відділу, з великою радістю стежимо за успіхами нашої футбольної команди (з газ.); Він стоїть, великий будівничий і стратег нечуваних боїв, він щоденно учить нас і кличе. (М.Рильський).

Зрідка при особовому займеннику можуть бути відокремлені прикладки, виражені теж особовими займенниками: На лижах ми підем – ти, сину, і я (Д. Усенко).

Завжди відокремлюються прикладки, які відносяться до нульового займенника-підмета в неозначено-особовому реченні: Ранець візьму на плечі, в кишеню паперу лист. Піду, невідомий предтеча, у вітряний дикий свист (О.Гончар).

Постпозитивні відокремлені прикладки можуть приєднуватись до означуваного слова за допомогою сполучників (або, чи, тобто, теж, як), часток (навіть), прислівників (особ­ливо, зокрема, переважно) та різноманітних прийменниково-іменникових конструкцій {на імення, на прізвище та ін.): Довге життя випало старій Дорошенчисі, або Чабанисі, як частіше називають її (О.Гончар); Стиснуте повітря, потрапляючи в циліндр перфоратора, викликає рух свердла і «віддачу», тобто рух корпусу машини в протилежному напрямі (О. Гуреїв); Ідея дружби братніх народів – зокрема дружби українського з великим народом російським – лежала в основі всієї діяльності Миколи Щорса (П.Тичина).

Уточнюючі або роз'яснювальні слова (сполучники, частки, прислівники) не тільки приєднують прикладки до означуваного слова, а й служать синтаксичним засобом вираження самого відокремлення.

Завжди відокремлюються прикладки, виражені сполученням вказівного слова чоловік, чолов'яга, людина, дівчина, хлопець, дід та інших з означенням: Тимчасом надійшов голова, привітний червонощокий чоловік з іскристими невловимими очима (0.Гончар); Шофер – літній чолов'яга – мав атлетичну будову тіла, засмагле, аж брунатне обличчя, міцні жилаві руки (О. Дмитерко).

Постпозитивні відокремлені прикладки можуть відноситись до різних означуваних слів, наприклад: Петро знав тільки завод та інститут – металургію на практиці, металургію в теорії (П.Загребельний). Перша прикладка (металургію на практиці) відноситься до пояснюваного слова завод, а друга (металургію в теорії) – до слова інститут.

В усній мові відокремлена прикладка виділяється інтонацією і паузами, а на письмі – комами або тире.

Відокремлені обставини (дієприслівники і дієприслівникові звороти)

1. У будь-якій позиції відокремлюються дієприслівникові звороти (дієприслівники з залежними від них словами), якщо вони виступають у ролі другорядних присудків або обставин часу, умови, причини, допустовості: а) Пливе місяць молоденький, розігнувши роги (Л.Боровиковський); б) Вискочивши з гуртожитку, Микола побіг до шахти, звідки, як йому здалося, линув людський гомін (Д.Ткач).

У першому реченні дієприслівниковий зворот виконує функцію другорядного присудка, а в другому – обставини часу. Відокремлюються також однорідні обставини способу дії, виражені дієприслівниковими зворотами: Всю ніч наша піхота, плутаючись у лісових хащах, бовтаючись у крижаній воді, пробиралась по п'ятах ворога (О.Гончар); Настя йшла одна, нікого не доганяючи і ні до кого не пристаючи в компанію (І.Рябокляч).

У реченні Дід зіскочив з своїх саней, довіряючи коней на їх власну волю, і, підтримуючи поли шуби, перебіг до товариша (І.Рябокляч) дієприслівникові звороти відносяться до різних дієслів-присудків – зіскочив, перебіг. Дієприслівникові звороти в цьому реченні неоднорідні.

Завжди відокремлюються препозитивний і постпозитивний дієприслівникові звороти, які відносяться до одного дієслова-присудка: Там, очі примруживши, слухали діти, вмостившись на килимі трав, про те, як вітчизну належить любити, як шведів Петро покарав (М.Нагнибіда).

2. Якщо одиничні дієприслівники в основному зберігають своє дієслівне значення, часто супроводжене додатковим обставинним значенням (часу, причини, умови, допустовості), то вони відокремлюються:

а) з відтінком обставини часу: Поснідавши, господар і Сахно рушили в путь (Ю.Смолич); б) з відтінком обставини причини: Дерево гойднулося сильно, лягло під тиском невидимих вітрових рамен і, не витримавши, різко тріснуло (Г.Епік);

в) з відтінком обставини умови: Не піймавши, не кажи, що злодій (Н. пр.);

г) з відтінком обставини допустовості: Ласка – не коляска, – сівши, не поїдеш (Н. пр.),

3.Одиничний дієприслівник, від якого залежить підрядне речення, як правило, відокремлюється: Побачивши, що мати нездужає, Настя перейшла на Явдошину ниву (М.Коцюбинський); Не знаючи, хто це буде – слуга, чи може, й сам хазяїн цього чудернацького маєтку – Сахно не пішла йому назустріч (Ю.Смолич).

4.Дієприслівники і дієприслівникові звороти, що приєднуються до основної частини речення сполучниками мов, немов, наче, ніби, нібито, теж відокремлюються: Тоді враз, наче змовившись, всі п'ятнадцятеро висмикнули з-за шнурків беретів свої червоні гвоздики (Ю.Смолич); Над дахом, ніби підтверджуючи Оверкові слова, зойкнув неприємно, пролітаючи кудись далі, гарматний набій (Г. Епік); Вона стояла закам'яніло, мовби не дихаючи, нічого не чуючи і не бажаючи знати (П.Загребельний).

Не відокремлюються ні в препозиції, ні в постпозиції дієприслівникові звороти, які становлять смисловий центр повідомлення (виконувати вправу витягнувши руки вперед).

Одиничні й однорідні постпозитивні (зрідка препозитивні) дієприслівники, близькі своєю функцією до прислівників, не відокремлюються: Рушниця в його руках стріляла не хиблячи (М.Трублаїні); Вечеряли, як кому пощастить: хто за столом, хто на канапі, хто на стільцях, а декому довелось стоячи їсти.

Дієприслівники і дієприслівникові звороти, які виступають разом з прислівниками способу дії в ролі однорідних членів речення, не відокремлюються: Вони (сільські комсомольці), звичайно, будуть працювати сумлінно, але ж цілком ясно, що йдеться тепер не про те, щоб працювати, а якраз, про те, щоб працювати уміючи, розумно (Г.Епік).

Очевидно, і в реченні Давав накази він тихо, не вигукуючи, не поспішаючи, виразно, як старий досвідчений у ділі козак (О. Довженко) обставини способу дії, виражені дієприслівниками із заперечною часткою не (не вигукуючи, не поспішаючи), немає підстав вважати відокремленими. У цьому можна переконатися, змінивши порядок слів: Давав накази він не вигукуючи, не поспішаючи, тихо, виразно, як старий досвідчений у ділі козак.

Вимовляються такі обставини з перелічувальною інтонацією як один ряд однорідних членів.