Філософія Г.С. Сковороди

Григорій Савич Сковорода - однин з найвидатніших українських філософів, представник Просвітництва, педагог, поет, мандрівний філософ-проповідник. Головними творами,що презентують його філософськи погляди, були «Басня Езопова», «Розмова п`яти подорожуючих про істинне щастя в житті» та ін.

Основоположною ідеєю Сковороди став винайдений ним закон елімінації важких справ – "те, що потрібно, не важко, а те, що важко - не потрібно". Цей закон є прикладом пошуку засад принципів філософії, що можуть привести людину до щастя. Розвиток практичної філософії став головною метою філософствування Сковороди.На філософському дискурсі мислителя позначилися просвітницькі цінності тогочасного суспільства. Основним предметом його інтересу були релігія та мораль.

Одна з перших моделей світобудови філософа Сковороди містить його концепцію "двох натур", згідно з якою весь світ, що оточує людину, має "дві натури" - зовнішню, видиму (матеріальну) й внутрішню, невидиму (Бог). Натури перебувають у певному взаємозв`язку, взаємозалежності, що впливає на розвиток світу загалом.

Одночасно з теорією двох натур Сковорода розробляв теорію "трьох світів". Остання мала дати відповідь на питання про сутність предметів та явищ світу. Згідно з нею,уся дійсність поділяється на три світи – "макрокосмос" (природа), "мікрокосмос" (людина) й "світ символів" (Біблія). Кожний з цих світів водночас складається з "двох натур" - видимої та невидимої, внутрішньої (духовної, Божої) та зовнішньої ("тварної", "створенної", матеріальної).

Серцевиною філософії Сковороди є його етика як шлях людини до щастя, розуміння добра і зла, сенсу людського існування. Філософ вважав, що людина може досягнути щастя або самостійно, або за допомогою інших людей. Але в будь-якому разі головною умовою його досягнення стає відповідність потребам внутрішньої натури, виявом чого є спорідненість праці. Інакше кажучи, людина повинна узгодити душевні бажання з можливістю їх реалізації в об’єктивній дійсності.

Філософія Г. Сковороди є оригінальним поєднанням ідей античної та західноєвропейської філософії, вона зосереджується на людинознавчій, етико-гуманістичній проблематиці.