Інституційна база транспарентності

Для реалізації принципу транспарентності влади, зрозуміло, недостатньо відповідних нормативних актів. Закони, укази, постанови повинні діяти, впроваджуватися в життя, а для цього вони передбачають створення певних структурних та організаційних форм і механізмів. Інституційна компонента транспарентності має два рівні: внутрішній (відкритість одних владних структур для інших, встановлення зв’язків та взаємодія між різними гілками та рівнями влади) і зовнішній (відкритість владних інституцій для громадянського суспільства, комунікації з різними групами громадськості).

Конституцією України та чинним законодавством визначається певна система організації й діяльності виконавчої влади, її зв’язки з іншими державними органами. Наприклад, обласні державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня (аж до Кабінету Міністрів України) і підзвітні та підконтрольні відповідним районним чи обласним радам у частині питань, визначених чинним законодавством. Це означає, що правовими засобами закладений певний механізм (наскільки він дієвий – це питання іншого дослідження), що забезпечує прозорість діяльності органів влади для структур вищого рівня та органів місцевого самоврядування. Зрозуміло, без цього демократична система існувати не може, проте цього явно недостатньо.

Крім відкритості влади для контролю і взаємодії з іншими владними структурами, необхідно забезпечити і прозорість її дій для широких кіл громадськості, заради яких фактично вона і виконує свої функції. Вирішенню останнього завдання певним чином сприяють: прозорість дій посадовців та владних підрозділів у взаємодії з представниками бізнесу та комерційними структурами; відкритість засідань органів влади та управління, їх комісій, різноманітних консультативних структур для журналістів та представників різних груп громадськості; відкритість документів органів влади та управління для журналістів та представників різних груп громадськості; звітування державних органів про прийняті рішення, програми діяльності та виконання відповідних бюджетів та програм; висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування засобами масової інформації; розвиток на всіх рівнях державної влади так званого електронного врядування.

Відкритість законодавчого процесу забезпечується з допомогою законодавчої ініціативи; підготовки проектів закону; їх обговорення на сторінках газет, в інших ЗМІ, на засіданнях постійних комісій та комітетів Верховної Ради, пленарних засіданнях, під час зустрічей депутатів з виборцями, на зборах виборців, у громадських організаціях; присутності представників громадськості, перш за все, ЗМІ в Верховній Раді під час прийняття законодавчих актів у першому та наступних читаннях; доведенні тексту прийнятого закону до громадськості (друкування в пресі, поширення через електронні засоби, друк окремих брошур чи листівок, збірників законодавчих актів для фахівців)

Для вирішення багатьох завдань, пов’язаних з формуванням прозорої влади, створюються спеціальні підрозділи та служби. Інформаційні служби (інформаційні управління, інформаційно-аналітичні підрозділи, прес-служби, прес-центри, управління і центри громадських зв’язків, прес-бюро, прес-секретарі та прес-аташе з відповідним апаратом) державних інституцій збирають, аналізують, обробляють та оперативно надають інформацію про їх діяльність засобам масової інформації. Мають право на поширення інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування також інформаційні агентства України, зокрема державні інформаційні агентства. Вони систематично інформують громадськість про діяльність органів влади та управління, перебування вищих посадових осіб у робочих поїздках по Україні, а також про візити офіційних державних делегацій і вищих посадових осіб в інші країни, прийом зарубіжних офіційних делегацій і посадових осіб інших держав, передають тексти екстрених виступів керівників держави та вищих органів влади та управління, заяв з важливих питань державного життя.

Зрозуміло, що інституційна компонента транспарентності, на відміну від нормативної, визначається не тільки діяльністю владних структур, а й діями неполітичних організацій, що існують у суспільстві. Дослідження, проведені російськими вченими, показали, що потрібний рівень інформаційної відкритості органів влади забезпечується декількома соціальними інституціями. І при цьому, як свідчать наведені дані в таблиці 1.2, основна роль у забезпеченні високого рівня транспарентності належить не владним органам, а ЗМІ та недержавним правозахисним організаціям.

Таблиця 1.2