Приватизація,роздержавлення,демонополізація-основа ринкових перетворень економіки

Головним шляхом перетворення відносин власності стало роздержавлення. Воно є загальносвітовою тенденцією. Досвід, накопичений розвинутими країнами, свідчить, що роздержавлення не тотожне виходу держави з економіки. Проблема роздержавлення особливо актуальна для країн, які здійснюють перехід від тотального одержавлення до ринку.

Роздержавлення - це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності. Воно означає істотне скорочення державного сектора економіки і масштабів державного втручання в економіку.

Роздержавлення-це загальноекономічний процес.

Роздержавлення:

· в межах державної власності,

· поза межами державної власності,

· демонополізація,

· децентралізація,

· нові види державної власності (муніципальна, комунальна).

Мета

Зі світового досвіду бачимо, що досить гарно і суттєво продемонстрували себе такі чотири способи роздержавлення:

· Приватизація власності. Зауважимо, що приватизація не обов'язково повинна здійснюватись стовідсотково, влучно, коли за державою залишається частина акціонерного капіталу від належавших їй підприємств.

· Лібералізація ринків. В цьому випадку державне підприємство втрачає владу над ринком, який перетворюється з монопольного на конкурентний.

· Оздоровлення державного сектора. Тобто, поступова ліквідація неринкової сфери.

· Утворення змішаних підприємств. Для стимуляції їх виникнення та розширення сфери діяльності використовують пільгове оподаткування, особливий режим кредитування.

Під приватизацією розуміють створення нових недержавних форм власності зокрема перехід власності в індивідуальне і колективне володіння. Та не слід стверджувати, що державна власність ліквідується, зникає повністю. У світі немає жодної країни де б держава не була власником. В процесі приватизації значна частина державного майна буде вилучена з державної власності.

Способами приватизації є:

· продаж державного майна на аукціоні та за конкурсом,

· купівля-продаж часток держави і капіталу підприємств за конкурсом та на аукціоні,

· викуп майна трудових колективів,

· перетворення державних підприємств в акціонерні товариства з приватним володінням акцій і т. д.

снує таке поняття, як комерціалізація-це шлях, яким здійснюється роздержавлення. Комерціалізація державних підприємств означає позбавлення невластивих державі функцій господарської діяльності і перетворення їх у самостійні господарські одиниці, які беруть повну відповідальність за результати господарської діяльності.

Приватизація державних підприємств має вирішальне значення для різних форм власності. За останні роки питома вага державної власності на Україні істотно зменшилася, як в основних фондах, так і у валовому суспільному продукті. Водночас держава визначила цілий ряд об'єктів, які приватизації не підлягають. Це унікальні природні об'єкти (ліси, парки, водоймища), вони мають загальнонаціональне значення. Також не приватизується єдина транспортна система, майно органів управління, державної влади і правопорядку, золотий і валютний фонд і т. д. Всенародним надбанням є земля.

Однією з найважливіших переваг приватизації є протиінфляційний ефект. Споживач надає перевагу акції, а не товару. Акції завжди можна обміняти на гроші, а товарне завжди. Перемикання грошових доходів на здобуття акцій знижує попит на ринках товарів та послуг, що є досить важливим в інфляційних ситуаціях.

Процес роздержавлення та приватизації призводить до зрощення орендних форм господарювання з акціонерними. За думкою провідних спеціалістів та керівників підприємств, саме поєднання орендної та акціонерної форм господарювання стане визначальним у становленні ринкової економіки. На початок 1990 року в нашій країні близько 300 підприємств проводило свою діяльність з притягненням елементів акціонерних форм господарювання. Перехід на оренду, в свою чергу, прискорює процес перетворення державних підприємств в акціонерні товариства.

Зазначені процеси - дуже необхідні заходи, рішучість і послідовність в проведенні яких, зрештою, призведуть до трансформації перехідної економіки в змішану економіку стабільного соціального орієнтованого суспільства.

Демонополізація економіки — це здійснюваний державою комплекс заходів, у тому числі примусових, спрямованих на зниження рівня монополізації ринків.

В Україні демонополізацію було запроваджено з метою формування і розвитку конкурентного середовища, яке забезпечувало б ефективне використання суспільних ресурсів, вільний вступ на ринок для підприємців, свободу споживачів у виборі товарів широкого асортименту, кращої якості і за нижчими цінами.
Першочерговими завданнями під час демонополізації економіки України були:
• збільшення кількості господарюючих суб’єктів, які конкурують на ринках;
• зниження рівня монополізації та розвиток конкуренції на ринку;
• захист інтересів підприємців та споживачів від діяльності монопольних утворень;
• створення структури горизонтальних ринкових зв’язків між господарюючими суб’єктами для забезпечення саморегулюючих механізмів розвитку економіки;
• зменшення залежності господарюючих суб’єктів від державних управлінських структур;
• адаптація управлінських кадрів державних підприємств та об’єднань до роботи в нових умовах.

Щоб запобігти виникненню монопольних утворень у приватному секторі економіки, якщо цього потребує структура ринку, приватизацію державних підприємств-монополістів за наявності економічних, технологічних та інших умов слід проводити водночас з їх демонополізацією.
у країнах, де ринкова економіка розвивалася найбільш успішно - у Сполучених Штатах Америки та у Німеччині, - ще наприкінці минулого століття держава вдалася до законодавчого обмеження монополізму та боротьби із зловживаннями підприємцями своїм монопольним становищем.

Демонополізація економіки відбувається різними шляхами і залежно від особливостей монополізованих ринків для її проведення застосовують такі способи:
• де• стимулювання вступу на монополізовані ринки нових господарюючих суб’єктівцентралізацію управління

• зниження або усунення бар’єрів, які обмежують вступ господарюючих суб’єктів на існуючі ринки

• поділ державних монопольних утворень

• ліквідація державних організаційних структур монопольного типу