Джерела господарського права, поняття та види

жерела господарського права - зовнішня форма виразу пра­вил поведінки в сфері господарювання, загальнообов'язковість, що забезпечує їх, і регулятивна дія.

До джерел господарського права України належать:- господарське законодавство;- нормативні договори;- судова практика;- ділові звичаї;

- юридична доктрина.У своїй сукупності джерела господарського права визначають рамки юридично значущої поведінки суб'єктів господарювання.

Господарським законодавством прийнято називати сукуп­ність нормативно-правових актів, направлених на регулювання господарської діяльності.

Серед законів у сфері господарського законодавства найвищу юридичну силу має Конституція України. Наступними в ієрархії нормативно-правових актів, які регулю­ють господарську діяльність, виступають закони. Особливе місце тут відводиться Господарському кодексу (ГК) України. Основними актами господарського законодавства є: 19.02.93 закони України «Про господарські товариства» від 19.10.91 p., «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 p., «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 p., «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 p., «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р., «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 p., «Про захист від недобросовісної конкуренції від 7.06.96 p., «Про режим іно­земного інвестування» від 19.05.96 p., «Про інноваційну ді­яльність» від 04.07.2002 p., «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 p., «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осі б - підприємців» від 15.05.2003 p.;

1. правовий звичай – правила поведінки, що історично склалися й отримали офіційне визнання та забезпечення державним примусом;
2. нормативний договір – згода двох чи декількох суб'єктів, що встановлюють права та обов'язки як загальні правила поведінки на майбутній (невизначений) час для невизначеного кола суб'єктів:
• внутрішньодержавні договори (типові договори, типові статути, "формуляри", установчі договори про здійснення господарських товариств, статути господарських товариств і та ін.);
• міждержавні (міжнародні) нормативні договори (угоди, конвенції, пакти та ін.);
3. юридичний прецедент – рішення в конкретній справі суду чи адміністративного органу, яке відтворило норму для вирішення майбутніх аналогічних справ.

6.Поняття господарської діяльності. Види господарської діяльності, їх характеристика.

Поняття господарської діяльності наводиться в ст. 3 Господарського Кодексу України (далі — ГК). Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарську діяльність можна класифікувати за різними ознаками. За критерієм мети здійснення господарська діяльність може бути комерційною (підприємницькою) та некомерційною (ч. 2 ст. З ГК України): комерційна діяльність (підприємництво) має місце, якщо її суб'єкт (підприємець) діє з метою отримання прибутку; некомерційна господарська діяльність здійснюється для досягнення певних економічних та соціальних результатів, проте мета отримання прибутку при цьому відсутня.
За предметом господарської діяльності розрізняють виробничу, торговельну, банківську, страхову, інноваційну, концесійну діяльність, спільне інвестування та ін. Залежно від ринку (внутрішній чи зовнішній), національної приналежності суб'єктів господарювання (вітчизняні товаровиробники/резиденти чи іноземні інвестори та нерезиденти) розрізняють господарську діяльніст ь за участю вітчизняних товаровиробників (резидентів) та зовнішньоекономічну діяльність (за участю резидентів та нерезидентів), у т. ч. іноземне інвестування (за участю іноземного інвестора). Підприємництво здійснюється на власний ризик та під власну відповідальність підприємця, який навіть може бути визнаний банкрутом у разі негативних фінансових результатів господарської діяльності — стійкої та значної неплатоспроможності. Для підприємницької діяльності властива ініціативність, що забезпечує пошук нових напрямів такої діяльності, запровадження новітніх технологій, виробництво принципово нових товарів або товарів з принципово новими властивостями. Для цього суб'єкт підприємницької діяльності повинен мати значний рівень самостійності. Отже, характерними рисами підприємницької діяльності, що відрізняє її від некомерційної, є:
- наявність мети отримання прибутку від здійснення такої діяльності;
- ініціативність, що забезпечує пошук і запровадження новітніх технологій, нових господарських зв'язків, оптимізацію власної діяльності;
- ризиковий характер такої діяльності, оскільки сам підприємець несе основні ризики у разі негараздів у своїй діяльності, не вдалого вибору контрагентів тощо;
- власна відповідальність підприємця у разі невиконання/не належного виконання зобов'язань перед кредиторами, державою, територіальною громадою та іншими особами усім майном, що належить йому на праві власності чи праві господарського відання, а також можливість визнання підприємця банкрутом у разі його стійкої та значної неплатоспроможності;