Види існуючих структур органів управління юридичних осіб

Аналіз законодавства України дозволяє визначити декілька найбільш типових організаційних моделей управління. Кожна з них визначається за мінімально необхідною за законом кількістю органів та взаємозв’язком між ними. Найскладніша вона в акціонерних товариствах. Система органів містить щонайменше 4 ланки: 1) вищий орган - загальні збори акціонерів, 2) колегіальний виконавчий орган - правління, 3) одноосібний виконавчий орган - голова правління, 4) контрольний - ревізійну комісію. Відповідно до ст.46 ЗУ «Про господарські товариства» в товариствах, які мають понад 50 акціонерів обов'язково створюється також наглядова рада акціонерного товариства. В імперативному порядку законом визначено найменування органів та загальні засади їх діяльності. В силу цього в акціонерних товариствах не може не бути, наприклад, правління.

Як правило, чотирьохланкової моделі притримуються об'єднання громадян. Принагідно зазначимо, що ЗУ «Про громадські об’єднання» не визначає структури органів управління взагалі, що дає можливість самим об'єднанням визначатися і з назвою органів, і з їх компетенцією в залежності від характеру об"єднання.

Триланкова система органів характерна для товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю. Її відмінність від системи органів акціонерного товариства полягає у тому, що 1) не передбачено ради (нагядової ради) товариства; 2) виконавчий орган може бути як колегіальний - дирекція, так і одноосібний - директор. Таким чином, для цього виду товариств обов'язковим є створення щонайменше 3 органів: 1) вищого - збори учасників; 2) виконавчого - директор або дирекція, 3) контрольного - ревізійна комісія. Ця структура органів управління є найбільш універсальною і може застосовуватися в багатьох юридичних особах різних видів.

У повних та командитних товариствах застосовується дволанкова система органів управління. Відповідно до ст.68 Закону України «Про господарські товариства» ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Це дає підстави вважати, що вищим органом повного товариства є збори учасників, на яких ця згода і досягається. Виконавчим органом повного товариства можуть бути один, декілька або всі учасники які виступають від імені товариства. Якщо справи веде один або декілька учасників, обсяг їх повноважень визначається дорученням, яке повинно бути підписано рештою учасників товариства. Кожен з учасників, який веде справи товариства вправі діяти самостійно. Тому коли декілька учасників наділені таким правом, то кожен з них є одноосібним виконавчим органом товариства. Особливістю управління в повних товариствах є те, що виконавчими органами можуть бути лише учасники, в тому числі юридичні особи.

В командитних товариствах управління здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. Якщо їх декілька, то для прийняття рішень необхідна їх спільна згода як і в повному товаристві. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.

Дволанкова система управління застосовується також в юридичних особах, заснованих іншими організаціями. Наприклад, в державних, комунальних, дочірніх підприємствах. Вищим органом таких юридичних осіб є їх засновник (інша юридична особа), а виконавчим - директор. В приватних підприємствах виконавчим органом може бути сам засновник. В такому випадку він виконує функції і вищого, і виконавчого органу. Це дає підстави вважати цю структуру управління одноланковою.