Місце України в системі міжнародного регулювання альтернативного соціального страхування

Україна проводить зважену, послідовну й цілеспрямовану зовнішньополітичну діяльність. Участь України у всесвітніх міжнародних організаціях створює реальну можливість для взаємодії практично зі всіма країнами світу. На сьогодні Україна вже приєдналася до низки основних міжнародних договорів у сфері прав людини, і зокрема до таких, що регламентують та регулюють обов’язки держав щодо забезпечення соціальних прав людини. Так Україною ратифіковано Загальну декларацію прав людини 1948р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. та ін.. Україна ще не ратифікувала (наприклад, Конвенції МОП № 102 "Про мінімальні норми соціального забезпечення" 1952 року, № 117 "Про основні цілі і норми соціальної політики" 1962 року та ін.). Приєднання до зазначених міжнародних угод буде позитивно сприяти поступовому формування внутрідержавних соціальних стандартів, на основі яких можна визначити рівень основних державних соціальних гарантій. Продуктивність такого висновку підтверджує прийняття в 2000 році Закону України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії".

Важливим та актуальним є питання про роль недержавного сектору у забезпеченні альтернативних форм соціального страхування в Україні. Зміст міжнародних зобов’язань держав у цій сфері пов'язаний із необхідністю активного роздержавлення сфери соціального захисту. Хоча Україна зробила на рівні законодавства відповідні кроки, воно залишається недосконалим. Наявність прогалин у цій сфері слід віднести до таких, що потребують Адаптація законодавства України в соціальній сфері до законодавства ЄС полягає в зближенні з європейською системою права, тобто у створенні відповідності норм національного законодавства тим соціальним стандартам, які були вироблені не тільки суто для Європи, а й з урахуванням світового досвіду та сучасного підходу для зазначеної проблемибезумовної реакції законодавця.

Державна соціальна політика визначає одним із пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку подальший розвиток особистого страхування, довгострокового страхування життя, участь страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення, а також запровадження комплексного сполучення обов'язкового та добровільного медичного страхування. Це сприятиме не тільки підвищенню ролі приватного сектора в соціальних програмах, зростанню усвідомлення людини до процесу формування свого соціально захищеного майбутнього, підвищення рівня соціального захисту населення, появі постійного джерела залучення додаткових коштів у бюджет, але й виконанню державою своїх міжнародно-правових зобов’язань в сфері забезпечення та зростання соціального захисту населення, зокрема, в сфері альтернативного соціального страхування.