Розсуд( усмотрение) в праве. Виды

результати правотворчої практики в Україні, як і в зарубіжних державах, деколи свідчать про порушення юридичної техніки, наслідками чого є правові прогалини і колізії в чинному законодавстві. В деяких випадках за-конодавець навмисно створює такий спосіб правового регулювання, залишаючи простір для вирішення юридичного завдання за розсудом правозас-тосовника, при цьому необхідно враховувати те, що відсутність меж правового розсуду може привести до свавілля органів державної влади і органів місцевого самоврядування, а також їх посадових і службових осіб. розсуд можна визначати як вибір суб’єктом визначеної мети і способів її досягнення або як можливість виражати свою волю і приймати рішення незалежно від волі інших осіб. Розсуд включає інтелектуальні та вольові аспекти.

Інтелектуальна сторона розсуду характеризується тим, що суб’єкт усвідомлює надану правом можливість вибору варіантів поведінки для задоволення своїх інтересів і вибирає той варіант, який є для нього найбільш переважним, виходячи з аналізу правового припису і конкретних життєвих обставин.

Вольова сторона характеризується наміром вчинити відповідно до ухваленого рішення і готовністю докласти для цього необхідне зусилля

У зв’язку з цим необхідно відзначити, що з психологічної точки зору суб’єктивний розсуд достатньо складний процес, що складається з цілого ряду послідовних стадій. Першою стадією є інтроспекція, тобто самоаналіз, на основі якого у суб’єкта відбувається усвідомлення конкретної потреби, що приводить до формування в нього інтересу, який підлягає задоволенню (мотиву до відповідної поведінки).

На другій стадії за наявності правомірної установки (схильності, переконання або звички діяти правомірно) суб’єкт розсуду ухвалює рішення про вибір належної мети і засоби її досягнення, перекладаючи, таким чином, психічні переживання в правову сферу.

На третій стадії розсуду суб’єкт керується вже не внутрішніми (особовими) спонуками, а своєю правосвідомістю, яка починає здійснювати гносеологічну функцію. На цій стадії суб’єкт пізнає ті правові засоби, за допомогою яких він може досягти поставленої мети і, зрештою, вибирає суб’єктивне право, в межах якого і задовольнятиме власний інтерес.

На четвертій стадії розсуду, коли правосвідомість виконує оціночну і регулятивну функції, суб’єкт за допомогою психологічних механізмів вольової регуляції починає здійснювати дії зі здійснення суб’єктивного права.

Розсуд у праві (суб’єктивний розсуд), про який до цих пір йшла мова, необхідно відрізняти від інших видів розсуду – адміністративного розсуду і судового розсуду. Відмінності, перш за все, стосуються суб’єктів розсуду.

При суб’єктивному розсуді суб’єкт – це особа, наділена суб’єктивним правом для здійснення свого інтересу (громадянин, політична партія, громадська організація).

Суб’єкти адміністративного і судового розсуду, як правило, не мають свого (особистого) інтересу в процесі правозастосування і здійснюють покладені на них посадові повноваження в рамках посадових обов’язків (міністр, голова місцевої державної адміністрації, суддя тощо), виступаючи при цьому від імені суспільства або держави.