І с т о р и ч н і д ж е р е л а

Хрещення Русі (988 р.)

І коли [Володимир] прибув, повелів він поскидати кумирів… Перуна ж він повелів прив’язати коневі до хвоста і волочити з гори по Боричевому [узвозі] на ручай… І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплаку­вали його невірні люди, бо іще не прийняли вони хре­щення. І, приволікши його, вкинули його в Дніпро....

Потім же Володимир послав посланців своїх по всьо­му городу, говорячи: "Якщо не з’явиться хто завтра — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб — то мені той противником буде". І це почувши, люди йшли, радіючи, і говорили: "Якби се недобре було, князь і бояри сього б не прийняли". А назавтра вийшов Володимир із священика­ми цесариними й корсуньськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду і стояли — ті до шиї, а другі до грудей. Діти [не відходили] од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили [у воді], а свяще­ники, стоячи, молитви творили.

І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається....

Люди ж, охрестившись, ішли кожен у доми свої. А Володимир, рад бувши, що пізнав він бога сам і люди йо­го, глянувши на небо, сказав: "Боже великий, що створив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, госпо­ди, узнати тебе, істинного бога, як ото узнали землі хрис­тиянськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. [А] мені поможи, господи, проти врага-диявола, щоб, надію­чись на тебе і на твою силу, одолів я підступи його".

І це сказавшей, повелів він робити церкви і ставити [їх] на місцях, де стояли кумири. І поставив він церкву святого Василія [Великого] на пагорбі, де ото стояли ку­мири Перун та інші, і де жертви приносили князь і люди. І почав він ставити по городах церкви, і священиків [нас­тановляти], і людей на хрещення приводити по всіх горо­дах і селах. І, пославши [мужів своїх], став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне.