Мистецтво

Високого розвитку в ХІV-ХV ст. досягло українське малярство. Україн­ські митці поступово відходять від традицій візантійської школи — її ста­тичності та уривчастості. Живопис, крім релігійної тематики, звертається й до світських тем. Художники приділяють більше уваги пейзажам, побу товим та військовим сценам. Набув поширення портретний живопис. Навіть в іконописі за допомогою образів святих передавали тогочасне розуміння краси. Історики бачать у зображеннях святих риси реальних людей (свята Марія — проста українська жінка, жінка-мати та ін.).

Поступово малярство переводилося з вільної професії до
цехів. А православних у цехи не приймали. Постійні утиски православ'я не змогли зруйнувати українські мистецькі традиції.

Особливо це знайшло відображення в іконописі. Мистецькі образи, які дійшли до нас, якнайкраще передають середньовічну епоху. Наприклад, Юрій Змієборець, зображений у лицарських латах на коні зі списом, свя’тий Микола — покровитель ремісників та мандрівників, Богоматір з дитиною — заступниця знедолених.

Основними напрямками українського живопису, як і в часи феодальної України-Русі, залишався настінний живопис та іко­нопис. Серед релігійних сюжетів перева­жали страждання Ісуса Христа та зобра­ження святих. Одним з найвидатніших художників цього періоду був Федір Сенькович, один з провідних представників львів­ської малярської школи, з ім'ям якого пов'язане утвердження нової традиції ук­раїнського релігійного малярства.

Видатні пам'ятки народного живопису створили художники Київщини, Чернігів­щини, Поділля та інших українських зе­мель. Головним героєм цих картин став козак Мамай — узагальнений образ запо­рожця, оборонця рідної землі.

Художники України досягли високої май­стерності в оздобленні книг мініатюрами та малюнками. Характерною особливістю книжкової мініатюри кінця XVI - початку XVII ст. став поступовий перехід від міфологічних образів до реалістичного зображення людини.

Розвивалася й українська гравюра — відбиток ма­люнка, який гравер вирізьблював на дошці. Центрами граверного мистецтва були Київ та Львів.

Таким чином, протягом ХVІ-ХVІІ ст. у складних умовах іноземного поневолення та постійної агресії чужинців самобутня українська культура не тільки збереглася, а й далі розвивалася.

Найвидатніші діячі доби ХІV- XVII ст. Петро Італієць (Красовський), Амвросій Прихильний, Павло Римлянин, Павло і Мар­тин Камп'яни, Дорінг, Гануш Штольц, Іван Пфістер, Спиридон, Ян Покорович, Петро з Барбони, Федір Сенькович.