Володимир Мономах

Епоха Володимира Мономаха була часом розквіту стану художньої та літературної діяльності на Русі. Великих письменників у Давній Русі було чимало: Іларіон, Нестор, Симон і Полікарп, Кирило Туровський, Климент Смолятич, Серапіон Володимирський багато інших.

Природно, що маючи правителя, інтересам якої було б чуже бажання жити в культурно розвиненій державі, Київська Русь навряд чи змогла досягти тих висот літературного і культурного життя, до яких прийшла на чолі з Володимиром Мономахом.

Причому, слід зазначити, що перші оригінальні твори, написані східнослов'янськими авторами, відносяться саме до часу правління на Русі Володимира Мономаха. Серед них такі видатні пам'ятки як "Повість временних літ", "Сказання про Бориса і Гліба», власне «Повчання». Жанрова різноманітність давньоруської літератури на той момент вже було досить велике: літописання, житіє, слово, міфи і билини. Літопис займає центральне місце серед давньоруських літературних жанрів.

Давня Русь часів Володимира Мономаха залишила багато коротких похвал книгам. Розвиток художньої культури Київської Русі ми також схильні співвідносити зі зв'язками, які завдяки Володимиру Мономаху були налагоджені з Візантією.

У процесі діяльності Володимира Мономаха основні сфери художньої практики: стінопис, іконопис, рукописна і ілюмінованих книга, як у свою чергу архітектура, і всі види декоративно-прикладного мистецтва, були предметом виключної уваги і напруженого художньої творчості.

З «Повчання» ми винесли думка про те, що з численних і різноманітних завдань християнської культури була обрана її основна мета - "виховання внутрішньої людини", а звідси постійна спрямованість до внутрішнього світу з метою його (людини) очищення і досконалості. Саме це було головним, що вибрала для себе і міцно засвоїла в практиці своєї художньої культури Давня Русь. "Внутрішня людина", його життя, борні й духовне сходження стали справжнім стрижнем всіх скарбів російської художньої культури аж до наших днів.