Порядок виконання роботи. Внутрішні поверхні металевих форм змазують технічним мастилом

Внутрішні поверхні металевих форм змазують технічним мастилом. Форму з насадкою закріплюють на віброплощадці та заповнюють підготовленою розчиновою сумішшю на 1 см її висоти, а також вмикають віброплощадку. Впродовж перших двох хвилин вібрації всі три гнізда форми рівномірно заповнюють сумішшю. Через три хвилини від початку вібрації віброплошадку вимикають. Знімають насадку з форми, надлишок ущільненого розчину видаляють зволоженим ножем, загладжуючи ним поверхню зразків урівень з краями форми. Зразки маркують.

Зразки у формах зберігають перші 24 + 1 год у ванні з гідравлічним затвором, що забезпечує відносну вологість повітря не менше 90%. Потім форми розкривають і зразки укладають у ванну з питною водою горизонтально окремо один від одного. Вода повинна покривати зразки не менше ніж на 2 см. Воду замінюють кожні 14 діб. Температура повинна становити 20±5°С.

Після закінчення терміну зберігання (при визначенні марки цементу – це 28 діб з моменту виготовлення), зразки виймають з ванни, протирають тканиною і не пізніше ніж через 30 хв випробовують, визначаючи границю міцності при згині. Схема і методика випробувань міцності при згині наведена в розділі 1. Отримані половинки балочок використовують для визначення границі міцності при стиску за схемою, наведеною в лабораторній роботі №1.

Границю міцності при згині обчислюють як середнє арифметичне двох найбільших показників – результатів випробовувань трьох зразків, а границю міцності при стиску як середнє арифметичне чотирьох найбільших показників при випробуванні шести зразків- половинок. Результати заносять до
таблиці 6.6.

Таблиця 6.6

Визначення активності та марки портландцементу

Водоцементне відношення, В/Ц	Міцність при згині, R зг	Руйнівне наванта-ження, Р, кгс	Площа попереч-ного перерізу, F, см2	Міцність при стиску, Rст	Актив-ність цемен-ту	Мар-ка це-менту
кгс см2	МПа	кгс см2	МПа

Для визначення марки портландцементу за європейськими нормами (за EN 196-1(1987) Methods of testing cement. Determination of strength) використовують цементно-піщану суміш у співвідношенні 1:3, водоцементне відношення становить В/Ц=0,5. Пісок повинен мати певний гранулометричний склад. Змішування компонентів проводять у спеціальному змішувачі. Випробування цементу проводять через 24, 48, 72 години, 7 діб та 28 діб твердіння. Визначальним для характеристики цементу є клас, визначений у МПа, а саме, 32,5; 42,5 та 52,5. Розрізняють цементи нормального та прискореного твердіння (до останніх додають літеру R).

Висновок: на підставі порівняння отриманих результатів випробувань з вимогами стандарту (ДСТУ БВ.2.7-46-96) визначають марку портландцементу.

Загальний висновок повинен містити умовне позначення цементу з розкриттям сутності кожної позначки.

Лабораторна робота № 7

Випробування Будівельних розчинів

Короткі відомості

Будівельний розчин – це штучний камінь, отриманийпри твердінні раціонально підібраної суміші, що складається з в’яжучої речовини, дрібного заповнювача (піску), води та добавок. До затвердіння суміш цих компонентів називають розчиновою сумішшю.

За ДСТУ Б В.2.7-23-95будівельні розчини класифікують за призначенням, середньою густиною та видом в’яжучої речовини.

За призначенням будівельні розчини поділяють на спеціальні (акустичні, теплоізоляційні, радіаційнозахисні, хімічностійкі, жаростійкі, тампонажні тощо) та розчини для кам’яних кладок, монтажу будівельних конструкцій, облицювальних і штукатурних робіт.

За середньою густиною у сухому стані розчини поділяють на важкі з середньою густиною 1500 кг/м³ і більше та легкі, що мають середню густину менше 1500 кг/м³.

За видом в’яжучої речовини будівельні розчини поділяють на прості з використанням одного виду в’яжучої речовини (цементні, вапняні, гіпсові тощо) та складні – на основі змішаних в’яжучих речовин (цементно-вапняні, вапняно-зольні, вапняно-гіпсові тощо).

Основними показниками якості розчинової суміші є рухомість, середня густина, розшаровуваність, водоутримувальна здатність та водовідділення (ДСТУ Б В.2.7-114-2002, ГОСТ 5802-86) (табл. 7.1). Обов’язковим є визначення рухомості та середньої густини розчинової суміші.

Таблиця 7.1

Оцінка властивостей розчинової суміші (ДСТУ Б В.2.7-114-2002)

Властивість розчинової суміші	Показник
Марки за рухомістю	Р 4... Р 14
Водоутримувальна здатність: втрата маси, %, не більше	5...10
Розшаровуваність, %, не більше

Основними показниками якості штучного каменю, отриманого при твердінні будівельних розчинів (ДСТУ Б В.2.7-23-95, ГОСТ 5802-86), є границя міцності при стиску, розтягу при розколюванні, розтягу при згині, усадка, середня густина, вологість, водопоглинання та морозостійкість. Проте обов’язковим для всіх видів розчинів є міцність при стиску та середня густина у сухому стані.

За міцністю при стиску у віці, зазначеному в стандарті на даний вид розчину, встановлені такі марки: М 4, М 10, М 25, М 50, М 75, М 150, М 200.

За морозостійкістю розчинів встановлені марки F 10, F 15, F 25, F 35, F 50, F 75.

Метою роботи є вивчення методів випробування розчинових сумішей та будівельних розчинів.