Основні засади оптимізації мовної політики

Важливим напрямком процесу оптимізації регулювання етнон

ЦІОНаЛЬНИХ ВІДНОСИН Є ПІДВИЩеННЯ ефеКТИВНОСТІ МОВНОЇ ПОЛІТИК!

Мовна політика використовує сукупність правових, політичний культурних та інших засобів, спрямованих на задоволення багат гранних мовних потреб людей різних національностей з урахував ням регіональних особливостей, вільний розвиток і рівноправне ви користання мов, збагачення білінгвізму на основі загальнонацш пального та регіонального.

Основна мета мовної політики, яка має визначатися Конститі цією України та її національними інтересами як суверенної держав; полягає в розвитку української мови та утвердженні її державності у задоволенні мовних потреб національних меншин. Чинником о| тимізації мовної політики є створення всебічних умов для посиленії в суспільстві ролі та значення державної, української мови, розв'ї зання суперечностей між сутністю національної культури та мовню ми засобами її реалізації.

Реалізація цього завдання у сфері мовної політики, що має здійі снюватися на основі нового закону про розвиток і застосування ма в Україні, передбачає створення комплексної програми розвитку уі раїнської мови, визначення правових засад російської та інших мо національних меншин України, формування механізмів відповідали ності за порушення законодавства України про розвиток та застосч вання мов. Суб'єкти, які реалізують мовну політику, мають на осної послідовного здійснення мовного законодавства неухильно впрова джувати українську мову як державну в усі сфери суспільного жита всіх регііонів країни. Важливо, щоб вона була впроваджена в діла водство., стала обов'язковою мовною основою функціонуванн

її 11 клііпої влади та місцевого самоврядування, об'єднань

ні м і.шов, організацій, а також підприємств незалежно від

і и пінті. Важливо, щоб державна мова стала основою діяль-

■ тих прошарків населення. У цьому зв'язку належить ство-

нті підручники державною мовою, розробити і запровадити

ісрміпологію в навчальних дисциплінах (на жаль, цей

піниш,нюється через неналежне фінансування видання на-

и шк-ратури, довідників, розмовників українською мовою),

і и іосовувати українську мову у виховному процесі. Так

і і пишім у мовній політиці є створення умов для функціону-

і рп міської мови в закладах культури, зокрема в театрах, на-

і йому кінематографі, роботі бібліотек, концертній діяльності.

і ним напрямком мовної політики щодо впровадження дер-

. мини с також створення сприятливих умов для видання дру-

і продукції українською мовою, збільшення кількості украї-

ішх ішдань серед засобів масової інформації, посилення ролі

іти цінної книги на книжковому ринку.

псини мовної політики в українському суспільстві зумовле­ні, і об'єктивних і суб'єктивних чинників. Основні з них — ніс місце російської мови в культурному розвитку України, І ні східного та південного регіонів, особливості мовного нищ Закарпатського регіону. Значна частина населення неро-•і національності, передусім українців Криму і Донбасу, вва-ІйИнії рідною мовою російську, хоча в усіх областях Сходу й Півдня пком Криму) більшість населення становлять українці. Це ■ III і її про те, що етнонаціональні й мовні особливості зазначених пс збігаються. Політика утвердження українсько-російської н. и и її цих регіонах багатьма сприймається як насильницька ці пня, яка призводить до витіснення російської мови, що на-\ перемить інтересам російськомовних громадян. Зазначене ' і ' моїміа проблема є надзвичайно важливим чинником піді-

і......... н сепаратистських настроїв, посилення протистояння між

і і Заходом України, високої політизації суспільства.

|іщ юром підвищення ефективності, дієвості мовної політики,

■ •її і,тії складної ієрархії мовних відносин у суспільстві як умови

н 11 V етпонаціональних відносин є регулювання мовного роз-

Ііажіїиво створити конституційні гарантії рівноправного та

...... ' нмкористання російської мови і мов інших національних

нині задовольняти різноманітні мовні потреби етносів. Правове

забезпечення рівноправності мов має базуватися на об'єктивни альностях мовного процесу, бути спрямоване на зменшення, а в спективі — і на повну ліквідацію мовної нерівності, недопущення гемонізму однієї мови щодо іншої. Невіддільна складова проц© спрямованого на утвердження рівності мов, — створення гарант' які б не допускали прийняття недемократичних рішень у сфері ма ної політики. Важливою умовою цього є прийняття державних акі на базі прогнозування процесів у цій галузі, наукового аналізу д ховного життя різних етносів як суб'єктів мовних відносин.

Особливе значення для зростання національної самосвідомосі зміцнення етносоціальної культури має забезпечення правових її рантій розвитку національних мов для національних меншин. Діаїї зон застосування мов національних меншин має розширюватися, аі поряд з державною мовою. При цьому створення можливостей д вивчення представниками тих чи інших народів (особливо нацЙ нальних меншин) власних мов повинно бути не короткочасною каї панією, а важливим елементом мовної політики, що має на меті зі доволення духовних потреб усіх народів, розвиток їхньої самосвш мості. Кожна мова є унікальним досягненням цивілізації; це дуці народу, і її втрата означає, що частину духовної культури людстУ загублено. Щоб стабілізувати й гармонізувати регіональні відносі ни, сформувати етносоціальну культуру людей різних національні стей, суспільство і держава мають більше піклуватися про збереже! ня й розвиток мов, сприяти розвитку мовної самобутності, вільном використанню рідної мови представниками всіх національносте! При цьому слід уникати будь-яких форм насильства над особистість і обмеження її мовної свободи. Важливим завданням суб'єктів етні національної, гуманітарної політики, зокрема органів державні влади, засобів масової інформації, є широке роз'яснення зміст] принципів мовної політики, правових і організаційних засад розви^ ку та застосування державної, української мови та мов національні^ меншин, основних складових мовної політики.