Освіта як соціальний інститут

Поняття освіти багатозначне. Його можна розглядати і як процес, і як результат засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок і розвитку особистості. Це й реальний рівень знань, якостей особистості, фактична освіченість. І формальний результат цього процесу – атестат, диплом, свідоцтво. Освіта також розглядається як система, що включає в себе різні рівні:

1. Дошкільна.

2. Початкова.

3. Середня.

4. Вища.

5. Аспірантура

Система освіти також включає різні види:

1.Масова й елітарна.

2. Загальна й технічна.

У сучасному виді освіта виникла в Стародавній Греції. Там переважала приватна сімейна освіта, яку здійснювали раби. Публічні школи функціонували для найбідніших верств вільного населення. Елітарні школи (ситарії) формують художній смак, уміння співати, грати на музичних інструментах. Фізичний розвиток і військові навики формувалися в палестрах, розвивалися в гімназіях. Саме в Стародавній Греції зародилися основні типи шкіл: гімназія, ліцей (місце викладу своєї системи Аристотелем), академія (Платон).

У Стародавньому Римі школа переслідувала мету вирішення прикладних, утилітарних завдань, була націлена на підготовку воїнів і державних діячів, у якій панувала тверда дисципліна. Вивчалися мораль, право, історія, риторика, література, мистецтво, медицина.

У середні століття формується релігійна освіта. Функціонують 3 види навчальних закладів:

1. Парафіяльні.

2. Кафедральні.

3. Світські.

В 12-13 століттях у Європі виникають університети, а при них колегії для вихідців з найбідніших верств. Типовими факультетами були факультети мистецтва, права, теології й медицини.

Широке поширення освіта одержала протягом останніх двох-трьох століть. Розглянемо ті соціальні зміни, які сприяли розвитку освіти.

Першій з таких змін стала Демократична революція. Як видно на прикладі Французької революції (1789-1792 р.), вона була викликана зростаючим прагненням нижчих верств брати участь у політичних справах.

У відповідь на цю вимогу були розширені можливості одержання освіти, адже нові актори на політичній сцені не повинні являти собою неосвічені маси, щоб брати участь у голосуванні, народні маси повинні хоча б вміти читати. Масова освіта виявилася тісно пов'язана з участю народу в політичному житті.

Ідея суспільства рівних можливостей являє собою інший аспект демократичної революції, що проявлявся в різних формах і в різний час у багатьох країнах. Оскільки вважається, що одержання освіти – головний спосіб забезпечити висхідну соціальну мобільність, рівні соціальні можливості стали майже синонімом рівного доступу до освіти.

Другою найважливішою подією в історії сучасної освіти стала промислова революція. На ранніх етапах розвитку промисловості, коли технологія була примітивною, а робітники мали низьку кваліфікацію, не існувало потреби в освічених кадрах. Але розвиток промисловості в широких масштабах зажадав розширення системи освіти для підготовки кваліфікованих працівників, які могли б виконувати нові більш складні види діяльності.

Третім важливим фактором, що сприяв розширенню системи навчання, був пов'язаний з розвитком самого інституту освіти. Коли інститут зміцнює своє становище, утворюється група, об'єднана загальними законними інтересами, що висуває свої вимоги до суспільства – наприклад, щодо підвищення свого престижу або матеріальної підтримки з боку держави. Освіта не є виключенням із цього правила.

Як соціальний інститут освіта формується в 19 столітті, коли з'являється масова школа. В 20 столітті роль освіти постійно зростає, підвищується формальний рівень освіти населення. У розвинених країнах значна частина молоді закінчує середню школу (США – 86% молоді, Японія – 94%). Росте віддача від освіти. Приріст національного доходу за рахунок вкладення в сферу освіти досягає 40-50%. Збільшується частка державних видатків на освіту. Для характеристики рівня освіченості населення використається такий показник як кількість студентів на 10 тис. населення. За цим показником лідирує Канада – 287, США – 257, Куба – 239. В Україні цей показник в останні роки зростає, якщо в 1985-86 навчальному році на 10 тис. населення доводилося 167 студентів, то в 1997-98 нав. р. – 219, 2000-01 нав. р. – 259. Це відбувається за рахунок розвитку сфери приватної освіти й розширення платної освіти в державних вузах.

У цілому освіта покликана передавати від покоління до покоління цінності пануючої культури. Однак ці цінності змінюються, тому зміст освіти також перетерплює зміни. Якщо в стародавніх Афінах головна увага приділялася образотворчим мистецтвам, то в Стародавньому Римі головне місце займала підготовка воєначальників і державних діячів. У середні віки в Європі освіта концентрувалося на засвоєнні християнського вчення, в епоху Ренесансу знову спостерігався інтерес до літератури й мистецтва. У сучасних суспільствах наголос в основному робиться на вивченні природньонаукових дисциплін, а також велика увага приділяється розвитку особистості, тобто гуманізації освіти.

Функції освіти:

1. Соціально-економічна. Підготовка до трудової діяльності робочої сили різного рівня кваліфікації

2. Культурна. Забезпечує передачу культурної спадщини від одного покоління іншому.

3. Соціалізуюча. Залучення особистості до соціальних норм і цінностей суспільства.

4. Інтеграційна. Залучаючи до єдиних цінностей, навчаючи певним нормам, освіта стимулює єдині дії, поєднує людей.

5. Функція соціальної мобільності. Освіта виступає каналом соціальної мобільності. Хоча в сучасному світі й зберігається нерівний доступ до освіти. Так, у США з родин, що мають доходи нижче 10 тис. діл., у вузи приходять 15,4% дітей, понад 50 тис. діл. – 53%.

6. Функція відбору. Існує відбір дітей в елітні школи, їхнє подальше просування.

7. Гуманістична. Всебічно розвиток особистості учня.

Виділяють також латентні функції освіти, до яких відносяться функція «няньки» (школа на якийсь час звільняє батьків від необхідності доглядати за дітьми), функція формування середовища спілкування, вища школа в нашім суспільстві відіграє роль якоїсь «камери схову».

Серед різноманітних цілей освіти виділяються три найбільш стійкі: інтенсивна, екстенсивна, продуктивна.

Екстенсивна мета освіти передбачає передачу накопичених знань, досягнень культури, допомога учнем у самовизначенні на цьому культурному базисі, залученні наявного потенціалу.

Інтенсивна мета освіти складається в широкому й повному розвитку якостей учнів для формування в них готовності не тільки засвоювати певні знання, але й постійно поглиблювати знання, розвивати творчі потенціали.

Продуктивна мета освіти передбачає підготовку учнів до тих видів діяльності, якими він буде займатися в тій структурі зайнятості, що склалася.

На рубежі XX століття чітко позначилися основні тенденції відновлення освіти:

- демократизація всієї системи навчання й виховання;

- підвищення значимості фундаментального компонента освіти;

- гуманізація й гуманітаризація освіти, використання новітніх технологій навчання;

- інтеграція різних форм і систем освіти, як на національному, так і на світовому рівнях.

Основна ідея реформування освіти – розвиток освіти на основі принципу безперервності, що передбачає постійне поповнення й відновлення знань людини, його духовне вдосконалювання протягом всього життя.

Проблеми у функціонуванні освіти в Україні:

1. Існує загроза падіння рівня професійної освіти.

2. Погіршення умов навчально-виховного процесу.

3. Погіршення якості педагогічних кадрів.

4. Втрата освіти своєї якості бути ефективним засобом досягнення особистих життєвих цілей.

5. Загроза втрати позитивних рис вітчизняної системи освіти й виховання.

Завдання 1.

У таблиці поміщені ключові поняття і їхні визначення. Визначите, якому поняттю ліворуч відповідає наведене праворуч визначення, указавши потрібний номер.

Поняття	№	Визначення
Дисфункції соціального інституту		1. Люди й установи, які володіють матеріальними ресурсами й здійснюють певний вид діяльності.
Економіка		2. Стійкі моделі поведінку людей і соціальних організацій у певній сфері діяльності.
Институционалізація		3. Невідповідність діяльності соціального інституту наявним соціальним потребам.
Соціальний інститут		4. Процес впорядкування, формалізації й стандартизації соціальних зв'язків.
Зовнішня характеристика інституту		5. Функції, для виконання яких створювався даний інститут.
Наука		6. Соціальний інститут, діяльність якого пов'язана із встановленням, підтримкою й виконанням влади.
Латентні функції		7. Соціальний інститут, який спрямований на одержання й застосування знань.
Внутрішня характеристика інституту		8. Позитивні наслідки виконання явних функцій, які виникають у процесі діяльності інституту.
Явні функції		9. Набір статусів і ролей, а також норми й цінності, що регулюють даний вид діяльності.
Політика		10. Соціальний інститут, що займається виробництвом, обміном і розподілом матеріальних благ.

Завдання 2.

Відповідайте «так» або «ні» на поставлені питання.

№	Питання	Відповідь
так	немає
1.	НТУ «ХПІ» – це соціальний інститут?
2.	Зі змістовного боку соціальний інститут – це набір соціальних норм і моделей поведінку?
3.	Найважливішим агентом соціалізації молоді є інститут освіти?
4.	Громадська думка відноситься до соціокультурних інститутів?
5.	Інституционалізація – це процес створення соціального інституту?
6.	З формального боку соціальний інститут – це організації, установи й професіонали, які у них працюють?
7.	Інститут освіти має дисфункції?
8.	Всі соціальні інститути виконують комунікативну функцію?
9.	Формування освіти як соціального інституту пов'язане з появою масової школи?
10.	Політичні інститути потрібні для виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ?

Завдання 3.

Один із провідних американських соціологів Райт Міллс писав:

«Суспільство – це конфігурація інститутів, які при своєму функціонуванні обмежують свободу дій людей. У сучасному суспільстві налічується п'ять інституціональних порядків: 1) економічний – інститути, що організують господарську діяльність; 2) політичний – інститути влади; 3) сімейний – інститути, що регулюють, статєві відносини, народження й соціалізацію дітей; 4) військовий – інститути, що організують законну спадщину; 5) релігійний – інститути, що організують колективне шанування богів».

Який важливий інститут не названий Р. Міллсом у переліку інституціональних порядків? Який вид діяльності він організує й регулює?

Завдання 4.

Американські соціологи П. Бергер і Т. Лукман найважливішою умовою формування соціального інституту називали необхідність його легітимації, тобто «пояснення» і «виправдання» його існування для нових поколінь. Вони відзначили, що діти не можуть осмислити навколишній соціальний мир, опираючись на спогади про ті обставини, за яких соціальні інститути або їхні частини були утворені, тому виникає потреба в інтерпретації соціального інституту. Так, панування чоловіка пояснюється або фізіологічно – «він сильний» і зможе забезпечувати свою родину засобами існування, або міфологічно – «бог створив чоловіка, а з його ребра – жінку».

Інституційний порядок, що розвивається, це як дах, з яким наступні покоління знайомляться у процесі соціалізації. Таким чином, аналіз знань людини про соціальні інститути є частиною соціального порядку. Це можуть бути знання на дотеоретичному рівні у вигляді прислів'їв, повчань, вірувань, міфів, а також складні теоретичні поняття. У цьому випадку не має істотного значення, чи відповідають вони дійсності.

Наведіть відомі вам пояснення (почуті від батьків, бабусь, з телебачення, газет, учителів, друзів...), які виправдують існування й доводять необхідність наступних позицій:

1. затвердження національних свят;

2. вибір депутатів;

3. збереження інституту президентства;

4. одержання вищої освіти;

5. реєстрація шлюбу;

6. дотримання черги в магазині;

7. перехід вулиці в зазначеному місці;

8. придбання квитка в громадському транспорті.

Завдання 5.

Один з найбільш авторитетних напрямків сучасної соціології – структурний функціоналізм – підкреслює, що для того щоб зрозуміти, як функціонує суспільство, необхідне докладно вивчити структуру й функції його соціальних інститутів (звідси й назва цього напрямку). Проаналізуйте структуру й функції (явні, латентні й дисфункції) наступних соціальних інститутів:

1) інституту релігії;

2) інституту науки;

3) інституту громадської думки;

4) інституту спорту;

5) інституту армії;

6) інституту реклами.

Завдання 6.

Соціальні інститути виникають у суспільстві тільки тоді, коли в нього виникає об'єктивна потреба в даному виді діяльності. Якщо потреба змінюється – змінюється й соціальний інститут. З'являються нові потреби – з'являються нові інститути, потреба стає незначної або зовсім зникає – зникає й інститут. Проілюструйте ці закономірності прикладами із сучасності. Аргументуйте свою відповідь, використовуючи лекційний матеріал про процес і етапи інституціоналізації.

Завдання 7.

Прокоментуйте дані таблиці, у якій наведені результати опитувань Інституту соціології НАН України щодо ступеня довіри населення до різних соціальних інститутів

Рівень довіри (Індекс довіри за середнім балом: шкала1-5)

	Родині, родичам	Сусідам	Колегам	Церкви, духівництву	ЗМІ	Податкової інспекції	Міліції, прокуротурі, судам	Президентові	Верховній Раді	Уряду	Місцевим органам влади	Армії	Профспілкам	Політичним партіям	Приватним підприємцям	Банкам	Страховим компаніям	Благодійним фондам, громадським об'єднанням
	4,5	3,3	3,3	3,1	2,7		2,3	2,3	2,3	2,3		3,2			2,4
	4,5	3.2	3,3	3,0	2,9		2,2	2,1	2,1	2,1		3,0		2.1	2,4
	4,5	-	3,5	3,3	2,9		2,3	2,2	2,1	2,2	2,3	3,1	2,5	2,1			1,9
	4,5	3,3	3,5	3,5	3,0	2,4	2.4	3,4	2,9	3,1	2,7	3,1	2,7	2.5	2,5	2.6	2.2	2,4
	4,6	3,4	3,5	3,5	2,9	2,5	2,4	2,5	2,3	2,4	2,5	3,0	2.6	2,2	2.6	2.7	2,3	2.6

Матеріали опитувань Інституту соціології НАН України / Українське суспільство 1992-2008. Соціологічний моніторинг /За ред. В. Ворони, М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2008. – с.530

Завдання 8.

Принципові зміни політики в галузі освіти визначають новий етап у житті українських університетів, що безпосередньо пов'язаний з використанням сучасних методів управління вузом з метою підвищення якості освіти. Проблеми якості освіти піднімаються як у зв'язку із приєднанням України до Болонського процесу, тобто інтеграційному процесі, які спрямовані на створення європейського простору вищої освіти, так і у зв'язку із загостренням таких внутрішніх факторів як: демографічна криза, з наслідками якого незабаром зіштовхнеться вища школа; зростаюча конкуренція на ринку освітніх послуг; старіння професорсько-викладацького складу. У цій ситуації саме якість повинна стати одним з основних об'єктів стратегії вузу, що допомагає створити гарну репутацію й імідж, сприяє росту конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг, створює можливості для самореалізації й зросту співробітників.

Як Ви вважаєте, що таке якість вищої освіти, як його варто вимірювати, які кроки необхідно почати для підвищення якості професійної підготовки випускників НТУ «ХПІ»?