Опрацювання додаткових питань теми (15 хв.) 4 страница

До другого питання. Відповідь варто почати з того, що становлення та організація вітчизняного нотаріату мають свою історію. Так, уже у ХІІ ст. складання правотворчих юридичних актів перейшло до рук дяків та піддячих, яких у ХІІІ ст. дяків стали називати писцями. Паралельно з приказними дяками у ХVI ст. з’являється особливий клас майданних піддячих, призначений для складання письмових актів у містах. З ХIV ст. почали з’являтися особливі форми закріплення юридичних актів, що надавали їм сили та значення, серед яких великої ваги мало Уложення царя Олексія Михайловича1649 р. Нагляд за діяльністю майданних піддячих доручався в різні часи різним органам і урешті-решт, за часів Катерини ІІ разом зі скасуванням у1755 р. Юстиць-колегії вчинення кріпосних актів було передано палаті цивільного суду, яка являла собою поєднаний Департамент Юстиць- та Вотчинної колегій.

Характерною рисою діяльності кріпосних нотаріальних установ за Зводом законів1832 р. була відсутність суворої та однакової їх організації. Однак паралельно складання кріпосних актів дозволялося в цілій низці інших урядових установ(наприклад, в обласному правлінні Кавказької області та ін.). У повітах право вчинення кріпосних актів, що належало повітовим судам, було поступово поширене на багато інших місцевих установ(магістрати й ратуші, поліцейські й повітові управління та ін.).

Положення про нотаріальну частину1866 р. регулювало діяльність нотаріату до1917 р. у період1918–1920 рр. Організації та діяльності нотаріату в УСРР приділялося мало уваги. Декрет РНК УСРР від19 лютого1919 р. «Про суд» скасував дореволюційні нотаріальні органи України, що існували до того часу, а декретом від 25 лютого1919 р. було засновано інститут народних нотаріусів, що проіснував до16 квітня1921 р. У зв’язку з відсутністю законодавчого акта, яким регулювалася б нотаріальна діяльність, було розроблено й прийнято у1923 р. українське нотаріальне положення, який передбачав утворення в усіх містах, а також у найбільш значних пунктах сільської місцевості державних нотаріальних контор. У1925 р. в Україні було прийняте нове Нотаріальне положення слідом за прийняттям Цивільного кодексу України.

У подальшому поряд із республіканським законодавством про нотаріат виникає і законодавство Союзу РСР, що регулювало питання організації нотаріату та основні принципи діяльності нотаріальних органів. Разом з тим, донедавна нотаріат був не дуже помітною інституцією. Формування ринкових відносин, що викликало підсилення цивільно-правової активності населення, розвиток підприємництва, цивільного та міжнародного економічного обороту обумовили прийняття 2 вересня 1993 р. Закону України «Про нотаріат», принциповою новиною якого було введення у вітчизняне законодавство та нотаріальну практику приватного нотаріату.

До третього питання. Даючи відповідь на питання, слід зосередити увагу на тому, що на сьогодні існують два типи нотаріальних систем, де форми організації нотаріату є різними залежно від того, яку роль та значення у сфері реалізації прав визнає за нотаріатом та чи інша держава.

Першу групу складають нотаріальні органи англосаксонських країн (Англія, США тощо), до компетенції яких входить лише посвідчення документів та підписів.

Другу групу складають нотаріальні органи країн латинського права (більшість країн західної Європи, Латинська Америка, Японія, України тощо), де з метою скорочення кількості справ, що розглядаються судами, визнається особлива важливість письмових доказів, в яких фіксуються юридичні умови укладення різних правочинів.

Студенти мають охарактеризувати особливості кожного типу нотаріальних систем світу.

До четвертого питання. Основним завданням студентів під час відповіді на дане питання є необхідність розглянути основні риси класичної системи нотаріату та прослідкувати, наскільки вони враховані законодавством України про нотаріат (чи є нотаріус посадовою особою; як призначається і звільняється з посади державний нотаріус; чи надається перевага письмовим,у першу чергу нотаріальним, доказам; чи існує заборона суміщення нотаріальної посади з іншою діяльністю тощо).

Варто зазначити, що чинне законодавство містить ряд недоліків та прогалин. Так, у жодному НПА не передбачено, що нотаріус уповноважений вчиняти нотаріальні дії державою. Це уточнення сприяло би більш правильній регламентації вступу на посаду приватного нотаріуса.

До п’ятого питання. Варто почати з того, що обов’язок держави із захисту прав громадян зводиться не тільки до відновлення чи визнання порушених або оскаржених прав, а й до недопущення їх порушення чи оспорювання. Після чого слід зупинитись на тому, що нотаріальна діяльність має превентивний (попереджувальний) характер, захищаючи права і законні інтереси громадян від можливих порушень у майбутньому, надаючи нотаріальним документам безспірного характеру. Зупинитись на спільних рисах нотаріальної та судової діяльності.

Насамкінець, в основу характеристики нотаріату як інституту превентивного правосуддя покладене розуміння нотаріату як органу, покликаного не здійснювати судові функції, а сприяти досягненню завдань правосуддя і запобігати виникненню судових спорів за допомогою попередження порушення цивільних прав і інтересів, забезпечення їхньої належної реалізації, що можна назвати превентивним захистом.

Тема 2. Нотаріат в системі юстиції

Всього годин – 10, лекції – 2, семінарське заняття – 2, самостійна робота – 6.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Поняття нотаріату та нотаріальної діяльності.

2. Норми, що регулюють нотаріальне провадження, у системі права.

Методичні рекомендації

До першого питання. Почнемо з того, що Конституція України (ст. 59) гарантує кожному громадянинові право на отримання кваліфікованої правової допомоги. Нотаріат поряд з іншими інститутами забезпечує реалізацію цього конституційного права громадян, при цьому предмет його діяльності обмежений рамками безспірної цивільної юрисдикції. Слід охарактеризувати, що таке нотаріат України за чинним національним законодавством (ст. 1 Закону України «Про Нотаріат»). Зупинитись на цілях та завданні нотаріату України, а також на особливостях нотаріальної діяльності. Окремо приділивши увагу поняттю та видам функцій нотаріату та на формах їх реалізації.

Насамкінець, варто визначити місце нотаріату України в системі органів юстиції. При цьому відзначивши, що діяльність нотаріату є різновидом правозастосовчої, юрисдикційної діяльності, зачіпає найбільш важливі й істотні аспекти здійснення прав громадянами та юридичними особами. Таким чином, нотаріат як галузь юстиції за своєю правовою природою і сутнісними характеристиками тяжіє до судової влади і сприяє досягненню завдань правосуддя, що дозволяє характеризувати його як інститут попереджувального правосуддя.

До другого питання. При відповіді на перше питання слід зупиніться на тому, що нотаріат як складова частина системи юстиції здійснює свою діяльність у процесуальній формі, що дозволяє говорити про існування нотаріального процесу і викликає необхідність вирішення проблеми галузевої належності норм, які регулюють діяльність нотаріату. Визначення місця нотаріальних процесуальних норм у системі права і співвідношення їх із цивільно-процесуальними можливо на підставі вивчення предмета і методу правового регулювання.

Окремо слід зупинитись на тому, що аналіз законодавства про нотаріат, його правоохоронної природи свідчить про специфічну диференціацію правового регулювання у сфері юстиції, генетичних зв’язках у природі й у правовій формі діяльності органів правосуддя і нотаріату. У процесі становлення і розвитку сучасної системи органів цивільної юрисдикції, діяльність яких тісно взаємопов’язана, склалася нова система цивілістичних процесуальних галузей.

Тема 3. Поняття, принципи, система та компетенція нотаріату України

Всього годин – 10, лекції – 2, семінарське заняття – 2, самостійна робота – 6.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Правова природа нотаріату та його місце у правовій системі України. Основні функції нотаріату.

2. Принципи нотаріату в Україні: законності, обґрунтованості нотаріальних актів, диспозитивності, безпосередності, державної мови, сприяння фізичним і юридичним особам у реалізації їх прав і інтересів, таємниці вчинення нотаріальних дій.

3. Організаційна побудова нотаріату в Україні. Структура та повноваження нотаріальних органів.

4. Компетенція нотаріальних органів щодо вчинення нотаріальних дій.

Методичні рекомендації

До першого питання. При відповіді на перше питання слід зупиніться на сучасному розумінні поняття «нотаріат» в Україні, спираючись на чинне законодавство та наукові погляди. Охарактеризуйте основні ознаки нотаріату в Україні, його правову природу та місце у правовій системі України. Завершуючи відповідь на питання, розкажіть про власні уподобання, що для Вас є невідомим у нотаріаті, які його сфери є найцікавішими і потребують більш детального розгляду. Завершити відповідь на питання слід тим, що в Україні органи нотаріату здійснюють лише їм притаманні функції, серед яких слід вирізняти такі: 1. Функція забезпечення безспірності та доказової сили документів; 2. Функція забезпечення законності при укладенні договорів (контрольна функція); 3. Функція надання правової допомоги особам, які звернулися за здійсненням нотаріальних дій. Кожну з цих функцій необхідно детально охарактеризувати.

До другого питання. Слід розпочати з поняття «принципи нотаріату в Україні». Назвіть основні принципи нотаріату та дайте їх правову характеристику, а саме: законності, обґрунтованості нотаріальних актів, диспозитивності, безпосередності, державної мови, сприяння фізичним і юридичним особам у реалізації їх прав і інтересів, таємниці вчинення нотаріальних дій. тощо. Завершуючи відповідь на питання, відзначте, який на вашу думку принцип нотаріату є найважливішим у професійній діяльності нотаріуса.

До третього питання. Слід розпочати з переліку органів, які складають систему нотаріату України. Зупиніться на характеристиці організації роботи державних та приватних нотаріальних контор, а також державних нотаріальних архівів. Варто відзначити, які особи виконують нотаріальні дії: у населених пунктах, де немає нотаріусів; за кордоном; мають право посвідчувати заповіти і доручення. Окремої уваги заслуговує питання щодо нотаріальної діяльності: стажистів нотаріусів; кваліфікаційної комісії нотаріату; Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України; Комісії з розгляду подань Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, яка розглядає питання дисциплінарної відповідальності осіб, що вчиняють нотаріальні дії; управління юстиції; Міністерства юстиції України. Завершуючи відповідь на питання, слід висловити власну думку щодо ефективності організаційної побудови органів нотаріату в Україні.

До четвертого питання. Слід розпочати з того, які нотаріальні дії вчиняють нотаріуси, при цьому варто посилатися на статтю 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. Після чого зупинитись на тому, які нотаріальні дії вчиняють посадові особами органів місцевого самоврядування у населених пунктах, де немає нотаріусів (вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); видають дублікати посвідчених ними документів; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах) та консульські установи (посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні; вживають заходів до охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину; видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; засвідчують вірність копій документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах; засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчують факт, що громадянин є живим; посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці; посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; посвідчують час пред'явлення документів; приймають в депозит грошові суми і цінні папери; вчиняють виконавчі написи; приймають на зберігання документи; вчиняють морські протести). Насамкінець, розкажіть про ваше ставлення до того, що приватних та державних нотаріусів урівняли у їх професійних правах.

Тема №4. Організаційно-правова основа нотаріальної діяльності

Всього годин – 18, лекції – 4, семінарські заняття – 4, практичне заняття – 2, самостійна робота – 6, індивідуальна робота – 2.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Правова основа нотаріальної діяльності.

2. Вимоги до посади нотаріуса, його права і обов'язки. Присяга нотаріуса.

3. Система та компетенція нотаріальних органів.

3.1. Державні нотаріальні контори.

3.2. Державні нотаріальні архіви.

3.3. Приватна нотаріальна діяльність.

4. Організація діяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування.

5. Консульські установи і дипломатичні представництва у нотаріальній діяльності.

Методичні рекомендації

До першого питання. При відповіді на перше питання слід зупиніться на тому, що правову основу нотаріальної діяльності становлять Конституція України, Закон України «Про нотаріат» та інші державні законодавчі акти України. Варто надати перелік чинних нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів та міжнародних договорів і угод).

При цьому, слід особливу увагу звернути на статті Конституції, що стосуються нотаріальної діяльності та здійснити юридичний аналіз Закону України «Про нотаріат».

До другого питання. Слід підкреслити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю. У населених пунктах де немає нотаріусів нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування, а за кордоном – консульські установи. Ст. 3 Закону України «Про нотаріат» містить перелік вимог, які висуваються до особи, яка бажає займатись нотаріальною діяльністю, а також перелік заборон для осіб, які вже нею займаються. Звернути увагу на те, що нотаріусом України може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори – не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Окремо слід звернути увагу на процедуру прийняття присяги та її текст.

До третього питання. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, що працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах(державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю(приватні нотаріуси). У населених пунктах, де нема нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, перед бачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України. Крім того, посвідчення заповітів та довіреностей, що дорівнюються до нотаріальних, може провадитися особами, указаними у ст. 40 Закону (головними лікарями лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; капітанами морських судів; начальниками експедицій тощо).

Необхідно охарактеризувати повноваження державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів та приватних нотаріусів.

До четвертого питання. Слід зазначити, що компетенція посадових осіб органів місцевого самоврядування, відповідно до ст. 37 Закону, визначається таким чином. У населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування вчиняють ряд нотаріальних дій. Слід зазначити, які саме нотаріальні дії уповноважені вчиняти посадові особи органів місцевого самоврядування. Для більш вичерпної відповіді рекомендовано студентам ознайомитись з Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування» від 11 листопада 2011 р. N 3306/5.

До п’ятого питання. Згідно ст. 38 Закону України «Про нотаріат» компетенція консульських установ України передбачає вчинення широкого кола нотаріальних дій. Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.

Варто зазначити, що порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами цих установ врегульовано Консульським статутом України, затвердженим Указом Президента України від 02.04.1994 року № 127/94, Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 року № 142/5/310, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2004 року за № 1649/10248. під час вчинення нотаріальних дій консули керуються також законом України «Про нотаріат».

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату: склад та повноваження.

2. Порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю і підстави для його анулювання.

3. Порядок призначення на посаду та звільнення з посади нотаріуса.

4. Контроль за нотаріальною діяльністю.

Методичні рекомендації

До першого питання. При відповіді на перше питання слід вказати, що основними завданнями ВКК є: визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю; вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Правовою основою діяльності її є Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 923 «Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату».

Студентам варто зупинитись на функціях ВКК, її складі та порядку формування, правах та обов’язках членів комісії. А також на процедурі прийняття рішень та порядку скликання ВКК.

До другого питання. Правовою основою порядку видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю і підстави для його анулювання є Закон України «Про нотаріат» та Наказ Мінюсту України від 11 липня 2012 р. № 1043/5 «Про затвердження Порядку видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю». Згідно чинного законодавства, свідоцтво видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України. Студенти мають зазначити, яким особам видається свідоцтво, на яких підставах, які документи подає до Мінюсту особа, яка має намір одержати свідоцтво. Який порядок складання кваліфікаційних іспитів, їх оскарження та повторне перескладання. А також окремо зупинитись на підставах анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. При цьому не варто плутати їх з підставами припинення нотаріальної діяльності, які дещо різняться.

До третього питання. При відповіді на третє питання варто зосередити увагу на тому, що мова йде саме про призначення на посаду і звільнення з посади державних нотаріусів, що працюють в державних нотаріальних конторах та державних нотаріальних архівах, а також про порядок притуплення до роботи приватним нотаріусом. Завданням студентів розкрити зміст процедури призначення на посаду нотаріусів, охарактеризувати підстави звільнення їх з посади, а також підстави припинення нотаріальної діяльності приватним нотаріусом.

До четвертого питання. При відповіді на питання про контроль за нотаріальною діяльністю варто розпочати з дефініції «контроль», визначити види контролю (адміністративний і судовий) та дати їх характеристику. Здійснити аналіз проблеми відшкодування шкоди нотаріусом та притягнення його до відповідальності. При цьому більш детально слід зупинитись на компетенції органів влади, котрі уповноважені на здійснення нагляду і контролю за нотаріальною діяльністю.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Вирішення ситуаційних задач до теми:

Задача №1

До нотаріуса звернулась особа, яка є спадкоємцем за законом, з питанням про те, чи може вона прийняти частину спадкового майна та відмовитись на користь інших спадкоємців від іншої частини майна одночасно?

Дайте правову оцінку ситуації.

Задача № 2

Громадянин вважає, що державне мито при посвідченні договору відчуження транспортного засобу складає 3%.

Чи вірне його твердження?

Задача №3

При відчуженні за договором нерухомого майна сума державного мита (як вважає особа, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії), не повинна перевищувати 1%.

Чи вірне таке твердження?

Задача № 4

До нотаріуса за місцем реєстрації автомобіля звернулися громадяни за посвідченням договору міни цього авто на земельну ділянку, яка знаходиться в іншому районі.

Яке рішення повинен прийняти нотаріус?

2. Вирішення ситуаційних задач до тем 1-4, які студенти склали самостійно.

Методичні рекомендації

До першого питання. Студенти самостійно письмово у зошиті для семінарських та практичних занять вирішують задачі з обов’язковим посиланням на норми чинних законодавчих актів. Відповідь на задачу, яка спирається лише на власні роздуми та переконання студента, не вважається правильною.

До другого питання. Студенти самостійно письмово у зошиті складають до практичного заняття по три задачі та правильні відповіді до них з обов’язковим посиланням на норми чинних законодавчих актів. При складанні задач особливої уваги слід приділити правильному та зрозумілому формулюванню фабули, а також постановці запитання до задачі. Відповідь на задачу, яка спирається лише на власні роздуми та переконання студента, не вважається правильною.

Тема №5 Поняття нотаріального процесу, його зміст та стадії

Всього годин – 14, лекції – 4, семінарське заняття – 4, самостійна робота – 6.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Поняття нотаріального процесу.

2. Суб’єкти нотаріального процесу.

3. Стадії нотаріального процесу.

4. Доказування в нотаріальному процесі

5. Поняття нотаріального провадження та їх класифікація.

Методичні рекомендації

До першого питання. Пропонуємо розпочати з розгляду поняття нотаріального процесу як різновиду юридичного процесу – це діяльність, результати якої обов’язково оформляються у відповідних процесуальних актах - документах. Елементами нотаріального процесу є його суб’єкти, стадії і провадження, що дозволяють окреслити просторово-часові межі та предметний зміст цієї діяльності. При цьому, слід звернути увагу, що для розробки визначення нотаріального процесу і його характеристики як самостійного правового інституту необхідно враховувати, що питання про природу юридичного процесу взагалі є дискусійним. А поняттю нотаріальний процес притаманна низка ознак, притаманних також і юридичному процесу.

До другого питання. Слід пояснити що до суб’єктів нотаріального процесу належать нотаріальні органи і особи, які беруть участь у здійснення нотаріальних дій. Це державні та приватні нотаріуси, посадові особи органів самоврядування, консульські установи, фізичні та юридичні особи за дорученням яких чи у відношенні яких вчиняються нотаріальні дії, а також експерти, перекладачі, зберігачі й опікуни спадкового майна. Усі суб’єкти нотаріального процесу залежно від функцій, цілей участі можуть бути об’єднані в три групи: першу складають нотаріальні органи; другу групу складають заінтересовані у справі особи, які поділяються на осіб – ініціаторів процесу, тобто тих, хто порушує нотаріальне провадження і осіб, що притягуються до процесу нотаріальним органом; третю групу складають особи, незаінтересовані у нотаріальному процесі, котрі не впливають на хід і розвиток процесу, а тільки сприяють успішній діяльності інших учасників тим, що надають необхідний фактичний матеріал.

Охарактеризуйте більш детально суб’єктів цих трьох груп.

До третього питання. Слід розпочати відповідь на дане питання з визначення поняття «стадійність» як ознаку нотаріального процесу, що визначає його динаміку, послідовність здійснення процесуальної діяльності, – та «стадія нотаріального процесу» як його складова частина утворюється сукупністю нотаріальних процесуальних дій, спрямованих до однієї найближчої процесуальної мети, і характеризується просторово-часовими межами, специфічним колом суб’єктів, що володіють певними правами й обов’язками, властивими їм саме в цій стадії, та процесуальними документами, що видаються нотаріусом у даній стадії.

Слід дати детальну характеристику стадій нотаріального процесу, яких виділяють три, а саме: порушення нотаріального провадження; підготовка до вчинення нотаріальної дії; розгляд нотаріальної справи по суті та прийняття нотаріального акта.

До четвертого питання. Слід почати відповідь на питання з понять «доказ», доказування». Більш детально зупинитись на понятті доказування в нотаріальному процесі його предметі та етапах доказування. Вимогам до доказів, засобах доказування: їх понятті та видах. Нотаріальна діяльність передбачає значне коло юридичних дій, які вчиняються в рамках нотаріального провадження з приводу розгляду конкретної нотаріальної справи. Тому прийняттю нотаріусом рішення передує встановлення кола фактів, передбачених у кожному конкретному випадку нормою, що підлягає застосуванню. Доказування як елемент нотаріального провадження відрізняє останнє від суто технічної процедури й характеризує нотаріальну діяльність як процесуальну.

До п’ятого питання. Пояснити, що нотаріальне провадження є елементом нотаріального процесу, що характеризує його предметні ознаки. Предметом нотаріальної діяльності є справи, що випливають з цивільних правовідносин, у яких відсутній спір про право і про факт. Розкрити зміст нотаріального провадження. Здійснити класифікацію нотаріальних дій за В.Н. Аргуновим, К. С. Юдельсоном, класифікація нотаріальних дій за їх цілеспрямованістю та змістом (дана класифікація, на наш погляд, може бути визнана найбільш вдалою, оскільки має практичне і теоретичне значення) тощо.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Загальна характеристика провадження з посвідчення безспірного права та теоретичний аналіз його складових.

2. Загальна характеристика провадження з посвідчення та засвідчення безспірних фактів та теоретичний аналіз його складових

3. Загальна характеристика провадження з надання документам виконавчої сили та теоретичний аналіз його складових.

4. Загальна характеристика нотаріального провадження з охоронних дій та теоретичний аналіз його складових.

5. Об'єднання та роз'єднання нотаріальних проваджень.

Методичні рекомендації

До першого питання. Пропонуємо розпочати розгляд питання з класифікації нотаріальних проваджень, а далі більш детально зупинитись на характеристиці провадження з посвідчення безспірного права та здійснити теоретичний аналіз його складових. Пояснити, що нотаріальне провадження є елементом нотаріального процесу, що характеризує його предметні ознаки. Предметом нотаріальної діяльності є справи, що випливають з цивільних правовідносин, у яких відсутній спір про право і про факт. Слід зазначити, що характерним для посвідчення безспірного права є підтвердження нотаріусом юридичної достовірності суб'єктивного права, яке має особа незалежно від її звернення до нотаріуса. Але таке право існує "потенційно", тобто особин силу закону повинна юридично закріпити у нотаріальному порядку його існування, отримати правовстановлювальний документ, наприклад свідоцтво про право на спадщину, яке буде підставою для спадкоємців вільно розпоряджатися своїм правом.

До другого питання. Відповідь на друге питання слід розпочати з загальної характеристики нотаріальних дій, спрямованих на посвідчення і засвідчення безспірних фактів. З урахуванням викладеного вище матеріалу щодо критеріїв класифікації нотаріальних проваджень та виокремлення групи щодо посвідчення та засвідчення безспірних фактів, то у цій групі слід виділяти факти, які нотаріус посвідчує, а які засвідчує. Тому доцільно зупинитися саме на понятійному значенні термінів: "посвідчення" та "засвідчення". Розкриття цих термінів буде зрозумілішим на аналізі підгруп цієї групи. При цьому, варто зазначити, що існує три підгрупи групи нотаріальних дій щодо посвідчення безспірності фактів.