Радянський рух опору

Прагнув до відновлення статусу України в складі СРСР, Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів, їх дії координував Український штаб партизанського руху на чолі з Т. Стракачем. Виникли великі партизанські загони і з'єднання на чолі з С. Ковпаком, М.Попудренком, О. Сабуровим, О.Федоровим, І, Боровиком, П.Вершигорою, М.Наумовим та іншими.

Формами боротьби партизан були:

· диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв'язку, доріг, мостів;

· розгром ворожих штабів;

· диверсії на залізницях. Влітку 1943 р. розгорнулася операція "рейкова війна ";

· рейди в тил ворога (найбільш відомий Карпатський рейд С. Ковпака).

В Україні діяло 23 підпільних обкоми КП(б)У; 9 підпільних обкомів комсомолу, які організовували диверсії, здійснювали розвідувальні операції.

Загальна чисельність партизан і підпільників в Україні за роки війни становила за різними джерелами від 500 тис, до 180-220 тис. чоловік.

Найбільш масовою верствою населення, яка безвідмовно йшла за радянською владою, була молодь. В нацистському документі "Наслідки німецького управління в зоні групи армій "Південь "з цього приводу, зокрема, говориться: "...радянська молодь глибоко засвоїла положення більшовизму. З молоді склалася більшість активістів боротьби за справу рад. Банди (партизани -авт.) утворювалися переважно з молоді".

Створення Українського штабу партизанського руху на чолі з Т.А.Строкачем, координація дій, матеріальна підтримка з Великої землі, застосування радянськими партизанами ефективних методів боротьби проти окупантів перетворили радянський партизанський рух на важливий фактор війни, фактично на справжній "другий фронт ".