Соціо-культурний вимір глобалізації

Соціокультурні фактори глобалізації – це конвергенція стилів життя і моделей споживання в світовому масштабі та універсалізація свідомості та культури. В даний час основні стандарти масового споживання, хоча і стають все більш складними і непостійними, доступні всім бажаючим. З’являється так звана модель споживання постіндустріального суспільства, де поряд з прагненням до досягнення матеріальних цінностей ставляться цілі нематеріального характеру (здоров’я, відпочинок, освіту і т. п.). Процес глобалізації стилів життя підсилює "ідеологічна промисловість", яка приймає на себе роль виробника і дистриб’ютора ідеологічних елементів – уявлень, образів і переконань, що проникають в усі соціальні групи і зосереджуються навколо спільних цілей і цінностей. Уніфікація світу, досить далеко просунулася в економіці і політиці, щодо культури відбувається повільно, темпи даного процесу до того ж сповільнюються нерівністю у розподілі благ і ресурсів між окремими людьми, верствами суспільства і народами, існуючими системними чи релігійними поділами. Характерною рисою сучасних світових відносин є наявність двох протилежних яскраво виражених тенденцій, що стосуються практично кожної сфери: прагнення, з одного боку, до уподібнення (уніфікації), з іншого – до диференціації. Першій з них сприяє перш за все розвиток науки і техніки, в результаті якого відбувається швидке і широке поширення так званої масової культури. Це призводить до того, що жителі всього світу мають подібні схильності, моду, звичаї і навіть погляди. Друга тенденція полягає в тому, що окремі спільноти хочуть зберегти і поглибити свої етнічні відмінності, традиції та культурні ознаки. З цим процесом пов’язано багато проявів національної і расової неприязні, маніфестації ксенофобії, які парадоксально випливають з процесів уніфікації. Проте перші тенденції, особливо в умовах широкого розповсюджен­ня телекомунікацій та Інтернету, поступово стають провідними, по­роджуючи нову хвилю уніфікації та стандартизації у духовній сфері.

Відповідно вважає і Стенлі Хоффман, який під культурною глобалізацією розуміє закономірні процеси технологічної революції і наслідків економічної глобалізації, які разом призводять до активізації процесу переміщення культурних товарів. Головною її дилемою на сьогодні є вибір між уніформізацією і різноманітністю.