Додаткова. 19. Беляневич О. Про форми захисту прав суб’єктів господарювання / О

19. Беляневич О. Про форми захисту прав суб’єктів господарювання / О. Беляневич // Українське комерційне право. – 2007. – № 8. – С. 62-69.

20. Бєліков О. Оспорювання рішень Антимонопольного комітету / О. Бєліков // Юридичний журнал. – 2007. – № 10. – С. 86-89.

21. Бондик В. Особенности функционирования института мирового соглашения в арбитражном процессе / В. Бондик // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 11.

22. Варнаков Е. Как обратиться за помощью в АМКУ: (О требованиях к подаче заявлений относительно нарушения законодательства о защите экономической конкуренции) / Е. Варнаков // Частный предприниматель. – 2005. – Октябрь. – № 20. – С. 32-33.

23. Головань І.В. Правова робота і захист прав підприємців: Монографія / І.В. Головань; [Наук. ред. Г.Л.Знаменський]; НАН України. Ін-т екон.-прав. дослідж. – Донецьк: Юго-Восток, 2003. – 168 с.

24. Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Застосування законодавства про банкрутство: [Зб. нормат. док. Верхов. Суду та Вищ. госп. суду України] / Верхов. Суд України; Вищ. госп. суд України; Відп. ред. Д.М. Притика; [Упоряд. Б.М. Поляков]. – К.: Ін Юре, 2004. – 566 с.

25. Кондратьєва О. Стан захисту підприємництва і споживачів від недобросовісної конкуренції: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування: нова редакція (зміст) Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» / О. Кондратьєва // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 11. – С. 36-43.

26. Лахно О. Оскарження дій (бездіяльності) та рішень замовників при здійсненні державних закупівель: сучасність і майбутнє / О. Лахно // Редукціон. – 2007. – № 11. – С. 38-40.

27. Спасибо-Фатєєва І. Корпоративні відносини й корпоративні спори / І. Спасибо-Фатєєва // Юридичний радник. – 2007. – № 6. – С. 28-33.

28. Теньков С.О. Коментар судової практики з господарських справ / С.О. Теньков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 384 с.

29. Теньков С. Коментар судової практики вирішення корпоративних конфліктів: Коментар; Довідковий матеріал; Судова практика / С. Теньков. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.

30. Удалов Т. Оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України / Т. Удалов // Юридичний журнал. – 2006. – № 7. – С. 108-111.

31. Чернадчук В.Д. Основи господарського процесуального права України: навч. посібник для студ. вузів / В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос. – Суми: Університетська книга, 2003. – 220 с.

32. Шелухін М.Л. Господарське процесуальне право: навч. посібник / М.Л. Шелухін, О.М. Зубатенко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 264 с.

Тема 14. Захист прав споживачів

Торговельна діяльність спрямована насамперед на продаж товарів кінцевому спожива­чеві та надання йому торговельних послуг. Згідно зі ст. 42 Конституції України держа­ва захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і без­печністю продукції та усіх видів послуг і робіт. Метою вивчення цієї теми є з’ясування основних прав споживачів та механізму їх захисту.

Законодавство про захист прав споживачів складається з Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 1 грудня 2005 р.), інших нормативно-правових актів.

Права та обов'язки споживачів визначаються ст. 4 Закону «Про захист прав споживачів». Так, споживачі під час придбан­ня, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її ви­робника (виконавця, продавця); 5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподія­ної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією; 6) звернення до суду та інших уповноважених органів держав­ної влади за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Споживачі зобов'язані: 1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; 2) у разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару – до початку використання товару звернутися за роз'­ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; 3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній докумен­тації; 4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару – застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуата­ційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил у документації – дотримуватися звичайних розу­мних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» продавець зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.

Виробник зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю зі споживачем, а в разі відсутності такого строку – протягом десяти років.

Виробник зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва – про­тягом строку служби, у разі відсутності такого строку – протягом десяти років.

Виробник забезпечує належ­ну роботу продукції протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк – строк, протягом якого виробник (про­давець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'я­зання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповід­ної продукції у зв'язку з введенням її в обіг. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції. Купуючи товар з гарантійним строком використання, покупцеві слід переві­рити наявність штампу магазину з вказівкою дати продажу в технічному паспорті і в гарантійному талоні, а також брати чек і зберігати його протягом часу користу­вання продукцією.

Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлю­ється строк придатності, який зазначається на етикетках, упа­ковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком. Строк придатності обчислюється починаючи від дати вигото­влення, яка також зазначається на етикетці або в інших докумен­тах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання. Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або назначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється. На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що встанов­люється Кабінетом Міністрів України.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач у порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного стро­ку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару, або фальсифікації товару, споживач має право за своїм вибором ви­магати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошо­вої суми; 2) заміни товару на такий самий або аналогічний з наявного в продавця (виробника).

Відповідно до нової редакції Закону України «Про захист прав споживачів» розірвати договір купівлі-продажу або замінити неякісний товар можливо тільки у випадку наявності істотного недоліку то­вару, що повинно бути підтверджене, за необхідності, висновком експертизи. Істотний недолік – недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), піс­ля його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Недолік – будь-яка невідповідність продукції вимогам нор­мативно-правових актів і нормативних документів, умовам дого­ворів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Згід­но зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», вису­ваючи вимоги до продавця внаслідок виявлення недоліку товару під час гарантійного строку, споживач повинен дотримуватися встановленого чинним в Україні законодавством порядку: подати продавцеві письмову заяву в двох примірниках про повернення товару неналежної якості та виконання відповідних вимог. Один примірник повинен бути виданий покупцю з відміткою дати прийняття заяви, прізвища та назви посади працівника, який при­йняв заяву, другий залишається в продавця.

Продавець, виробник зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. Вимоги споживача не підлягають задоволенню, якщо прода­вець (виробник) доведе, що недоліки товару виникли через пору­шення споживачем правил користування товаром або його збері­гання.

За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості – протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про замі­ну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір висунути її продавцю, виробнику.

У разі придбання споживачем продовольчих товарів неналежної якості продавець зобов'язаний замінити їх на товари належ­ної якості або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо недоліки виявлено в межах строку придатності.

При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якостіна аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним викорис­таний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протя­гом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не вико­ристовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром. Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню), затверджується Кабінетом Міністрів України.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає в продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірва­ти договір та одержати назад гроші в розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'я­заний у день надходження товару в продаж повідомити про це спо­живача, який вимагає обміну товару.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує мож­ливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи. Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпеч­ною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишньо­го природного середовища, виробник зобов'язаний довести до ві­дома споживача інформацію про таку продукцію і можливі на­слідки її споживання (використання).

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноваже­ний центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автоно­мної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самовря­дування згідно із законодавством, а також суди. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує пи­тання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позо­вами, що пов'язані з порушенням їх прав.