Тема 12. Операції банків з іноземною валютою

Тема 11. Інвестиційні операції

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Починаючи розгляд цієї теми, студент повинен зрозуміти поняття, структуру, економічну сутність та форми інвестицій. Студент повинен знати основні етапи процесу інвестування в цінні папери та їх характеристику. Однією з провідних ланок теми є розгляд суті та видів інвестиційної політики банку та правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні.

План самостійної роботи

1. Етапи процесу інвестування в цінні папери, їх характеристика.

2. Інвестиційна політика банку, її суть та види.

3. Закон України “Про інвестиційну діяльність ”.

Література: 1.10,1.15, 46,43, 56, 51.

Питання 1. Етапи процесу інвестування в цінні папери, їх характеристика

Процес інвестування в цінні папери складається з кількох етапів (напрямів):

• визначення цілей, горизонту і форм інвестицій;

• інвестиційний аналіз;

• формування й управління портфелем цінних паперів;

• оцінювання ефективності інвестиційної діяльності. Формування цілей, визначення горизонту і форм

інвестицій - це перший етап інвестування. Наступний етап - це інвестиційний аналіз. Найпоширенішими вважаються два напрями аналізу - фундаментальний і технічний.

Фундаментальний аналіз включає чотири рівні дослідження:

• макроекономічний аналіз;
• галузевий аналіз;
• аналіз фінансового стану і перспектив розвитку конкретної компанії-емітента;
• прогнозування (моделювання) ціни фінансового інструменту.

Аналіз макроекономічної ситуації здійснюють на основі показників, що характеризують динаміку виробництва, рівень економічної активності, споживання та накопичення, темпи інфляції, рівень зайнятості населення і процентних ставок, стан державних фінансів, сальдо платіжного балансу. Результати аналізу дають змогу оцінити, наскільки загальна ситуація на ринку сприятлива для інвестування, і виявити фактори, що детермінують її в короткостроковій і довгостроковій перспек­тиві.

Галузевий аналіз передбачає вивчення економічного циклу, а також здійснення класифікації галузей відносно рівня ділової активності та за стадіями розвитку. Галузевий аналіз дає можливість визначити пріоритетність інвестування коштів.

Фінансовий стан компанії-емітента оцінюється на основі різних джерел інформації: фінансової звітності компанії, публікацій у пресі, інформації, отриманої з Іnternet, результатів досліджень, що виконані спеціалізованими організаціями. Стан компанії порівнюється з аналогічними компаніями в галузі за допомогою коефіцієнтів ефективності (коефіцієнти ліквідності, капіталізації, якості цінних паперів тощо). Результатом аналізу є вибір компанії, цінні папери котрої дають змогу якнайкраще реалізувати поставлені банком інвестиційні цілі. Кінцева мета фундаментального аналізу - це прогнозування ціни фінансового інструменту. Визначивши ціну для майбутніх періодів, аналітики банків обчислюють теперішню вартість інструменту, користуючись схемою дисконтування. Потім теперішня (“дійсна”) вартість порівнюється з ринковою ціною. Якщо ринкова ціна нижча від “дійсної”, то акція вважається “недооціненою” і згідно з фундаментальним аналізом її потрібно купувати, і навпаки.

Основою фундаментального аналізу є дві передумови. Перша - це можливість оцінки “дійсної вартості” фінансового інструменту. Знання “дійсної” та ринкової ціни дозволяє виявити недооцінені та переоцінені фінансові активи. Друга - це припущення, що ринок із часом правильно оцінить фінансові активи, отже, ринкова ціна має тенденцію до зближення із “дійсною”.

Технічний аналіз - це сукупність методів і прийомів прогнозування тенденцій зміни цін на ліквідних ринках цінних паперів на основі виключно технічних характеристик ринку -— динаміки цін і обсягів операцій із купівлі та продажу цінних паперів. При цьому ігноруються фундаментальні фактори, що є основою формування ціни на той чи інший інвестиційний інструмент. Основні завдання технічного аналізу:

· розкриття закономірностей у реальному русі цін;

· виявлення моментів перелому тенденцій у русі цін на ринку (цінового піку), тобто моментів, коли зростання ціни змінюється на падіння, або навпаки. Ці моменти ще називають сигналами продажу або сигналами купівлі;

· прогнозування напряму руху ціни (межі коливань) у майбутньому.

Основний інструментарій технічного аналізу - цінові графіки, діаграми, лінійні діаграми, стовпчикові діаграми, графіки “крапок і цифр”.

В умовах українського ринку за нерозвинутості ринкових механізмів об’єктивної оцінки курсів цінних паперів і низької ліквідності ринку перевага віддається фундаментальному аналізу.

Наступний етап інвестиційного процесу - це форму­вання банком портфеля цінних паперів із урахуванням результатів проведеного аналізу й управління цим портфелем. Банки, як уже відзначалося, вкладають кошти у фінансові інструменти, що мають різні характеристики з точки зору ліквідності, дохідності, схильності до ризику.

Останній етап інвестиційного процесу - це оцінка ефективності інвестиційної діяльності банку і, зокрема, ефективності управління портфелем цінних паперів. Під

оцінкою ефективності мається на увазі, по-перше, періодичний контроль за тим, наскільки реальні результати інвестиційної діяльності відповідають цілям політики, сформованої банком і, отже, наскільки ефективною виявилася стратегія банку з формування й управління портфелем.

Питання 2. Інвестиційна політика банку, її суть та

Види

Під інвестиційною політикою банків традиційно розуміється сукупність заходів, спрямованих на розробку й реалізацію стратегії з управління портфелем інвестицій, досягнення оптимального сполучення прямих і портфельних інвестицій із метою забезпечення ефективної діяльності, збільшення прибутковості операцій, підтримки припустимого рівня їхньої ризикованості й ліквідності балансу. Вона розробляється вищим керівництвом та Радою директорів банку (можливо, разом із консультуючою його із цих питань установою).

Основною метою діяльності банків в умовах ринкових відносин є максимізація прибутку як у короткостроковому, так і у довгостроковому плані. Ефективність рішення цього завдання залежить від вибору варіантів фінансового планування в банку й напрямів інвестиційної політики, наприклад, максимізації вартості майна або ринкової вартості акцій, оптимізації співвідношення розмірів накопиченого боргу у формі позик, облігацій тощо і власних коштів (статутного й резервного фондів, нерозподіленого прибутку тощо). Основне завдання інвестиційної політики банку полягає у визначенні кола цінних паперів, найбільш придатних для вкладення коштів, оптимізації структури портфеля інвестицій у кожний конкретний період часу.

Економічні інтереси банків, що випливають із їхньої сутності як комерційних структур, складаються у забезпеченні прибутковості своїх операцій при дотриманні їхньої ліквідності й надійності. Банки працюють, в основному, не з власними, а із залученими й позиковими ресурсами, тому вони не можуть ризикувати коштами своїх клієнтів, вкладаючи їх у великі інвестиційні проекти, якщо це не забезпечено відповідними гарантіями. У зв’язку із цим при формуванні інвестиційної політики комерційні банки завжди повинні виходити з реальних оцінок ризику, економічної ефективності, фінансової приваб­ливості інвестиційних проектів, оптимального сполучення коротко-, середньо- та довгострокових вкладень.

Разом із тим, існуюча система інвестування є не тільки внутрішньою справою самого банку. Відповідно до базисних принципів регулювання банківської діяльності, невід’ємною частиною будь-якої системи нагляду є незалежна перевірка політики оперативної діяльності банку й застосовуваних ним процедур, пов’язаних із видачею кредитів та інвестуванням капіталів, а також поточного управління кредитним та інвес­тиційним портфелями.

Процес формування інвестиційної політики в банку здійснюється у певній послідовності. На першому етапі на підставі єдиної концепції розвитку банку формується стратегія інвестиційної діяльності, визначаються її мета з прибутковості, ризику й ліквідності з урахуванням особливостей статусу банку як платника податків, а також специфіки напрямів його поточної діяльності й структури активів і пасивів. На другому етапі визначаються специфічні інвестиційні цілі й завдання банку, які повинні бути досягнуті й вирішені за рахунок реалізації додаткових функцій фондового інвестиційного портфеля. На третьому етапі визначається обсяг портфеля інвестицій, достатній для виконання покладених на нього функцій і прийнятний із погляду розроблених обмежень.

Основні положення розробленої інвестиційної політики банку, зазвичай, формулюються у письмовому документі, що містить вказівки співробітникам банку щодо видів інвести­ційних інструментів, структури портфеля, стратегії банківських покупок і продажів тощо. Службовці, що займаються інвести­ційною діяльністю у банках, повинні керуватися офіційно затвердженими керівництвом банку установками відносно інвестиційної політики. При цьому Рада банку принаймні один раз у рік повинна вносити у них певні зміни з урахуванням складної кон’юнктури ринку. Так, у рамках формування інвестиційної політики банку формалізації підлягають такі положення: основні цілі політики, відповідальні за проведення політики, склад інвестиційного портфеля, прийнятні види інвестиційних інструментів, строки випусків цінних паперів, що зберігаються у портфелі, вимоги до якості інвестиційних інструментів, вимоги до диверсифікації портфеля, порядок використання цінних паперів як забезпечення, умови зберігання цінних паперів у сейфі, порядок надходження цінних паперів при їх продажу або придбанні, комп’ютерні програми, облік курсових виграшів і втрат, особливості операцій “своп” із цінними паперами, ведення архіву з матеріалами про плато­спроможність емітента тощо.

Розрізняють два основні види інвестиційної політики

банків:

· агресивну: надається перевага ЦП із великим ступенем ризику, проте із значною потенційною дохідністю (акції);

· консервативну: значну частину інвестицій займають вклади в облігації та інші короткострокові боргові зобов’язання, що призводить до зменшення ризику, підвищення ліквідності, проте до зменшення дохідності.

Питання 3. Закон України “Про інвестиційну діяль­ність ”

Закон України “Про інвестиційну діяльність” визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб’єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

· кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

· рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устат­кування та інші матеріальні цінності);

· майнові права інтелектуальної власності;

· сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу- хау”);

· права користування землею, водою, ресурсами, будин­ками, спорудами, обладнаннями, а також інші майнові права;

· інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капіталь­них вкладень.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

· інвестування, здійснюваного громадянами, недержав­ними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними органі­заціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

· державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами та установами за рахунок власних і позичкових коштів;

· іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

· спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземними державами.

Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

- випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

- реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

- фінансування фундаментальних досліджень для здійс­нення якісних змін у стані продуктивних сил;

- розробку та впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й еколо­гічного становища.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, у тому числі, основні фонди та оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об’єкти, створення та вико­ристання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Інвестування та фінансування будівництва об’єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі, в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом випуску цільових облігацій, виконання зобов’язань за якими забезпе­чується одиницею такої нерухомості, відповідно до законо­давства. Інші способи фінансування будівництва таких об’єктів визначаються виключно законами.

Суб’єктами (інвесторами й учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Недержавні пенсійні фонди, страховики та фінансові установи - юридичні особи публічного права здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності.

Інвестори - суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності в Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України.

Інвестиційна діяльність суб'єктів України за її межами регулюється законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними договорами України, а також спеціальним законодавством України. Особливості здійснення інвестиційної діяльності на території України суб’єктами інвестиційної діяльності, розташованими за межами України, а також цих суб’єктів і суб’єктів України в зонах вільного підприємництва на Україні визначаються спеціальним законодавством України.

Права суб’єктів інвестиційної діяльності:

1. Усі суб’єкти інвестиційної діяльності, незалежно від форм власності та господарювання, мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь- яких об’єктах, окрім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід’ємним правом інвестора й охороняється чинним законодавством України.

2. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі, шляхом організації конкурсів і торгів.

3. За рішенням інвестора права володіння, користування та розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

4. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик. Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов’язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває, у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов’язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства України.

5. Інвестор має право володіти, користуватися та розпоря­джатися об’єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встановлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави.

6. Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян та юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності:

• Інвестор у випадках і порядку, встановлених законо­давством України, зобов’язаний:

• подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

• одержати дозвіл на виконання будівельних робіт у випадках та порядку, встановлених Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”;

одержати позитивний комплексний висновок держав­ної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог, за винятком об’єктів цивільного та виробничого призначення, для затвердження проектів будівни­цтва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов’язковим. Перелік об’єктів, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов’язковим, затверджується центральним органом вико­навчої влади у сфері будівництва та архітектури.

Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

- додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;

- виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред’являються в межах їх компетенції;

- подавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність;

- не допускати недобросовісної конкуренції та викону­вати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції;

- сплачувати податки, збори (обов’язкові платежі) у розмірах та у порядку, визначених законами України.

Для проведення господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, учасники інвестиційної діяльності повинні одержати відповідну ліцензію, що видається у порядку, встановленому законодавством.

Основним правовим документом, який регулює взаємо­відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємо­відносин, що не суперечать законодавству України, є виключ­ною компетенцією суб’єктів інвестиційної діяльності.

Інвестування та фінансування однієї квартири в об’єкті будівництва кількома інвесторами можливе виключно за умови укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб’єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок: власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження та заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян та юридичних осіб);

- бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Запитання для самоперевірки

1. З яких етапів складається процес інвестування в цінні папери та яка їх характеристика?

2. Яке основне завдання інвестиційної політики банку?

3. Яка послідовність процесу формування інвестиційної політики в комерційному банку?

4. Які розрізняють види інвестиційної політики?

5. Які цінності відносять до інвестицій?

6. На якій основі здійснюється інвестиційна діяльність?

7. Що може бути об’єктом інвестиційної діяльності?

8. Хто може бути суб’єктом інвестиційної діяльності?

9. Які права суб’єктів інвестиційної діяльності?

10. Які обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності?

11. За рахунок яких ресурсів може здійснюватися інвести­ційна діяльність?

Тема 12. Операції банків з іноземною валютою

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчення теми необхідно розпочати з розгляду основних правил здійснення операцій на валютному ринку. Далі розглядається порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Особливе місце в темі посідає розгляд системи валютного регулювання та валютного контролю в Україні. Студенти повинні зрозуміти сутність правил торгівлі іноземною валютою та засвоїти механізм здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб.

План самостійної роботи

1. Інструкція "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті ” щодо правил здійснення операцій на валютному рахунку.

2. Закони України “Про зовнішньоекономічну діяльність та порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” і “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

3. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю ”.

4. Правила торгівлі іноземною валютою.

5. Правила здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб.

Література: 1.2, 1.5, 3, 7, 11, 10, 12, 21, 24, 31, 34, 35, 37, 38, 42-65.

Питання І. Інструкція “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті” щодо правил здійснення операцій на валютному рахунку

Суб’єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іно­земні представництва і фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності та

власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Умови відкриття рахунку та особливості його функці­онування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом.

Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у іноземній валюті, регулюється законодавством України, у тому числі, нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банків­ського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству - юридичній особі для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Під юридичною особою розуміють організацію, що є відповідно до законодавства України суб’єктом цивільних прав і обов’язків. В Україні юридичні особи володіють відокремленим майном, можуть від свого імені придбавати майнові та особисті немайнові права і нести відповідальність, бути позивачами і відповідачами у суді, арбітражному чи третейському суді. Правоздатність юридичної особи визначається цілями, передба­ченими в її статуті.

Ведення рахунку передбачає готівкове та безготівкове його обслуговування. Під режимом ведення рахунку розуміють правила зарахування та здійснення видатків відповідних коштів.

На поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти:

а) через розподільчі рахунки:

- що надійшли у готівковій формі від нерезидента до каси уповноваженого банку згідно з експортним контрактом (договором, угодою) в порядку, встановленому чинним законо­давством України;

- що ввезені у готівковій формі у випадках, передба­чених чинним законодавством України, уповноваженими особами на територію України на транспортних засобах, які надають послуги за межами України та зареєстровані митною службою при в’їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

- що одержані у готівковій формі як сплата за державне мито, митні платежі та інші збори відповідно до чинного законодавства України;

- невикористаний залишок готівкової іноземної валюти та іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України чи за кордоном для оплати витрат на відрядження та експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, і представницькі виграти за кордоном;

- що внесені у готівковій формі нерезидентом на рахунок юридичної особи-резидента як благодійний внесок (за наявності акта про оприбуткування коштів чи прибутково- касового ордера);

- у готівковій формі на рахунок морського агента- резидента, який виступає посередником за фінансовими розрахунками, для подальшого перерахування іншим резидентам - суб’єктам підприємницької діяльності згідно з чинним законодавством України;

- за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім’я власника рахунку в порядку, встановленому чинним законодавством України;

- за платіжними документами на ім’я власника рахунку, ввезеними на територію України та зареєстрованими митною службою при в’їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про при йня ття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

- перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами);

- повернені з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше;

- перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який виступає посередником, для подальшого переказування іншим резидентам - суб’єктам господарської діяльності, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж товарів (робіт, послуг);

- перераховані з рахунків постійних представництв нерезидентів в Україні у разі, якщо у призначенні платежу коштів, що надійшли з-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з договором (контрактом, угодою) належать цьому резидентові;

- перераховані юридичними особами-нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні) згідно з міжурядовими угодами та проектами технічної допомоги;

- перераховані як благодійний внесок юридичними особами-нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні);

- перераховані з-за кордону за видачу охоронних документів на використання об’єктів промислової власності та підтвердження їх чинності на території України (зараховуються на рахунок юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством України);

- перераховані з-за кордону за використання автор­ського права резидентів (зараховуються на рахунок юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством України);

- перераховані з-за кордону адвокатським та іншим компаніям-резидентам за справами, які перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю та ліцензією на відповідну діяльність;

- перераховані з-за кордону згідно з контрактом (договором, угодою) юридичній особі-резиденту, яка є агентом юридичної особи-нерезидента згідно з Кодексом торговельного мореплавства, для виплати капітану судна, що належить судновласнику-нерезиденту, на експлуатаційні потреби;

- конфісковані, безхазяйні, успадковані у вигляді скарбу та такі, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання (зараховуються на рахунки юридичних осіб- резидентів, які мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством України);

- перераховані як благодійний внесок юридичною особою-резидентом за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;

- перераховані з-за кордону нерезидентами у вигляді кредитів (позик, фінансової допомоги);

- інші надходження на користь резидента - власника рахунку, що не суперечать чинному законодавству України;

б) безпосередньо на поточні рахунки:

- куплені за дорученням власника рахунку уповно­важеним банком відповідно до чинного законодавства України;

- перераховані з кредитного рахунку як кредит відповідно до кредитної угоди;

- перераховані з власного депозитного рахунку в уповноваженому банку відповідно до депозитної угоди;

- у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на власному поточному та депозитному рахунках;

- перераховані з власного поточного рахунку.

З поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунку проводяться такі операції:

- виплата готівки для оплати праці працівникам - нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором);

- виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспорт­них засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- виплата готівки на експлуатаційні потреби для виконання обов’язків перед капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, за контрактом (договором, угодою) на здійснення агентських послуг, укладених згідно з Кодексом торговельного мореплавства;

- виплата готівкою фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими та іншими компаніями-резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю на відповідну діяльність;

- виплата готівкою фізичним особам-резидентам за використання їхніх творів за кордоном (здійснюється юридич­ними особами-резидентами, які мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України, за рахунок коштів, отриманих із-за кордону);

- виплата готівкою для сплати державного мита згідно з чинним законодавством України;

- переказування з рахунку резидента-посередника на поточні рахунки інших резидентів - суб’єктів господарської діяльності, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж нерезиденту товарів (робіт, послуг);

- перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами, угодами);

- перерахування за кордон на рахунок юридичних осіб - нерезидентів за видачу охоронних документів на використання об’єктів промислової власності та підтвердження їх чинності (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України);

- перерахування за кордон на рахунок юридичних осіб - нерезидентів згідно з відповідними зобов’язаннями про сплату за використання творів зарубіжних авторів (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України);

- перерахування за кордон за навчання, за участь у конференціях, виставках за умови наявності відповідних документів (запрошення, рахунка-фактури тощо), що підтвер­джують потребу здійснення зазначених перерахувань;

- перерахування на рахунок в іноземній валюті фізичним особам-резидентам за використання їхніх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами-резидентами, які мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України, за рахунок коштів, отриманих з-за кордону);

- перерахування на кредитний рахунок для погашення заборгованості за отриманим кредитом та процентів за ним;

- перерахування на території України за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України згідно з чинним законодавством України;

- продаж валюти уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України;

- перерахування на власний депозитний рахунок в іноземній валюті в обслуговуючому або в іншому уповноваженому банку;

- перерахування благодійних внесків на рахунок іншої юридичної особи-резидента за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України;

- перерахування за сплату державного мита згідно з чинним законодавством України;

- перерахування на власний поточний рахунок;

- перерахування нерезидентам для погашення заборго­ваності за кредитами, позиками (у тому числі проценти, комісія, пеня), повернення фінансової допомоги;

- інші перерахування, що не суперечать чинному законодавству України.

Поточний рахунок в іноземній валюті фізичній особі - суб’єкту підприємницької діяльності відкривається на підставі договору за умови пред’явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу, та подання до уповноваженого банку:

- заяви встановленої форми;

- перерахування за кордон на рахунок юридичних осіб - нерезидентів, адвоката або нотаріуса для відшкодування витрат судовим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (на підставі рішень судових органів, рахунків та інших документів, що підтвер­джують необхідність здійснення зазначених перерахувань);

- перерахування фізичним особам коштів, що отримані адвокатськими компаніями-резидентами з-за кордону за дору­ченням фізичних осіб за справами, що перебувають у про­вадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю;

- б) копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності, засвідченої нотаріально чи органом, що видав свідоцтво;

- в) картки зі зразком підпису, що надається у присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником або нотаріально.

Зарахування коштів на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента, яка займається підприєм­ницькою діяльністю, та використання коштів з цього рахунку здійснюється за режимом поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів.

На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб - резидентів зараховуються:

- готівкова валюта;

- валюта за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім’я власника рахунку згідно з чин ним законодавством України;

- валюта за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;

- валюта, переказана з-за кордону на ім’я власника рахунку через уповноважені банки України;

- валюта, одержана з-за кордону від юридичної особи - нерезидента як оплата праці, премії, призи, авторські гонорари;

- валюта за іменними платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім’я власника рахунку;

- валюта за платіжними документами, ввезеними з-за кордону власником рахунку і зареєстрованими митною службою при в’їзді в Україну;

- валюта, перерахована власнику рахунку за дору­ченням юридичної особи-нерезидента через юридичну особу- резидента (посередника) на підставі укладених міжнародних угод (контрактів, договорів), якими передбачено отримання резидентами України гонорарів, премій, призів та інших виплат від нерезидентів з-за кордону за використання їхніх творів, винаходів, відкриттів тощо згідно з чинним законодавством України;

- валюта, перерахована в межах України іншою фізичною особою (резидентом чи нерезидентом) з власного поточного рахунку в іноземній валюті.

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента чи за його дорученням проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

• перерахування за межі України через кореспон­дентські рахунки уповноважених банків України відповідно до Правил переказування іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб - резидентів і нерезидентів;
• виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України, що встановлюється Національним банком України);
• виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);
• перерахування у межах України на рахунок іншої фізичної особи - громадянина України (резидента);
• перерахування на власний поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи вкладний рахунок;
• продаж на міжбанківському валютному ринку України для подальшого зарахування на рахунок у національній валюті;

o б) у грошовій одиниці України:

• виплата готівкою в грошовій одиниці України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти уповноваженому банку України використовується курс Національного банку України);

o перерахування коштів для сплати юридичній особі за продаж товару чи надання послуг на території України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти використовується курс Національного банку України).

Поточний рахунок в іноземній валюті фізичній особі- нерезиденту відкривається на підставі договору за умови пред 'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу, та подання до уповноваженого банку:

а) заяви встановленої форми;

б) картки зі зразком підпису, що надається у присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником;

в) засвідченої нотаріально копії легалізованого дозволу центрального банку іноземної країни на відкриття рахунку у разі, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

На поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента зараховуються:

4. валюта, перерахована з-за кордону на ім’я власника рахунку через уповноважені банки України;

5. готівкова валюта, яка ввезена на територію України та зареєстрована митною службою при в’їзді в Україну (у митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування іноземної валюти на рахунок);

6. валюта за платіжними документами, ввезена на територію України власником рахунку та зареєстрована митною службою при в’їзді в Україну (у митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування іноземної валюти на рахунок, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

7. валюта за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім’я власника рахунку в порядку, встановленому чинним законодавством України;

8. валюта за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;

9. валюта, одержана в Україні як оплата праці, премії, призи, авторські гонорари згідно з чинним законодавством України;

10. валюта, що перерахована у межах України іншою фізичною особою-нерезидентом з власного поточного рахунку в іноземній валюті;

11. кошти, що були раніше зняті власником з рахунку і не використані або не повністю використані.

З поточного рахунку в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

12. перерахування за межі України через кореспон­дентські рахунки уповноважених банків України відповідно до Правил переказування іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб-резидентів і нерези­дентів;

13. виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

14. виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

15. перерахування на власний поточний рахунок чи вкладний рахунок в іншому уповноваженому банку України;

16. перерахування в межах України на поточний рахунок іншої фізичної особи-резидента чи нерезидента;

17. перерахування фізичною особою-нерезидентом на рахунок юридичної особи-резидента як інвестиція згідно з чинним законодавством України;

б) у грошовій одиниці України:

виплата готівкою в грошовій одиниці України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти уповноваженому банку України використовується курс Національного банку України);

18. перерахування коштів для сплати юридичній особі за продаж товару чи надання послуг на території України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти використовується курс Національного банку України);

19. інвестування.

Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним та юридичним особам (резидентам та нерезидентам) на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк.

На вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються:

20. готівкова валюта;

21. валюта, перерахована з власного поточного чи вкладного рахунку в іноземній валюті в іншому уповно­важеному банку України.

З вкладного рахунку в іноземній валюті за розпоря­дженням фізичної особи-резидента чи за його дорученням проводяться операції (при закритті рахунку):

22. виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

23. виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

24. перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України.

На вкладний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента зараховуються:

готівкова валюта, яка ввезена на територію України та зареєстрована митною службою гіри в’їзді в Україну (у митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування готівкової іноземної валюти на рахунок);

25. валюта, перерахована з власного поточного чи вклад­ного рахунку в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку.

З вкладного рахунку в іноземній валюті фиичної особи- нерезидента за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції (при закритті рахунку):

26. перерахування за межі України через кореспон­дентські рахунки уповноважених банків України відповідно до Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб - резидентів і нерезидентів;

27. виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

28. виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

29. перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України.

Питання 2. Закони України “Про зовнішньоекономічну діяльність та порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” і “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів госпо­дарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяль­ності керуються такими принципами:

1. Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

o виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

o обов’язку України неухильно виконувати всі договори та зобов’язання України в гшіузі міжнародних економічних відносин.

2. Принципом свободи зовнішньоекономічного підприєм­ництва, що полягає у:

o праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

o праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які не заборонені чинними законами України;

o обов’язку додержуватися при здійсненні зовнішньо­економічної діяльності порядку, встановленого законами України;

o виключному праві власності суб’єктів зовнішньо­економічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3. Принципом юридичної рівності та недискримінації, що полягає у:

o рівності перед законом всіх суб’єктів зовнішньо­економічної діяльності, незалежно від форм власності, у тому числі, держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

o забороні будь-яких, окрім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискри­мінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

o неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, окрім випадків, передбачених цим Законом.

4. Прит{ипом верховенства закону, що полягає у:

o регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

o забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

5. Принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньо­економічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

o забезпечує рівний захист інтересів усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

o здійснює рівний захист усіх суб’єктів зовнішньо­економічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

o здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов, підписаних нею, міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

o фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України та постійно проживають на території України;

o юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні та які мають постійне місцезнаходження на території України (підпри­ємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні дома, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації тощо), у тому числі, юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

o об’єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України та яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

o структурні одиниці іноземних суб ’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

o спільні підприємства за участю суб’єктів господар­ської діяльності України та іноземних суб ’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні та які мають постійне місцезнаходження на території України;

o інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійсню­ють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

o експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

o надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських тощо, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарювання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

o наукова, науково-технічна, науково-виробнича, вироб­нича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів па комерційній основі;

o міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

o кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарювання; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарю­вання зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

o спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

o підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарювання; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

o організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпо­зіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

o товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

o орендні, у тому числі, лізингові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

o операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбаиківському валютному ринку;

o роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

o інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо та у виключній формі законами України.

Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Згідно із Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (із змінами до нього відповідно до Закону України № 1814-УІ від 20.01.10), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів із дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - із моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів із моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується вимагає - висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами 180-денного терміну призводить до стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Пеня в розмірі 0,3 % стягується Державною податковою службою України. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Зазначена норма є фінансово-правовою нормою, що спрямована на забезпечення позитивного платіжного балансу держави та покликана запобігти відтоку грошових коштів із України. Обмеження є характерним для багатьох економік, що розвиваються.

Питання 3. Декрет Кабінету Міністрів України“Про систему валютного регулювання і валютного контролю”

Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Національний банк України у сфері валютного регулю­вання:

o здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

o складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

o контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

o визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

o видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

o нагромаджує, зберігає та використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

o видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

o установлює способи визначення та використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

o установлює за погодженням з Міністерством статис­тики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

o забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулю­вання:

o визначає та подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

o бере участь у складанні платіжного балансу України;

o забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

o забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

o визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підля­гають також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати та одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків у іноземній валюті у межах повноважень.

Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

o здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів;

o забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв’язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резиден­тами і нерезидентами на території України. Міністерство зв’язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересиланням валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цін­ностей через митний кордон України.

Питання 4. Правіша торгівлі іноземною валютою

1. Суб’єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених Правилами торгівлі іноземною валютою.

2. Уповноважені банки, які отримали право відповідно до банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями (генеральної ліцензії) відкривати кореспондентські рахунки в банках- нерезидентах у іноземній валюті та проводити операції за ними, зобов’язані купувати та продавати іноземну валюту самостійно без посередництва інших уповноважених банків.

3. Уповноважені банки мають право здійснювати власні операції за гривні в межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції.

4. Суб’єкти ринку мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти за кошти, що їм належать, у межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції та за дорученням і за кошти клієнтів - резидентів, які є суб’єктами господарювання, на підставі договору банківського рахунка, який передбачає надання клієнту комісійних послуг.

5. Суб’єкти ринку зобов’язані здійснювати продаж іноземної валюти, що належить клієнту, за його дорученням, окрім тих надходжень в іноземній валюті на користь клієнта, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі протягом установленого строку.

6. Суб'єкти ринку в разі наявності в їх клієнтів зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами в іноземній валюті мають право за згодою клієнта здійснювати за кошти клієнта купівлю іншої іноземної валюти, яка надалі на підставі договору банківського рахунка, що передбачає надання клієнту комісійних послуг, використовуватиметься для обміну на потрібну клієнту іноземну валюту на міжнародному валютному ринку.

7. Суб’єкти ринку в разі продажу клієнтом іноземної валюти мають право за згодою клієнта на підставі договору банківського рахунка, який передбачає надання клієнту комісійних послуг, здійснити обмін цієї валюти на між­народному валютному ринку з подальшим продажем іноземної валюти, яку обміняли.

8. Уповноважені банки за дорученням клієнта - фізичної особи, який не є суб’єктом підприємницької діяльності України, відповідно до умов договору банківського рахунка (вкладу), який передбачає надання клієнту комісійних послуг, мають право здійснювати одноразово протягом дня операції з обміну іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора, що є на рахунку цього клієнта, з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти, яку обміняли на його рахунок.

9. Суб’єкти ринку зобов’язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах “тод”, “том” або “спот”.

10. Уповноважені банки мають право здійснювати валютні операції на умовах “форвард” для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора.

Резиденти - суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати валютні операції на умовах “форвард” для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за зовнішньоекономічними договорами за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора.

Ці операції здійснюються у межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку.