Урок правових знань – основна форма організації правового навчання. Методичні вимоги до сучасного уроку

Урок – логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів. У сучасній дидактиці існують різні класифікації уроків.

За способами їх проведення виділяють: урок-лекція, урок-бесіда, урок самостійної роботи учнів, урок-екскурсія, урок практичне заняття.

Залежно від дидактичної мети: спеціалізований урок (одна мета), комбінований (дві або більше мети).

Різновиди спеціалізованих уроків: урок засвоєння знань, умінь і навичок, урок застосування знань, урок корекції та систематизації знань.

За характером діяльності вчителя та учнів виділяють такі типи уроків: уроки подання нового матеріалу, заняття лабораторного типу, семінари, повторювальні узагальнюючі уроки, підсумкові співбесіди, залікові уроки. За ланками навчального процесу - уроки подання нового матеріалу, закріплення та повторення, перевірка знань та комбіновані уроки

До нетрадиційних форм проведення уроків відносять, рольові ігри, «круглі столи», колоквіуми тощо.

Кожен урок, згідно з тематичним плануванням, виконує завдання, що дає можливість реалізувати певну мету та отримати очікувані результати у процесі викладання дисципліни. Можуть застосовуватися наступні традиційні типи уроків:

• урок набуття нових знань, який передбачає головну дидактичну мету – вивчення нового матеріалу з набуттям нових знань, категорій та їх дефініцій;

• урок формування вмінь та навичок, що направлений на формування та застосування на практиці певних засвоєних знань з метою поглиблення нових умінь та практичних навичок;

• урок узагальнення та систематизації знань має мету – приведення засвоєних учнями знань у систему;

• урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь та навичок має мету оцінити процес навчання та його результати;

• комбінований урок направлений на формування стійких умінь, знань та навичок та їх систематизацію.

В сучасній школі класно-урочна система залишається домінуючою. Проте, поряд з традиційними уроками все частіше запропоновуються нестандартні уроки, що передбачають застосування елементів інноваційних технологій. Найбільш популярними та ефективними фахівці вважають інтерактивні форми уроку - це такі форми організованого спілкування, психологічний вплив якого засновано на активних методах навчання. Сучасні науковці визначають інтерактив як можливість взаємодіяти.

Інтегрований урок – урок, що проводиться з метою розкриття загальних теорій, ідей, відображених в різних науках та навчальних дисциплінах.

Бінарний урок – різновид інтегрованого уроку, що передбачає вивчення двох предметів (наприклад, правознавства та політології), зміцнення предметних знань, удосконалення умінь та навичок.

Проблемний урок – урок, в якому існує нестандартна форма організації аналітичної роботи учнів, створені умови для розв’язання алгоритму дослідження, позитивної мотивації навчання та глибокого засвоєння знань.

Урок-суд – форма вивчення навчального матеріалу, що має мету – розгляд певної типової події у вигляді судового засідання з прокурором, суддею, адвокатом та іншими учасниками судового процесу.

Урок-екскурсія – форма організації навчального процесу, що спрямована на вивчення учнями поза межами школи політико-правових явищ та інших процесів через безпосереднє їх сприймання.

З урахуванням загальних положень дидактики особливостей специфіки курсу «Основи правознавства» як логічно поєднаної системи знань виділяють такі вимоги до проведення уроку:

- урок має вирішувати завдання освіти, виховання та розвитку учнів з урахуванням навчальної мети уроку;

- тема уроку визначається програмою та викладається відповідно до змісту підручника;

- інформація повинна бути доступна для розуміння та засвоєння учнями, дозування навчального матеріалу повинно сприяти реалізації мети уроку та запобігати перевантаженню школярів домашніми завданнями;

- додатковий матеріал має ілюструвати та конкретизувати поняття курсу, в той же час слід використовувати дискусійні концепції з відповідної теми; слід використовувати ділові ігри, організовувати роботу з текстами нормативно-правових актів. Для вироблення навичок аналізу доцільно пропонувати учням юридичні задачі, обговорювати відомі їм з власного життєвого досвіду, з творів літератури та мистецтва ситуації правового характеру, слід звертатися й до публікацій засобів масової інформації.

- зміст кожного уроку має бути пов'язаний з реаліями сьогодення, процесами та явищами, що відбуваються у найближчому соціальному оточенні школяра та суспільстві в цілому; інакше засвоєні морально-правові поняття можуть перетворитися на абстрактні, не пов’язані з особистим досвідом учня;

- урок має будуватися з урахуванням реалізації головної навчально-виховної мети курсу;

- будучи частиною педагогічного процесу урок має бути тематично цілісним і завершеним;

- урок курсу «Основи правознавства» повинен сприяти розвиткові пізнавальної активності та самостійності учнів, тому під час підготовки до нього необхідно ретельно добирати ефективні засоби та методи правового навчання із застосуванням самостійної роботи учнів;

- курс «Основи правознавства» вимагає реалізації на уроках між предметних зв’язків (з урахуванням знань, які здобуваються у процесі вивчення інших предметів гуманітарного циклу, історії, літератури); подана у вигляді правових ситуацій інформація має на меті формувати правові поняття, набувати правові знання, засвоювати терміни та використовувати знання у повсякденних життєвих ситуаціях, при вивченні інших дисциплін.

Уроки правознавства орієнтовано на такі завдання:

— закласти основи системи правових поглядів і переконань учнів;

— ознайомити учнів з основами конституційного ладу України, дати початкові знання з цивільного, сімейного, трудового, кримінального та інших галузей права;

— поглибити знання учнів про походження, типи та форми держави, історію творення української державності;

— сформувати навички правомірної поведінки, навчи ти учнів відповідно до норм права діяти в типових життєвих ситуаціях, виконуючи соціальну роль громадянина, глави чи члена сім’ї, робітника, фермера, підприємця, студента чи учня, власника майна тощо;

— виховати в учнів переконання у необхідності суворого дотримання законів, непримиренності до протиправної поведінки;

— виробити у школярів уміння аналізувати суспільно-політичні події в Україні та світі, спираючись на знання з теорії та історії держави і права, користуватися вітчизняними нормативними та міжнародно-правовими актами, різноманітними джерелами права, юридичною літературою.

Метою уроків правознавчого спрямування є формування наступних учнівських компетенцій:

 у сфері пізнавальної діяльності: засвоєння методів самостійного отримання юридичних знань, користуючись різними джерелами інформації, нормативно-правовими актами, кодексами;

 в сфері суспільної діяльності: виконання ролей соціально-активного громадянина, політика, споживача, члена сім`ї, управлінця;

 в сфері трудової діяльності: уміння аналізувати політико-правові ситуації в країні, на ринку праці, орієнтуватися в нормах трудових правовідносин;

 в інформаційній сфері: за допомогою інформаційних технологій формувати вміння шукати та аналізувати, передавати інформацію;

 в культурній сфері: формування навичок безпечної поведінки, попередження віктивної, вибір шляхів з метою культурного та духовного збагачення.

№ 14 Компетенція (від. лат. competencia - коло питань, з якими людина добре обізнана, володіє знаннями і досвідом) - це інтегрований результат опанування змістом загальної середньої освіти, який виражається в готовності учня використовувати засвоєні знання, уміння, навички, а також способи діяльності у конкретних життєвих ситуаціях для розв'язання практичних і теоретичних задач.

Компетенція є інтегральним результатом взаємодії компонентів:

мотиваційного, що виражає глибоку зацікавленість у даному виді діяльності, наявність особистісних смислів розв'язувати конкретну задачу;

цільового, пов'язаного з умінням визначати особисті цілі, співвідносні з власними смислами; складанням особистих проектів та планів; усвідомленим конструюванням конкретних дій, вчинків, які забезпечать досягнення бажаного результату діяльності;

орієнтаціітого, що передбачає урахування зовнішніх умов діяльності (усвідомлення загальної основи діяльності; знання про коло реальних об'єктів; знання, уміння і навички, які стосуються цього кола) і внутрішніх (суб'єктний досвід, наявні знання, предметні і міжпредметні вміння, навички, способи діяльності, психологічні особливості тощо); обізнаність учня щодо власних сильних і слабких сторін;

фунщіонального, що передбачає здатність використовувати знання, уміння, способи діяльності та інформаційну грамотність як базис для формування власних можливих варіантів дії, прийняття рішень, застосування нових форм взаємодії тощо;

контрольного, що передбачає наявність чітких вимірювачів процесу і результатів діяльності, закріплення правильних способів діяльності, удосконалення дій відповідно до визначеної і прийнятої цілі;

оцінного, пов'язаного із здатністю до самоаналізу; адекватного самооцінювання своєї позиції, конкретного знання, необхідності чи непотрібності його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

Ці компоненти в структурі загальної компетенції учня тісно взаємопов'язані. Тому кожний компонент може впливати на розвиток інших компонентів.

Володіння людиною відповідною компетенцією позначається терміном "компетентність". Якщо компетенція є наперед заданою нормою освітньої підготовки, то компетентність - це якість особистості, яка необхідна для якісної продуктивної діяльності в певній сфері. Головною особливістю компетентності як педагогічного явища є те, що компетентність - це не специфічні предметні вміння та навички, абстрактні загальнопредметні мисленнєві чи логічні операції (хоча, звісно, вона грунтується на останніх), а конкретні життєві вміння та навички, необхідні людині будь-якої професії, будь-якого віку.

Аналіз досвіду освітніх систем багатьох країн показує, що одним із шляхів оновлення змісту освіти, узгодження його із потребами інтеграції до світового освітнього простору с орієнтація навчальних програм на компетснтнісний підхід. Проблеми, пов'язані з компетентнісно орієнтованою освітою, вивчають відомі міжнародні організації: ЮНЕСКО, ЮШСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку. Міжнародний департамент стандартів тощо.

У багатьох європейських країнах внесено зміни до навчальних програм, що спрямовані на створення підґрунтя для досягнення учнями необхідних компетенція. Більшість науковців наголошують на необхідності визначення обмеженого набору компетентностей, які с найважливішими, ключовими.

На симпозіумі Ради Європи "Ключові компетенції для Європи"' був визначений такий приблизний перелік ключових компетенцій: вивчати, шукати, думати, співпрацювати, братися за справу, адаптуватися.

Однак, ще не існує єдиного погодженого визначення і переліку ключових компетенцій, оскільки компетенції - це, насамперед, замовлення суспільства на підготовку його громадян. їх перелік визначається погодженою позицією соціуму у певній країні чи регіоні.

Українські вчені визначили сім ключових компетентностей школярів: уміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, підприємницька, соціальна, з інформаційних і комунікаційних технологій, здоров'я зберігаюча.

І.Уміння вчитись програмує індивідуальний досвід самостійного учіння. Дитина, яка вміє самостійно вчитися, в майбутньому зможе самостійно та творчо працювати, жити.

Компетентність передбачає, що учень:

- сам визначає мету навчально-пізнавальної діяльності або приймає учителеву;

- планує, програмує свою діяльність;

- організовує свою працю для досягнення мети;

- відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задачі;

- виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;

- усвідомлює свою діяльність і практично її вдосконалює;

- має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.

2. Загальнокультурна стосується розвитку культури особистості та суспільства у всіх її аспектах. Вона, насамперед, передбачає вміння:

- аналізувати Й оцінювати найважливіші досягнення національної та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства;

- застосовувати засоби й технології інтеркультурної взаємодії;

- користуватися рідною мовою та іноземними мовами, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури; використовувати рідну й іноземні мови у активній взаємодії;

- спрямовувати самовиховання на єдність індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей;

- реалізовувати моделі толерантної поведінки в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами і країнами.

3. Громадянська передбачає такі здібності:

- орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування;

- застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів, прав і свобод громадян, виконання громадянських обов'язків у межах місцевої громади, держави;

- взаємодіяти з органами державної влади на користь собі й громадянському суспільству;

- використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина;

- приймати індивідуальні та колективні рішення, враховуючи інтереси й потреби громадян, суспільства і держави.

4. Підприємницька передбачає реалізацію здібностей:

- співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства; застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого росту:

- організувати власну трудову та підприємницьку діяльність і працю колективу, орієнтуватися в нормах і етиці трудових відносин;

- аналізувати й оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці;

- складати, здійснювати й оцінювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, розробляти програми дій та прийняття економічно й екологічно обґрунтованих рішень у динамічному світі;

презентувати та поширювати інформацію про результати - продукти власної економічної діяльності та діяльності колективу.

5. Соціальна передбачає такі здібності:

- аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільства, визначати в них власне місце; проектувати стратегію свого життя з урахуванням інтересів і потреб інших людей;

- продуктивно працювати в різних напрямах в групі та команді, виконувати різні ролі й функції в колективі;

- конструктивно розв'язувати конфлікти, досягати консенсусу, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання;

- спільно визначати цілі діяльності, планувати, розробляти й реалізувати соціальні проекти і стратегії дій;

- визначати мету спілкування, вміти емоційно налаштовуватися на спілкування з іншим; застосовувати стратегії спілкування залежно від ситуації.

6. Компетентності з інформаційних і комунікативних технологій (ПСТ) передбачають здібності:

- застосовувати інформаційно-комунікативні технології в навчанні та повсякденному житті;

- раціонально використовувати комп'ютер й комп'ютерні засоби для розв'язання задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням та передаванням;

- будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ;

- оцінювати процес й досягнуті результати технологічної діяльності.

7. Здоров'язберігаюча передбачає збереження власного фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я і здоров'я свого оточення. Вона включає:

- життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю (раціональне харчування, рухова активність, санітарно-гігієнічний режим праці та відпочинку);

- навички, що сприяють соціальному здоров'ю (ефективне спілкування, співчуття, розв'язання конфліктів, поведінка в умовах тиску, погроз, дискримінації, спільна діяльність та співробітництво);

- навички, що сприяють духовному та психічному здоров'ю (самоусвідомлення та самооцінка, аналіз проблем і прийняття рішень, визначення життєвих цілей та програм, самоконтроль, мотивація успіху та тренування волі).