Становище українських земель у складі Польського королівства з ХІV до першої половини ХVІ ст

Боярська змова, через яку загинув в квітні 1340 р галицько-волинський князь Юрій 2 Болеслав, стала стала своєрідним сигналом до нового вторгнення Польщі укр. Землі. Експансія здійснювалась під відкриттям каталогів Галичини. Захопивши Львів та пограбувавши княжий палац на Високому Замку, польський король Казимир 3 готував розширення агресії з метою оволодіння землями краю. У відповідь на такі зухвалі дії поляків місцеве населення підняло повстання,на чолі якого став боярин Дмитро Дедько. Повстанці не тільки визволили власні землі, а й запросили на допомогу татар,які спустошили територію Польщі аж до Вісли.Протистояння закінчилося компромісом: Казимир 3 був змушений визнати Дедька правителем Галичини, а той – формальне верховенство польського короля. На деякий час на територіях колишнього Галицько-Волинського князівства виникли два державних утворення:Волинське князівство,на чолі якого став князь литовського походження Любарт Гедемінович, і боярська автономна республікау Галичині, лідером якої був Дмитро Дедько.

Смерть 1344Дедька стала стала приводом для активізації боротьби Польщі,Угорщини та Литви за спадщину Галицько-Волин князівства. Уклавши мир з хрестоносцями, домоглись нейтралітету Золотої орди,Казимир 3 розпочав 1349р другу широкомасштабну експансію в укр. Землях. Ідеологічним підґрунтям вторгненням столо поширення католицизму на Схід, саме тому король проголосив себе «щитом християнства», а завойовницький напад називав хрестовим походом проти язичників-литовців та схизматиків-православих.

У 1366р після тривалого збройного протистояння, під час якого Польщу підтримувала Угорщина,а Литву – місцеве укр. Населення,польська держава підпорядкувала собі Галичину і частину Волині.В наслідок експансії до коронних польських земель було доточено майже 52 тис км квадратних із населенням 200 тис осіб, що збільшило територію Польщі майже в 1,5 рази.