Види електричних травм

Электрические травмы - это местные поражения тканей и органов в результате протекания тока или воздействия лучей электродуги на человека.

Электрические травмы бывают в виде:

- электрических ожогов;

- электрических шоков;

- электрометаллизации кожи;

- механических повреждений в результате непроизвольных судорожных сокращений при протекании тока через тело чело­века (разрывы кожи, кровеносных сосудов и нервов, вывихи суставов, переломы костей);

- электроофтальмии - воспаление глаз в результате воздей­ствия ультрафиолетовых лучей электрической дуги;

- электрического удара.

Электрические ожоги бывают поверхностные и внутрен­ние. Поверхностные - поражение кожных покровов. Внутрен­ние - поражение глубоколежащих органов и тканей тела. По условиям возникновения ожоги подразделяются на контакт­ные, дуговые и смешанные. Электрические ожоги возникают в результате нагрева тканей тела человека протекающим током величиной более 1А.

Электрические знаки (метки тока) - пятна серого или бледно-желтого цвета в виде мозоли на поверхности кожи в месте контакта с токоведущими элементами. Электрические знаки безболезненны и через определенное время сходят.

Электрометаллизация кожи - это пропитывание поверх­ности кожи частицами металла при его испарении или раз­брызгивании под воздействием электрического тока. Поражен­ный участок - шероховатый на ощупь и имеет окраску харак­терную для цвета металла, попавшего в кожу. Электрометалли­зация кожи, как и электрические знаки, не является опасной (за исключением глаз) и с течением времени исчезает.

Электрический удар - возбуждение электрическим током живых тканей в виде судорожных сокращений мышц. Электри­ческие удары подразделяются на четыре группы:

- удары, вызвавшие судорожные сокращения мышц, без потери сознания;

- удары, вызвавшие судорожные сокращения мышц, с по­терей сознания, но с работой дыхательного органа и сердца;

- удары с потерей сознания и нарушением деятельности органов дыхания и сердца (того и другого вместе или отдель­но);

- удары, вызвавшие клиническую смерть.

Лицо, оказывающее доврачебную помощь, должно опреде­лить вид удара и в зависимости от него принять соответствую­щие меры оказания первой помощи.

3.Вимоги пожежної безпеки в лабораторіях, архівах, складських приміщеннях, гаражах. (Правила пожежної безпеки в Україні)

7.3.7. У лабораторіях, де застосовуються ЛЗР, ГР та гази, необхідно передбачати централізоване постачання й роздавання їх на робочі місця із застосуванням закритої безпечної тари.

На робочих місцях кількість цих речовин не повинна перевищувати змінну потребу. Змінна кількість ЛЗР та ГР повинна зберігатися в металевих ящиках або шафах.

7.3.8. Усі роботи, пов'язані з можливістю виділення токсичних або пожежовибухонебезпечних парів та газів, повинні проводитися лише у витяжних шафах, коли працює вентиляція.

Користуватися витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляцією, а також якщо в них є речовини, матеріали та устаткування, що не мають відношення до виконуваних операцій, забороняється.

7.3.9. Витяжні шафи, в яких проводяться такі роботи, повинні мати верхні та нижні відсоси, а також бортики, котрі запобігають стіканню рідини на підлогу.

7.3.10. Відпрацьовані ЛЗР та ГР слід збирати успеціальну герметичну тару, яку наприкінці робочого дня видаляють із приміщення для регенерації або утилізації.

7.3.11. Посудини, в яких проводилися роботи з ЛЗР та ГР, після закінчення досліджень повинні негайно промиватися пожежобезпечними розчинами.

7.3.12. Після закінчення роботи у фотолабораторіях, приміщеннях із рентгенівськими установками проявлені плівки треба здавати на зберігання до архіву. У невеликих кількостях (не більше 10 кг) дозволяється їх зберігання у вогнетривкій шафі на робочому місці.

7.3.13. Проведення робіт на дослідних установках, де застосовуються пожежовибухонебезпечні речовини і матеріали, допускається лише після прийняття їх в експлуатацію спеціальною комісією, призначеною наказом по установі. Комісія повинна підготувати висновок (акт) про можливість використання таких установок у даному приміщенні.

7.4.10. Архівосховища рентгенівської плівки місткістю понад 300 кг повинні розміщуватися в окремо розташованих будівлях. Відстань від архівосховищ до сусідніх будівель має бути не менше 15 м. Якщо плівки менше 300 кг, дозволяється розміщення архівосховища у приміщеннях будівель лікувальних закладів, відгороджених протипожежними стінами та перекриттями 1-го типу.

7.4.11. В одній секції архівосховища допускається зберігати не більше 500 кг плівки. Кожна секція повинна мати самостійну витяжну вентиляцію. Двері з секції повинні відчинятися назовні. Сховища повинні мати природне освітлення із співвідношенням площі вікон до площі підлоги не менше як 1:8. Карниз даху над вікнами сховища повинен бути негорючим.

7.4.12. Архіви повинні мати центральне водяне опалення. У сільській місцевості за наявності печей топочні отвори та засувки слід улаштовувати з боку коридору. У приміщеннях сховища забороняється встановлювати електрощитки, пристрої для відключення, електричні дзвінки, штепсельні з'єднання. У неробочий час електропроводка у сховищах повинна бути знеструмлена.

7.4.13. Допускається зберігання плівок та рентгенограм за межами архіву, коли їх кількість у приміщенні не перевищує 4 кг. У цьому випадку плівки та рентгенограми необхідно зберігати в металевій шафі (ящику) не ближче 1 м від опалювальних приладів. У приміщеннях, де встановлені такі шафи, не допускається палити та застосовувати електронагрівальні прилади будь-яких типів.

7.4.14. Архівосховища обладнуються металевими (або дерев'яними, обшитими залізом по негорючому теплоізоляційному матеріалу) фільмостатами (шафами), розділеними на секції завглибшки і завдовжки не більше 0,5 м. Кожна секція повинна щільно зачинятися дверцятами. Відстань від фільмостатів (шаф) до стін, вікон, стелі та підлоги повинна бути не менше 0,5 м.

7.10.1.14. У складських приміщеннях не дозволяється:

зберігання продукції навалом та впритул до приладів і труб опалення;

стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;

експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установлення з цією метою штепсельних розеток;

влаштування чергового освітлення; встановлення прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;

зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, ЛЗР та ГР;

зберігання кислот у місцях, де можливе їх стикання з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження (для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання необхідно забезпечувати готовими розчинами крейди, вапна або соди);

зберігання рослинних масел разом з іншими будь-якими горючими матеріалами;

застосування транспорту з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників;

в'їзд локомотивів безпосередньо до складських приміщень категорій А, Б, В.

7.8.13. Окремо розташовані (одно- і двоповерхові) будівлі гаражів I, II, III, IIIа ступенів вогнестійкості боксового типу, призначені для зберігання автомобілів, що належать громадянам, допускається не обладнувати автоматичною пожежною сигналізацією, якщо з кожного боксу є виїзд безпосередньо назовні (на рівень прилеглої до будівлі землі).

Забороняється влаштування оглядових канав та погребів у гаражах для зберігання автомобілів на газовому паливі.

7.8.4. Над приміщеннями, де знаходяться гаражі, не допускається розміщати приміщення з масовим перебуванням людей.

Приміщення для обслуговування автомобілів (за винятком приміщень для миття й прибирання) слід відділяти протипожежними стінами (перегородками) від приміщень для зберігання автомобілів.

Під горючими (дерев'яними) навісами дозволяється зберігати не більше 20 машин.

В індивідуальних гаражах допускається зберігання не більше 40 л запасу палива та 10 кг мастила.