Оцінка запасів на дату балансу

Відповідно до п. 24 П(С)БО 9 «Запаси», «запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації».

Аналогічний пункт міститься в МСФЗ 2 «Запаси»: «Запаси мають оцінюватися за найменшою з двох величин: собівартістю і можливою чистою «ціною продажу» (п. 6).

Судячи зі змісту інших пунктів згаданих стандартів, чиста вартість реалізації (можлива чиста ціна продажу) — це вартість, за якою продаж тих чи інших запасів є можливим у разі втрати цими активами певних властивостей, внаслідок чого їх собівартість може виявитися не відшкодовуваною стовідсоткове.

Відносно первісної вартості. Починаючи від нульової стадії кожна зі статей запасів на певному етапі активного перетворення формує свою первісну вартість. Це просто інші балансові статті того ж розділу «Запаси», в які в подальшому ці закуплені запаси в результаті обробки (переробки, комплектування) переводяться в нові, отримані в результаті такої обробки, запаси: НЗВ, готова продукція. Адже на кожній стадії переведення (активного перетворення) ці, так само матеріальні й так само оборотні, активи набувають не тільки нових форм, а й нової вартості.

Отже:

• Первісна вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, покупних напівфабрикатів тощо формується на стадії закупівлі, транспортування і зберігання цих запасів до моменту передачі їх у виробництво.

• Первісна вартість НЗВ формується на стадії виробництва.

• Первісна вартість готової продукції вважається сформованою в той момент, коли завершується її виготовлення і відбувається передача цих активів з цеху на склад готової продукції.

Таким чином, слід визнати, що згадані в П(С)БО 9 методи оцінки вибуття запасів (всього їх п'ять, якщо не брати до уваги метод оцінки за продажною вартістю) — це методи оцінки запасів, які вибувають з тієї групи (статті)» за якою вони були враховані до того, як стали іншими, і настає час дати їм іншу назву, відповідно до статті, за якою їх буде враховано з моменту переведення.

Вибуття тих чи інших видів запасів — це не обов'язково списання їх в реалізацію на сторону, на витрати або на збитки. Так, вибуття сировини і матеріалів відбувається тоді, коли ці запаси передаються у виробництво. У такому разі запаси вибувають лише зі складу матеріалів, а не з підприємства, і з цього моменту вважаються та­кими» що перебувають на стаді? НЗВ, що теж є запасами. У свою чергу, зі статті НЗВ активи в міру готовності передаються на склад готової продукції, тобто, вибувають з виробництва (з цеху), але аж ніяк не з підприємства. Вибуття з підприємства відбудеться тоді, коли готова продукція буде передаватись покупцеві.

Вибуття запасів — це не тільки їх вибуття з підприємства. Передача матеріалів у виробництво — це їх вибуття; передача готових виробів з цеху на склад ГП — це теж вибуття. Зі складу сировини і матеріалів (кредит рахунка 201) ці запаси вибувають у виробництво (дебет рахунка 23) за будь-яким з таких методів оцінки вибуття, зазначених у П(С)БО 9: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО, нормативних затрат. Усі ці методи оцінки вибуття запасів застосовуються і при вибутті виготовленої продукції з виробництва на склад ГП.

Витрати на створення запасів і доведення їх до стану, придатного для використання за призначенням, становлять саме первісну вартість цих активів.

Первісна вартість — це вартість, яка склалася в той чи інший спосіб: історично, справедливо, за нормами, середньозважене тощо.