Юридичні факти, покладені в підставу позову, свідчать про те, що: між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними. Від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору.
Слід підкреслити, що чинне процесуальне законодавство не вимагає від позивача обґрунтування своїх вимог відповідними нормами права. На суд покладається обов’язок встановити спірні правовідносини і застосувати до них відповідні норми матеріального права.
Ч.2 ст.31 ЦПК
2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предметабо підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
Підстава позову викладається в позовній заяві. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити підставу позову (ч. 2 ст. 31 ЦПК).
Така зміна може мати місце і допускається чинним законодавством з метою встановлення дійсних взаємовідносин між сторонами. Разом з тим закон дещо обмежує позивача в можливості зміни підстави позову: змінюючи її, позивач не може вийти за межі спірних правовідносин.
Практичне значення підстави позову.
Правильне її встановлення визначає межі доказування, а також є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
3)Зміст позову.
Слід зазначити, що в теорії цивільного процесуального права немає єдиної думки щодо складових частин (елементів) позову.
Одні процесуалісти вважають, що немає необхідності виділяти зміст позову як окремий елемент, оскільки він охоплюється предметом і підставою.
Інші— заперечують проти цієї точки зору і обґрунтовують необхідність виділення такого елементу.
Уявляється, що виділення змісту позову як його елементу є необхідним, оскільки в позові повинні відобразитися дві вимоги позивача: вимога до суду про вжиття способів захисту цивільних прав та інтересів і вимога позивача до відповідача. Тому під змістом позову необхідно розуміти бажано спосіб судового захисту, за яким позивач звертається до суду.
Зміст кожного позову -вимога позивача, відповідно до способів захисту цивільних прав та інтересів судом про присудження, визнання чи перетворення певних правовідносин.
Практичне значення змісту позову.
Зміст позову допомагає визначити юрисдикцію суду щодо розгляду даної справи, а також встановити межі дослідження справи в судовому засіданні і ухвалити законне та обґрунтоване рішення. За змістом позови класифікуються на окремі види.
Всі елементи позову тісно пов’язані між собою. Юридичні факти, які підтверджують суб’єктивне матеріальне право і є підставою позову, визначають юридичну природу матеріально-правових вимог, що складають предмет позову. В той же час матеріально-правова вимога визначає спосіб судового захисту, тобто зміст позову.
Позови класифікуються на види за різними критеріями.
Найбільш розповсюдженою є класифікація позовів на види за матеріально-правовим і процесуально-правовим критеріями.
Враховуючи матеріально-правовий критерій, позови поділяються на види залежно від характеру спірних правовідносин.
Залежно від характеру спірних правовідносин позови можуть виникати із:
Цивільних правовідносин.
Житлових правовідносин.
Земельних правовідносин.
Сімейних правовідносин.
Трудових правовідносин.
Інших правовідносин.
Кожний з цих видів позовів можна підрозділяти залежно від інститутів чи окремих норм галузей права. Наприклад позови, які виникають із сімейних правовідносин, можна поділяти на позови про стягнення аліментів, про розділ спільного майна між подружжям, про розірвання шлюбу тощо.
Значення такого поділу позовів.
Такий поділ позовів на види має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Залежно від характеру спірних правовідносин суд може вирішувати питання про підвідомчість спору, про предмет доказування, визначити суб’єктний склад спору, належність і допустимість доказів та тощо. Ця класифікація позовів на види дозволяє зосередити увагу на процесуальних особливостях розгляду і вирішення окремих категорій справ.
За способом захисту цивільних прав та інтересів позови поділяються на:
1)Позови про присудження.
2)Позови про визнання.
3)Перетворювальні позови.
Позови про присудження —вид позовів, коли позивач вимагає примусового здійснення обов’язку боржника-відповідача.
Кожний процес виникає в зв’язку з тим, що суб’єктивне право позивача порушено або є загроза його порушення, внаслідок чого виникає необхідність звернутися до суду за захистом свого права.
Позови про присудження пред’являються, як правило, в тих випадках, коли право позивача вже порушено і необхідно здійснити певні дії для його поновлення.
Н: позови про стягнення аліментів, про виселення з житлових приміщень, про стягнення боргових сум на підставі договору позики тощо.
Характерною особливістю позовів про присудження є те, що: після їх розгляду і ухвалення по ним рішення, якщо вони добровільно не виконуються, то ці рішення можуть бути виконані в примусовому порядку.
В судовій практиці ці позови нерідко поєднуються з позовами про визнання, коли позивач вимагає не лише визнати за ним право, а й примусити відповідача до виконання певних обов’язків.
Позови про визнання — це такі позови, коли позивач просить суд підтвердити наявність чи відсутність між ним і відповідачем певних правовідносин.
Позови про визнання пред’являються в тих випадках, коли порушення права позивача, як правило, немає, однак між сторонами виникли сумніви щодо існування чи дійсності між ними відносин, які мають правові наслідки. Звертаючись до суду з позовом про визнання, позивач не ставить перед собою мети про матеріальне присудження, його мета полягає в усуненні сумнівів відносно існування правовідносин.
Залежно від мети, яку ставить перед собою позивач вони поділяються на:
а)Позитивні
Позови, які спрямовані на підтвердження наявності певних правовідносин між позивачем і відповідачем (наприклад, визнати право власності на будинок) визнаються позитивними.
б)Негативні.
Якщо ж позивач просить суд підтвердити відсутність певних правовідносин між ним і відповідачем (наприклад, визнати правочин недійсним), такий позов визнається негативним.
Характерною особливістю позовів про визнання є те, що: рішення по цих позовах не потребують примусового виконання, а захист права здійснюється безпосередньо рішенням суду.
У судовій практиці нерідко позови про визнання доповнюються позовами про присудження, коли визнання служить необхідною передумовою присудження. Так, наприклад, у позовах про поновлення на роботі суд, перш за все, повинен визнати звільнення працівника незаконним і на цій підставі поновити його на роботі і стягнути заробітну плату за вимушений прогул.
Перетворювальні позови — це такі, коли позивач просить суд перетворити існуючі між ним і відповідачем правовідносини.
Залежно від мети, яку ставить позивач, звертаючись до суду, перетворювальні позови підрозділяються на:
а) позови, спрямовані на зміну правовідносин.
б) позови, спрямовані на припинення правовідносин.
Н: позов про виділення частини із спільного майна на підставі ст. 364 ЦК. Позивач у цьому випадку вимагає такого рішення, яке б змінило існуючі правовідносини;
Н:позови про розірвання шлюбу, коли позивач просить суд припинити існуючі між ним і відповідачем правовідносини.
В юридичній літературі висловлюються заперечення проти виділення цього виду позовів, які зводяться до того, що завдання суду полягає не в творенні правовідносин, а в захисті реально існуючих прав, свобод чи інтересів, які мають місце незалежно від суду, а також, що перетворювальні позови повністю охоплюються позовами про визнання і про присудження.
studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования(0.012 с)...
Зміст позову допомагає визначити юрисдикцію суду щодо розгляду даної справи, а також встановити межі дослідження справи в судовому засіданні і ухвалити законне та обґрунтоване рішення. За змістом позови класифікуються на окремі види.
