Сегмент EД Значення EД

Таблиця 3.1

Домен	Використання домену
com	Комерційні, підприємницькі організації
edu	Освітні заклади (університети, середні школи тощо)
gov	Державні організації (крім військових)
mil	Військові організації (армія, флот і т. ін.)
net	Системи базової мережі
int	Міжнародні організації
org	Інші організації та установи

Для кожного з цих доменів призначається адміністратор домену, який володіє повноваженнями реєстрації мереж, що належить до цього домену.

Уся інформація про мережні домени зберігається в DNS у формі Ресурсних Записів. Інтерактивна програма «розпізнавач/ сервер» звертається до DNS у режимі «запит—відповідь» і одержує потрібні дані про домени, а також про мережі і хост-машини, які до них входять. Адресна інформація знаходиться в окремих базах даних, розміщених у декількох хост-машинах.

3.3.3.3. Способи доступу до INTERNET

Передача даних у мережі організована на основі протоколу INTERNET—IP (INTERNET Protocol), що являє собою опис роботи мережі та включає правила налагодження і підтримки зв’язку в мережі, поводження з IP-пакетами та їх опрацювання, описи мережних пакетів сімейства IP. Мережа спроектована таким чином, що користувач не має жодної інформації про конкрет­ну структуру мережі. Щоб послати повідомлення мережею, комп’ютер розміщує дані в «конверт», який має назву, наприклад IP, із указівкою конкретної адреси мережі.

Вузлові машини мережі здійснюють передачу поштових повідомлень і новин між регіонами і поширення повідомлень на своїй території. Користувацькі персональні машини під керуванням операційних систем UNIX або MS DOS використовують для спілкування з регіональними вузлами протокол UUCP.

Розгляньмо види доступу в порядку убування їхньої вартості.

1) Безпосередній (прямий) доступ. Забезпечує доступ до всіх можливостей мережі.

Безпосередній доступ пропонує найбільш гнучке підключення. Кожний із комп’ютерів є повноправним членом мережі і може скористатися будь-якою із її функцій.

Для обслуговування й експлуатації свого вузла будуть потрібні персонал і документація. Це збільшує експлуатаційні витрати.

2) Доступ через протоколи канального рівня INTERNET — SLIP і РРР. SLIP і РРР є версіями програмного забезпечення INTERNET, що працюють на звичайних телефонних лініях, використовуючи стандартні високошвидкісні модеми.

SLIP і РРР також підходять для підключення до глобальної мережі маленької (до п’яти користувачів) локальної мережі.

3) Доступ «за викликом» (Dial-up Access). Системи з ко-
мутованим доступом — найпоширеніший шлях до ресурсів INTERNET для невеликих груп і індивідуальних користува-
чів. У цих системах використовуються ресурси чужого ком­п’ютера.

Багато організацій надають цей вид послуг за певну плату на місяць.

4) Доступ по стандартних телефонних лініях через UNIX, UUCP. Усі системи UNIX підтримують метод, який має назву UUCP та дозволяє пересилати дані по стандартних телефонних лініях.

5) Доступ через інші мережі, що входять у глобальну мережу. Доступ через інші мережі можна розглянути на прикладі онлайнових систем DELPHI і ВІХ. DELPHI дає повноцінний доступ до INTERNET, електронну пошту, передачу файлів і віддалений доступ до інших комп’ютерів. Це перший випадок, коли велика, орієнтована на споживача онлайнова система дала доступ у INTERNET із таким великим набором послуг. Система забезпечує не тільки шлюзи електронної пошти, а й пряме підключення до всіх можливостей INTERNET.

3.3.3.4. Ресурси INTERNET

Оскільки INTERNET пропонує розмаїття методів комунікації і способів доступу до інформації, для значної кількості компаній вона швидко стає невід’ємною частиною їхньої інформаційної системи. Проаналізуймо основні засоби і служби, що їх пропонує INTERNET (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Логічна схема глобальної мережі INTERNET

Електронна пошта. Ця служба найширше використовується INTERNET — 94% корпорацій мають доступ до мережі. Вона забезпечує постійний зв`язок між працівниками самої компанії і дозволяє підтримувати ділові контакти поза її межами. Цей вид послуг дає змогу компаніям здійснювати свої повсякденні контакти з іншими організаціями та клієнтами. Порівняно з фак-
симільними засобами зв’язку електронна пошта є відносно дешевою.

World Wide Web (WWW) — найновітніша на сьогодні інформаційна служба INTERNET, яка дуже швидко розвиваєть-
ся. Вона має майже безмежний потенціал збору, поширення і вивчення інформації. Цей графічний інструментальний засіб на основі гіперсередовища набуває дедалі більшої популярності у підприємств, яким необхідно збирати інформацію, обмінюва-
тися ідеями і самим пропонувати комерційну інформацію в ІNTERNET.

Система World Wide Web вперше була розроблена Тімом Бернерсом Лі з Європейської лабораторії фізики елементарних часток у Женеві (Швейцарія) як спосіб організації інформації для її наукових співробітників. Інформація на Web-серверах зберігається у вигляді набору документів. Кожен документ вміщує гіпертекстові посилання, за допомогою яких користувач може звертатися до інформації в інших документах, пов`язаних з даною
темою. Таким чином, вибираючи підсвічені слова, виділені зображення і графіку в тексті документа, користувач має змогу переміщуватись у будь-якому напрямку і «перескакувати» на інші документи, які його зацікавили, незважаючи на те, де ці документи знаходяться. Така технологія дає змогу разом із текстом включати у Web-документи графіку, звук і відеозображення. Переміщуючись величезними масивами електронних документів, що зберігаються на тисячах серверів в INTERNET, користувачі, які розшукують конкретну інформацію, можуть фактично мандрувати по всьому світу. Для цього їм достатньо вибирати посилання в документах і таким чином переходити до потрібної інформації. Дедалі більше компаній починають усвідомлювати ті величезні переваги, які надає їм цей інструментальний засіб для реклами і продажу продукції. Будь-яке підприємство (велика корпорація, невелика фірма) може створити свій Web-вузол, підключившись до INTERNET на один чи декілька серверів. Завдяки онлайновому доступу такі підприємства отримують можливість розміщувати свої документи в World Wide Web, де вони стають доступними для кожного користувача. Уже в 1995 р. кількість WWW-серверів перевищила 100 тис. І кожного дня з’являються сотні нових Web-сторінок. Величезний обсяг і постійне оновлення інформації робить Web дуже корисним інструментом, наприклад, маркетингової діяльності на підприємстві. Він дає змогу отримувати відомості про нову продукцію, легко визначати, чим займаються конку­ренти, досліджувати тенденції, дізнаватися про нові технології і матеріали тощо.

Звичайно компанії починають використання потенціалу Web у рекламі розміщенням на Web-сторінках своїх поточних матеріалів — електронних копій друкованих каталогів і прайс-лис­тів, а також інформації про свою діяльність, стратегію підприємства, свою продукцію.

Крім того, підприємства через Web можуть повідомляти про вихід повідомлень у пресі і поширювати новини щодо своєї діяльності. Розміщення поточних новин — дуже важливий елемент, який привертає увагу користувачів і примушує їх частіше звертатися до даного Web-вузла.

Web є також дуже ефективним засобом збирання відомостей про покупців, тобто дає змогу застосовувати інтерактивні форми роботи з покупцями. Компанії також можуть відстежувати кількість користувачів, які «побували» на Web-сторінках, і таким чином щоденно контролювати, наскільки успішно діє даний інформаційний канал. Публікація на Web-вузлі адреси електронної пошти компанії надає їй можливість ефективно забезпечувати користувачів онлайновою підтримкою і навіть сприяє продажу продукції: користувачі, які електронною поштою надіслали запит на отримання більш докладної інформації, автоматично включаються у наступний список розсилки відповідної інформації.

На цих сторінках компанії публікують каталоги, прайс-листи, прес-релізи, доповіді представників фірми на різних конференціях і виставках, інтерв’ю, анкети для виявлення думки споживачів з того чи іншого питання, розміщують інформацію про фірму, її нову продукцію та послуги.

File Transfer Protocol (FTP). Незважаючи на те, що найбільший інтерес сьогодні викликають такі засоби INTERNET, як елект­ронна пошта і World Wide Web, вона має чимало інших корисних інструментів. Один із них — File Transfer Protocol. Це стандартний механізм, який дає можливість користувачам передавати й отримувати файли з INTERNET.

Gopher. Сервери Gopher — також дуже популярний засіб пошуку необхідної інформації. Вони містять каталоги інформації з різних тем. Користувач може порівняно легко знайти і прочитати файли, які є на будь-яких серверах INTERNET, оскільки особа, яка відповідає за певний сервер, здійснює пошук джерел відповідної інформації. Якщо користувач не може знайти спеціалізований Gopher-сервер з інформацією, яка його цікавить, він може продовжити пошук за одним-двома словами, що належать цій галузі. Використання Gopher дає компанії можливість не тільки отримувати інформацію, необхідну для маркетингових досліджень, а й завдяки створенню приватного Gopher-серверу поширювати інформаційні матеріали про свої продукти чи послуги (проспекти, бюлетені, каталоги, прайс-листи). Якщо компанія включає в меню свого серверу електронну картку замовлення, то це дає клієнтам можливість безпосередньо замовляти той чи інший товар.

Новини і спеціальні групи за інтересами. Задовго до появи World Wide Web користувачі INTERNET обмінювалися між собою новинами та ідеями через групи новин USENET — розподілену (в масштабі INTERNET) дошку оголошень. Вона налічує понад 5 тис. постійно підтримуваних конференцій — груп новин, що охоплюють найрізноманітніші теми, і має близько 10 млн користувачів, наприклад Novell.tech-forum (група новин, за допомогою якої покупці фірми Novell можуть одержати онлайнову підтримку і дізнатися про нові програмні продукти цієї фірми). Групи новин надають компаніям широкі можливості для реклами і просування продуктів і послуг через INTERNET. Нині більш як 35% усіх повідомлень USENET є спеціально підготовленими для поширення в мережі рекламними повідомленнями.

Mailling lists. Технологія Mailling lists, або списків розсилки, дає змогу поширювати (розсилати) повідомлення, використовуючи файл (список розсилки), що вміщує електронні адреси ко-
ристувачів, які бажають отримувати інформацію з певної теми
і мають на комп’ютері програму електронної пошти. Нині в INTERNET існує більше сотні тисяч списків розсилки з різноманітних тем. Механізм Mailling lists дає змогу клієнтам вибирати та отримувати потрібну інформацію, а фірмам, що постачають продукцію та послуги, — створювати і підтримувати свої списки розсилки, за допомогою яких вони можуть підтримувати постійні контакти з клієнтами, реєструвати їхні звернення і проводити опитування. Фірми можуть також одержувати інформацію від експертів, адреси яких занесені у відповідні списки розсилки. Підприємці мають можливість приєднуватися до різних списків розсилки для того, щоб постійно отримувати інформацію з певних питань, що стосуються сфери їхньої діяльності. Завдяки величезному потенціалу для бізнесу, що його має Mailling lists, це і сьогодні — один із найважливіших інструментів маркетингу в INTERNET.

3.3.4. Електронна пошта на базі стандарту Х.400

Комп’ютерні системи почали використовуватися як середовище для зв’язку між людьми з середини 70-х років. Однією з перших мереж такого роду була мережа ARPA. В цей же час Hitz i Turoff почали свої експерименти з дослідження можливостей комп’ютерного зв’язку між людьми на базі Електронних Інформаційних Систем Обміну (ЕIES), які були попередниками сучасних систем опрацювання повідомлень типу DIALKOM, GEOMAIL, KOMECX, UNIX MAIL, USENET і комп’ютерних систем телеконференцій типу BLEND, COM, FORUM.

З часом стало зрозуміло, що комп’ютерні системи для обміну текстовою інформацією між людьми повинні забезпечити зв’язок користувачів не тільки в межах локальної модемної структури,
а й взаємодіяти з іншими системами опрацювання повідомлень. Перші спроби показали, що для індивідуальних систем цю проблему можна вирішити за допомогою шлюзів. Проте велика різноманітність систем опрацювання вимагала створення значної кількості шлюзів. Тому постало питання кардинального вирішення цієї проблеми через розробку універсальних стандартів для комп’ютерних систем опрацювання повідомлень. Роботи в цьому напрямку були розпочаті в 1979 р. Міжнародною федерацією опрацювання Інформації (IFIP) і підтримані Міжнародною координаційною комісією з Телеграфії і Телефонії (МККТТ), а також — паралельно — Міжнародною організацією стандартизації (МОС).

У 1984 р. в Червоній книзі МККТТ подав першу версію стандартів з комп’ютерних систем обміну інформацією між людьми, які отримали назву системи опрацювання повідомлень — Рекомендації МККТТ серії Х.400.

1988 року розширена версія Рекомендацій серії Х.400 була опублікована в Блакитній книзі МККТТ як спільний стандарт МККТТ і МОС.

Основною метою рекомендацій цієї серії було визначення концепцій, архітектури, протоколів і служб транспортування текс­тових повідомлень між незалежними системами з різними технологіями передачі й доставки повідомлень.

Системи транспортування повідомлень між людьми за допомогою комп’ютерів відомі під назвою електронної пошти. Далі будемо брати до уваги, що термін «електронна пошта» (ЕП) стосується прикладного аспекту систем опрацювання повідомлень взагалі, а не тільки по МККТТ Х.400. В ЕП транспортна служба має справу з файлами, які опрацьовуються комп’ю­терами, а не з паперами, які транспортуються за допомогою різних технічних засобів (машини, потяги, літаки), як це має місце в класичних поштових системах. З урахуванням цього ЕП визначили як службу поштового зв’язку, в якій доставка повідомлень здійснюється електронними методами за допомогою комп’ютерів. Для користувачів ЕП — це цілком нова служба зв’язку, яка забезпечує більш надійне і якісне обслуговування порівняно із звичайною поштовою службою.

Стандарт Х.400 — це стандарт електронного обміну повідомленнями, що має універсальне значення для організації різних прикладних систем: електронної пошти, служб передачі повідомлень EDIFACT, служб обміну документами на підприємствах.

3.3.4.1. Принципи електронного обміну
комерційними та фінансовими даними

Традиційна паперова документація, методи її опрацювання і пересилання за допомогою звичайної пошти спричиняються до великих виробничих і комерційних витрат. Експерти оцінюють вартість опрацювання і ведення паперової документації у 3,5—7,0% загальної вартості комерційних операцій і доставки товарів. Виграш від застосування електронного обміну даними (ЕОД) оцінюється, наприклад, у автомобільній промисловості США більш ніж у 200 доларів на один виготовлений автомобіль.

В табл. 3.2 наведена загальна традиційна схема поставки товару, яка включає 11 операцій: 1 — запит ціни, умов поставки (телефоном або листом-запитом); 2 — контрактна пропозиція, котирування на біржі (поштою); 3 — видавання замовлення; 4 — постачальник організує внутрішні замовлення; 5 — готується відомість комплектування; 6 — комплектування і пакування; 7 — відправка товару; 8 — сповіщення про поставку; 9 — виставляння фактур-накладних; 10 — виставляння рахунка; 11 — оплата.

Таблиця 3.2

Фаза	Замовник (клієнт)	Постачальник	Пояснення
	Запит ціни і умов поставляння		Лист-запит або телефонні переговори
		Контрактна пропозиція	Лист-запит або телефонні переговори
	Видавання замовлення		Лист-запит або форма за­мовлення (можливе у ком­п’ютерному вигляді)
		Видача внутрішніх замовлень	Внутрішня технологія
		Підготовка відомості комплектування	Внутрішня технологія
		Комплектування і пакування
		Відправка товару
		Сповіщання про поставку	Комп’ютерна форма
		Виставляння фактур-накладних	Комп’ютерна форма
		Виставляння рахунка	Комп’ютерна форма
	Оплата

З цієї схеми видно, що постачальник і замовник, взаємодіючи, обмінюються запитами, повідомленнями, торговельними і постачальницькими документами, фінансовими рахунками і квитанціями. Цілком ясно, що електронний обмін документами має великі переваги щодо оперативності, достовірності й надійності обміну.

Електронний обмін даними (ЕОД) — це міжкомп’ютерний обмін діловими, комерційними та фінансовими електронними документами, наприклад замовленнями, платіжними інструкціями, контрактними пропозиціями, накладними, квитанціями.

ЕОД забезпечує оперативну взаємодію торговельних партнерів (клієнтів, постачальників, торговельних посередників, експедиторів та ін.) на всіх етапах підготовки торговельної угоди, укладання контракту і реалізації поставки.

ЕОД для комерційних цілей (ЕОКД) може на етапі оплати контракту і переказу грошових коштів взаємодіяти із службою електронного обміну фінансовими документами (ЕОФД). Така взаємодія ЕОКД і ЕОФД створює для покупців (клієнтів) ефективне середовище під час виконання усіх торговельно-платіжних операцій:

· он-лайн — перегляд каталогів торговельних пропозицій, товарів і послуг на ринку;

· вибір в інтерактивному режимі потрібного товару/послуги, уточнення умов (вартості й термінів поставляння, торговельних знижок, гарантійних і сервісних зобов’язань);

· он-лайн замовлення товару/послуги або запит контрактної пропозиції, погодження і укладання контракту;

· оперативний контроль поставляння товару;

· одержання за допомогою електронної пошти супровідних документів (накладних, фактур, комплектуючих відомостей тощо);

· підтвердження завершення поставляння товару/послуги, виставляння і оплата рахунків;

· виконання банківсько-кредитних і платіжних операцій.

Для реалізації цих операцій користувачі служби ЕОД повинні використовувати термінальні станції, модеми або адаптери стандарту Х.25, відповідні телекомунікаційні програми.

Для забезпечення надійної передачі великих обсягів даних необхідні виділені лінії зв’язку, програмне забезпечення передачі файлів, електронної пошти і підключення до мережі Х.25. Потріб­ні також засоби захисту даних від несанкціонованого доступу.

Історія виникнення і розвитку ЕОД веде свій відлік від початку 80-х років, коли несумісність окремих фірмових технологій опрацювання комерційних даних не дозволяла інтегрувати їх у єдину систему, яка б забезпечила комплексну механізацію міжнародних торговельних операцій.

У 1983—1985 рр. міжнародні організації ООН (UN/ECE i ІSO) почали розробку процедур, форматів даних і міжнародних кодових систем для ЕОД. Була створена міжнародна робоча група UN/ECE, яка в жовтні 1988 р. оприлюднила першу версію між-
народного стандарту United Nations Eleсtronic Data Interсhange
for Administration, Commerce and Transport — UN/EDIFACT (ООН/Електронний обмін даними для адміністрації, торгівлі і транспорту).

B EDIFACT були виділені чотири основні компоненти, які підлягають стандартизації при підготовці документів для передачі по каналах телекомунікацій. Це елементи даних (data ele­ments), стандартні групи елементів даних (standart data seg­ments), стандартні повідомлення (standart messages) і правила створення форматів документів (syntax rules).

Таким чином, був розроблений набір синтаксичних правил і комерційних елементів, який отримав скорочену назву EDIFACT і був оформлений у вигляді двох стандартів ISO:

ISO 7372 — Trade Data Element Directory (Довідник комерційних елементів даних).

ISO 9735 — Appliсаtion Level Syntaх rules (Правила синтаксису на користувацькому рівні).

Стандарти EDIFACT розроблялись для використання у глобальних комп’ютерних мережах з широким колом користувачів — державними установами, виробниками товарів, виробів і послуг, дистриб’ютерами, брокерами, транспортними експедиторами, банками, страховими компаніями та ін.

Головними цілями створення і використання EDIFACT було визнано:

· визначення стандартних за синтаксисом і семантикою повідомлень, які відповідають міжнародним стандартам;

· заміна звичайних паперових форм і документів електронними документами і відповідними методами їх опрацювання;

· прискорення документообігу і, відповідно, оперативності опрацювання комерційних і фінансових трансакцій;

· створення для малих, середніх і великих фірм більш сприят­ливих і рівних умов ринкової конкуренції;

· поліпшення умов для підготовки і здійснення торговельних угод;

· більш широке і масове використання клієнтами сучасних комп’ютерних мереж та їх послуг.

На базі стандарту EDIFACT у 1987—1990 рр. інтенсивно розвивається інфраструктура електронного обміну даними. Процес обміну електронними документами підтримується різними комп’ютер­ними і комунікаційними технологіями, до числа яких входять:

— комп’ютерні робочі станції для підготовки електронних документів, контролю вхідних даних і виходу на мережі передачі даних;

— бази даних, які містять комерційні й фінансові дані, котирування, класифікатори продукції, дані про постачальників і ринки;

— інтерактивні інформаційні системи (системи опрацювання замовлень, біржові інформаційні служби, банки даних, відеотекс тощо);

— електронна пошта, системи опрацювання повідомлень, галузеві й проблемно-орієнтовані системи EDIFACT, системи обміну фінансовими документами.

Інформаційні й телекомунікаційні системи забезпечують для своїх користувачів комплекс послуг з опрацювання й видачі довідкових даних, комерційних звітів, замовлень і торговельних пропозицій, рахунків і платіжних квитанцій.

Усі ці послуги надаються як прикладні служби (Value additional Services), що створюються технологіями електронного обміну даними. На сучасному етапі розрізняють такі основні види прикладних служб:

1. Он-лайнові бази даних (ОЛБД) — бази даних, доступні в оперативному режимі з терміналів користувачів; он-лайнові БД цілодобово відкриті для діалогового пошуку інформації і видачі довідок та різних статистичних звітів; користувачами ОЛБД можуть бути спеціалісти комерційних і фінансових організацій, економісти, дилери, постачальники, агенти фінансових і торговельних організацій.

2. Електронна пошта (EP — Electronic Post) — система обміну й опрацювання повідомлень (сукупність електронних пош­тових скриньок, програмних засобів опрацювання, збереження і передачі повідомлень, термінальних станцій для підготовки і введення повідомлень). Користувачі ЕП можуть проводити міжперсональний обмін повідомленнями, розсилати повідомлення за списками адрес, затребувати свої повідомлення з поштових скриньок, організовувати проблемні телеконференції та виконувати інші функції опрацювання повідомлень (електронних документів).

3. Електронна передача грошових коштів (EFT — Elect­ronic Funds Transfer) — система передачі фінансових (кредитних, платіжних) документів між клієнтами і банками, між банками, між банками та іншими фінансовими і комерційними організаціями. Міжнародна мережа обміну фінансовою інформацією SWIFT забезпечує багато функцій EFT.

4. Електронний обмін даними (EDI — Electronic Data Inter­сhange) — багатоцільова система обміну документами, які мають розвинуту структуру даних. Зазвичай реалізується на базі стандартних програмних і технічних засобів електронної пошти.

5. Управлінські мережні служби (Managed Network Servi­ces) — виконують різні виробничі, адміністративні й службові функції управління об’єктами, технологічними лініями, транспортними системами і службовцями підприємств. Реалізуються на базі внутрішньофірмових мереж ЕОМ, розподілених між підрозділами фірми.

6. Телеметричні служби — система оперативного спостереження, дистанційного виміру і контролю за нерухомими і рухомими об’єктами.

Бізнесмени, торговельні агенти, транспортні службовці, банківські спеціалісти, адміністратори, економісти і бухгалтери використовують здебільшого перші чотири служби ЕОД (ОЛБД, ЕР, EFT, ЕОІ). У використанні цих служб важливе значення мають вимоги інтегральності послуг, єдиного мережного доступу (тобто підключення до комп’ютерних мереж за допомогою одного терміналу або ПЕОМ), максимально можливої надійності, простоти і комфортності процедур підготовки електронних документів та їх телекомунікаційного опрацювання. Служби ЕОД мають використовуватися через загальнодоступні телефонні мережі або мережі передачі даних на базі стандарту Х.25.

На сучасному етапі ЕОД діє або впроваджується практично в усіх країнах.

Міжнародний статус стандарту EDIFACT сприяє тому, що його використання є обов’язковою умовою адекватного обміну даними із закордонними партнерами для всіх, без винятку, підприємств і організацій України, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Для широкого впровадження ЕОД в Україні треба організувати:

· освоєння світової практики ЕОД, активне прилучення українських спеціалістів до роботи в міжнародних організаціях, прийняття вітчизняних програм розвитку ЕОД;

· публікацію стандартів ІSO, СCITT, UN/EDIFACT та інших, проведення навчальних курсів і вивчення зарубіжних систем ЕОД;

· роботу зі створення базових телекомунікаційних служб (Х.400, он-лайнові бази даних);

· координацію проектів з уніфікації торговельних і фінансових процедур, стандартизації форм документів, елементів даних, найменувань організацій;

· сполучення вітчизняних систем ЕОД з міжнародними і зарубіжними фірмовими службами, створення пунктів доступу і шлюзових станцій для взаємообміну електронними документами з іноземними партнерами.

3.3.4.2. Структура даних EDIFACT.
Загальні синтаксичні правила
(стандарт ІSO — 9735)

Повідомлення EDIFACT належать до прикладного (7-го) рівня еталонної моделі OSI/ІSO. Усі повідомлення мають уніфікований формат, який стандартно регламентує розташування управляючих полів і спеціальних знаків, сегментів даних, складені й прості значення елементів даних.

У структурі повідомлень EDIFACT визначені такі загальні синтаксичні правила (рис. 3.10):

а) два рівні кодування повідомлень: рівень А — 7-бітовий код відповідно до ISO 646; рівень В — 8-бітовий код у відповідності з ISO 8859 або ISO 6937;

б) управляючий сегмент даних UNA править за ідентифікатор початку кожного блоку повідомлень. Сегмент UNA визначає
також типи використовуваних у даному блоці розподільників (управляючих знаків) та їхнє функціональне значення;

в) другим за UNA йде UNB — кореневий сегмент даних користувача. У цьому сегменті вказується версія формату EDIFACT, організація, яка відповідає за супроводження даної версії. Також у сегменті UNB визначаються джерело й одержувач повідомлень, дата і час передачі повідомлень, дата погодження паролів та інша службова інформація;

г) кожний набір (пакет) повідомлень користувача (набір фінансових, комерційних або адміністративних документів) починається з третього сегмента UNG. Сегмент UNG є обов’язковим і містить інформацію про всі наступні повідомлення: джерело й отримувач набору повідомлень, класифікаційні індекси повідомлень тощо;

д) кожне окреме повідомлення (документ) починається з сегмента UNH, який є заголовком повідомлення. Заголовок повідомлення містить його посилальний номер, тип повідомлення, номер версії або редакції;

е) кожне повідомлення закінчується сегментом UNT — ідентифікатором кінця повідомлення; у сегменті UNT дається інформація про кількість сегментів у даному повідомленні, посилальний номер повідомлення;

ж) набір повідомлень закінчується сегментом UNE, у якому вказується кількість повідомлень, посилальний номер набору повідомлень;

з) блок повідомлень закінчується сегментом UNZ, у якому вказується кількість повідомлень або наборів повідомлень.

Рис. 3.9. Ієрархічна структура повідомлень ЕDIFACT

На рис. 3.9 наведена загальна ієрархія повідомлень і структурних елементів EDIFACT.

Розподільники, які визначаються в сегменті UNA, можуть мати, наприклад, такий вигляд (табл. 3.3):

Таблиця 3.3

Позиція сегмента UNA	Тип розподільника	Розподільник
	Розподільник компонентів елементів даних	:
	Розподільник елементів даних	+
	Десяткова крапка	.
	Індикатор відміни синтаксису	?
	Резерв для майбутнього використання
	Розподільник сегментів	,

Деяке повідомлення може мати такий вигляд:

UNA:+.?!UNB+UNOA:1+125252+251218+910106:1228+DA1!UNH

Ідентичні за змістом сегменти (тобто сегменти з однаковими позначками) можуть отримувати різні значення за допомогою кваліфікаторів або кодів. Наприклад, якщо NAD — позначка адресного сегмента, то в сегменті NAD+BY може міститись адреса покупця (BY — buyer), а в сегменті NAD+SE — адреса продавця (SE — seller). Поле з позначкою PFF (посилальний покажчик) міс­тить покажчик (наприклад BY або SE), який визначає значення полів у цьому сегменті. Наприклад, FII містить дані про банк і рахунок продавця, якщо RFF визначений як SE.

Розроблені детальні довідники сегментів, кодів і кваліфікаторів, довідники елементів даних, які визначають семантику повідомлень EDIFACT.

Наприклад, довідник елементів даних визначає основні платіж­ні реквізити (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Сегмент EД	Значення EД	Формат	Код EД
NAD	Назва, поштова адреса	Сим., 1...35
BNK	Назва банку, місто	Симв., 1...17
BNK	Код за SWIFT	Симв., 1...11
PAT	Строки платежу	Симв., 1...35
PAT	Строки платежу, кодовані	Симв., 1...17
PAI	Гарантія платежу, кодована	Кодов., 2
PAT	Строки платежу, тип	Кодов., 2

У стандартному повідомленні визначаються чотири розділи даних:

1. Заголовок.

2. Позиційна секція.

3. Субпозиційна секція.

4. Секція підсумкових даних.

До заголовка повідомлення включаються дані, які описують комерційний або фінансовий документ у цілому. Наприклад, для платіжного рахунка або накладної вказуються відомості про банк, вид валюти, дата платежу, ім’я і адреса платника, інформація про сплату податку, дані про транспортування товару, дані про упаковку тощо.

У заголовку сегментна група 1 містить загальну адресну інформацію про продавця або покупця:

NAD — ім’я і адреса;

LOC — ідентифікатор району (місцевості);

PFF — посилальний покажчик;

CTA — контактні дані (адреса, телефон);

FII — інформація про фінансову організацію.

На рис. 3.10 наведено приклад опису за допомогою стандарту EDIFACT такого комерційного документа, як рахунок.

а) Бланк вхідного документа

Сегмент EД Значення EД

BGM — BEGINNING OF MESSAGE (ПОЧАТОК ПОВІДОМЛЕННЯ)

NAD — NAME AND ADDRESS (НАЗВА ТА АДРЕСА)

LIN — LINE ITEM (РЯДОК ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ)

MOA — MONETARY AMOUNT (ГРОШОВА СУМА)

FTX — FREE TEXT (ВІЛЬНИЙ ТЕКСТ)

б) Приклад подання вхідного документа у вигляді сегментів

Рис. 3.10. Подання за допомогою стандарту EDIFACT
документа (повідомлення) «Рахунок»