Соціальний статус особистості

Становище людини в суспільстві, яке займає вона відповідно до віку, статі, походження, професії, сімейного стану та інших показників і передбачає певні права й обов'язки, називається соціальним статусом.

Реально будь-яка людина займає в суспільстві багато позицій. Студент: крім того, що він студент, він є молодою людиною, сином, часто онуком, братом, можливо, членом спортивної секції. Тому соціологи говорять про статусний набір. При цьому можна виділити ту позицію, яка є для людини найбільш істотною, визначає її соціально. Це і буде головний статус людини.

Статуси, дані від народження (стать, расова приналежність, вік), називають приписаними. У той же час освіченою, яка володіє певною спеціальністю, людина стає. Таким чином, вона набуває нових статусів, і їх називають такими, що досягаються. Різні статуси людини можуть вступати в протиріччя. Наприклад, робота тих, хто одержав гарну освіту (а це пов'язано з високим статусом у суспільстві), може низько оплачуватися, що буде вказувати на низький статус.

У відкритих суспільствах, що динамічно розвиваються, статуси, що досягаються, мають істотно більше значення, ніж приписані. Звичайно, і сьогодні досягти високого соціального стану, зробити кар'єру набагато легше тому, хто народився в благополучній, заможній сім'ї, ніж вихідцю із соціальних низів. Але цілеспрямованість, працьовитість підтримка рідних стають важливим ресурсом людини і допомагають перевороти несприятливі "стартові" умови.

Престиж (від франц. Prestige - вплив, повага, якими користується хто-небудь) - це оцінка суспільством чи соціальною групою суспільної значимості тих чи інших позицій, займаних людьми.

Поняттям "авторитет" (від лат. auctoritas - влада, вплив) також позначають ступінь визнання групою людей чи суспільством особистих і ділових якостей якого-небудь з їхніх членів. Авторитет звичайно відбиває ступінь впливу особистості в соціальній групі чи суспільстві. Престижними можуть бути професія, посада, вид діяльності, авторитетною - цілком певна, конкретна людина.

Краща реалізація особистості можлива при віднайдені людиною гармонії її схильностей і здібностей з тією діяльністю, яку вона виконує. Але нерідко люди відмовляються від пошуку подібної гармонії і домагаються лише престижного становища в суспільстві, тобто думають не стільки про реалізацію своїх здібностей, скільки про престиж, пов'язаний з приналежністю до певної соціальної групи.

34. Соціальні ролі як моделі поведінки особистості. Соціальна роль у соціології визначається як соціальна функція, модель поведінки, об'єктивно задана позицією особи в системі суспільних відносин та міжособових стосунків.

Виконання соціальної ролі має відповідати прийнятим у суспільстві нормам і очікуванням. Індивід не є режисером та автором соціальної ролі, яку він виконує. Його можна порівняти з актором: ролі задані людині об'єктивно — суспільством, культурою, соціальною групою. За зміст ролі правлять прийняті в суспільстві чи соціальній групі соціальні норми, тобто ті вимоги, яким має відповідати поведінка людей, які займають певну позицію в суспільстві. А глядачами є середовище, що оточує індивіда, яке має певні очікування щодо "правильності" гри, відповідності поведінки особи соціальній ролі, яку вона виконує. Так, від матері очікують, щоб вона турбувалася про свою дитину, хоч якою б безвідповідальною не була ця жінка за своєю природою, роль батька передбачає, що він має забезпечувати свою сім'ю.

Загалом людина сама обирає свої ролі, але деякі вже задані їй від народження: дитина народжується сином чи дочкою. В кожному суспільстві вже встановлено, що має робити добра дочка чи син."Ролі" жінки та чоловіка теж не задані біологічно: канони жіночості та чоловічості змінюються від епохи до епохи і від суспільства до суспільства. Колись Жорж Сайд у брюках сприймалась як зухвалий виклик моралі та суспільним канонам жіночості, сьогодні брюки — неодмінний компонент жіночого гардеробу.

Рольові приписи можуть бути як "писаними", тобто зафіксованими в офіційних документах, так і "неписаними", закріпленими у звичаях, традиціях, нормах. Проте в будь-якому разі в суспільстві діє досить жорстка система контролю за правильним дотриманням ролі.

Цій меті слугує розгалужена система соціальних санкцій, застосовуваних як оцінка дій людей у суспільстві. Вони можуть бути позитивними і негативними (відомий метод "батога та пряника"). Як правило, за порушення "писаних" законів припадає так само офіційно відрегульована система покарань (так, за порушення правил дорожнього руху накладають штраф або навіть позбавляють прав водія, тобто особа усувається від ролі водія). Проте й у разі порушення "неписаних" рольових приписів покарання може бути не менш жорстоким. Коли знайомі відмовляються подати руку, це, звичайно, страшніше, ніж штраф. Проте соціальна роль виконує не лише негативну функцію обмеження сваволі окремих індивідів. Головна конструктивна функція її полягає в тому, що узгодження щодо змісту соціальних ролей дає людям змогу нормально співіснувати в суспільстві, передбачати реакцію оточення на свої дії. Виступаючи в певній ролі, людина сподівається, що інші учасники також дотримуватимуться "правил гри", які не залежать від того, хто в цю гру грає.