Суспільство – це особливий, надзвичайно складний вид організації соціального життя. Воно включає в себе всю багатоманітність стійких соціальних взаємодій, всі інститути та спільноти, що локалізовані в рамках конкретних державотворчих територіальних кордонів. Сусп. властиві такі механізми саморегуляції, які дозволяють підтримувати йому свою цілісність, впорядковувати відносини між інститутами та спільнотами, інтегрувати соціальні новоутворення та підкоряти своїй логіці поведінку основної маси населення, схиляючи людей, що живуть на відповідній території, відтворювати в своїх діях єдину тканину численних соц. взаємодій.Ознаки сусп..: територія на якій відбувається консолідація соц. зв’язків; універсальність, тобто всеоб’ємлючий, різносторонній його характер, що дозволяє включати всю багатоманітність соц. зв’язків, відносин, всі соц.інститути та спільноти в рамках певного територіального простору; автономність, тобто спроможність існувати самостійно, що досягається за рахунок рівня внутрішньої саморегуляції, що забезпечує підтримку та постійне відтворення складної системи соц. взаємин; інтегративність(цілісність), єдність загальної системи цінностей (традицій, норм, законів тощо), яку називають культурою.Просте сусп..: кровнородові зв’язки, родоплемінна організація сусп, немає родової диференціації в суспільстві, немає класів і держави, Виникло близько 50 – 40 тис років тому.Складне: Широкі, різноманітні зв’язки між людьми, - соціальне розшарування (класи, верстви, заможні та незаможні, ті що управляють і ті ким управляють), - багаторівневе управління суспільством через державу, Виникло -10 –6т.р. В соціології існує розподіл на: протосуспільство, традиційне, індустріальне та постіндустріальне. Протосуспільство має лише декілька статусів, які базуються на віці, статі, родинних зв’язках. Соц. ролі тут одноманітні. Соц. структура такого суспільства є простою, культура не диверсифікованою. Традиційне аграрне суспільство – це суспільство з малорухомими соціальними структурами, з таким способом соціокультурної регуляції, які базується на традиції. Індустріалізм - як спосіб виробництва з’явився в Англії близько 250 років тому, поширився на всі країни світу абсорбуючи та руйнуючи всі інші типи суспільств. Він ґрунтується на використанні наукових знань та виробничих технологій. Це високоефективна стратегія виживання, яка дозволяє невеликій частині населення годувати більшість. У70 –х роках ХХ ст. приходить постіндустріальне суспільство, яке поширюється лише на економічно розвинені країни.Основні риси постіндустріального суспільства: технічний базис, знання; сервіс (послуги); менеджери;принцип управління –узгодження;соціальна структура–функціональна, сотова; демократія, самоуправління; ідеологія,
11. Соціальна структура суспільства. Соціальна структура - це сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих між собою упорядкованих соціальних спільнот, груп, а також відносин між ними.Суспільство складається з різних соціальних спільнот, груп, які: займають різні місця в системі соціальної нерівності, у диференціації населення суспільства за такими показниками, як влада, власність, доход та інші; пов'язані між собою політичними, культурними і економічними відносинами; а також є суб'єктами функціонування соціальних інститутів.Соціальні спільноти- це такі об'єднання людей, які виникають і формуються на основі:культурно-історичної самобутності (народи, нації);родинних зв'язків та схожості стадій життя (сімейні, статево-віковітаиін.).В Україні наявний процес демократизації та лібералізації соціальної структури, який зумовлений руйнуванням старого суспільства, відсутністю провідних ідеологічних важелів колишньої соціальної структури. Наслідком цих процесів є урізноманітнення соціальних груп, вільний вибір місця проживання, працевлаштування, способу життя, володіння правом власності.Для України характерна ситуація паралельного існування двох різнихсоціальних структур: старої, представленої традиційно солідарнимиутвореннями (робітничим класом, селянством та інтелігенцією), та нової, що склалася внаслідок інституційних зміні представленою такими соціокультурними одиницями, як підприємці,банкіри, фермери, особи вільних професій, безробітні, групи проти правної поведінки тощо. Наслідком такого співіснування стала надмірна атомізованість, розпорошеність суспільства, строкатість та мозаїчністьйого соціальної структури. Наступна тенденція, що просліджується у соціальній структурі України, пов'язана з браком бажаної інтеграції,солідарності у суспільстві та розшаруванням населення на групи здіаметрально протилежними інтересами, представленими опозиціями: багаті-бідні, вищі - нижчі тощо. Формування верстви бідних як наслідок нисхідної мобільності більшості населення - ще одна суттєва тенденція усоціальній структурі українського суспільства. Як дуже небезпечнутенденцію у соціальній структурі України слід кваліфікувати ситуацію, щосклалася з "середнім класом". Невірно говорити про його повну відсутність, тому що впровадження ринкових реформ – закономірний наслідок появи середнього класу. Але йдеться, насамперед, як про кількісні, так і про якісні показники, які не можуть задовольнити розвинуте суспільство. Середній клас в Україні формується переважно від обслуговування багатих, а не від реального виробництва. Ще одна суттєва тенденція у соціальній структурі України –це маргіналізація суспільства як наслідок посилення нисхідної соціальної мобільності. Маргінал – це людина на перетині шляхів, яка знаходиться між двох культур, не інтегруючись у жодну з них. Звідси характерними рисами такої людини є: невизначеність соціального статусу, посилені рольові конфлікти, амбівалентність поведінки, психологічний дискомфорт тощо. Таким чином, для соціальної структури України є характерною низка тенденцій, які в сукупності можуть бути охарактеризовані як негативні.Подальшийрозвитоксоціальноїструктурибезпосередньозалежатимевідпроцесівсоціально-економічного та соціально-політичного реформування.
