Теорії періодизації історії Укр та істор схема Грушевського

Щодо періодизації історії України (тобто поділу її на окремі періоди), то серед істориків немає єдиної точки зору. Найчастіше зустрічаються три підходи до періодизації вітчизняної історії:
I - хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час;
II - за соціально-економічними і політичними ознаками: первісне суспільство, капіталістичне суспільство, соціалістичне (радянське) суспільство і суспільство з перехідною економікою в період незалежності України;
III - за періодами становлення і розвитку української державності: стародавня доба, княжа доба, литовсько-руська (польсько-литовська) доба, козаччина і Гетьманська держава, боротьба за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.), українська національно-демократична революція (1917-190 рр.), радянська Україна і незалежна Українська держава.
Переважна більшість учених поділяють історію України саме за третім принципом, якого дотримувався і Михайло Грушевський.

Уперше наукову концепцію, схему української історії була обгрунтувана саме ним у 1904 р. у праці “Звичайна схема “русской” історії і справа раціонального укладу історії східного слов’янства”. В основі цієї схеми є:

· автохтонність,безперервність українського етносу, народу, нації(згідно з якою етнічну основу українців складало населення пізнього палеоліту, яке проживало на території України, а росіяни і білоруси мали свою окрему етнічну основу і територію проживання);

· Київська Русь – витвір корінного русько-українського етносу, ніякої “общерусской” народності не було.(Тобто спочатку була заснована Київська Русь в центрі з Києвом місцевим населенням(етносом),тобто словянами (українцями) операючись на їхню культуру,віру,традиції. І аж ніяк воно не має відношення до території Московського князівства з якого і бере початок історія росіян. Тобто на період заснування Київської Русі не існувало ніякої «общерусской народності».

· Русь і Україна – тотожні поняття, вже з ХІІ ст. вони визначали нинішні українські землі; (Оскільки площа Київської Русі складали близько 800 тис. км. кв. з них 2/3 – це етнічні території українців. Тобто території заселяли не угри, не фіни, а українці! Виходячи з цього ми можемо сміливо говорити, що Україна і Русь – це абсолютно єдині, тотожні поняття, адже Русини — більш давня назва українців, все ще поширена на За­хідній Україні.

· Київський період перейшов не у Володимиро-Московський, а в Галицько-Волинський, литовсько-руський, козацько-гетьманський. Власне, московська держава і її історія починаються тільки з середини ХІІ ст. і не перетинаються з українською до середини ХVІІ ст.

Використавши схему Михайла Грушевського, можемо виділити такі основні етапи нашого державотворення:

1. Княжа доба русько-української історії (др. половина І-го тисячоліття – кінець ХV ст.).

2.Козацько-гетьманська держава, боротьба за її утвердження та збереження (кінець ХV ст. – кінець ХVІІІ ст.).

3. Боротьба проти імперій, творення новітньої Української держави (ХІХ – початок ХХ ст.).

4. УРСР у складі радянської тоталітарної системи та відродження незалежної України (1921– поч. ХХ1 ст.).

Отже,вивчаючи, осмислюючи історію України, необхідно враховувати геополітичні фактори, її життєвий простір, даний Богом і природою. Геополітика – політична концепція, яка вбачає у політиці держави засадничу роль географічних факторів: просторове розташування країни; розмір території; наявність чи відсутність природних ресурсів; клімат; кількість населення тощо.

2. Тоталітари́зм (лат. totalitos — цілісний від італ. totalità і прикм. італ. totalitario — той, що охоплює усе в цілому).

Форма державно-політичного режиму держави, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка(господарство), релігія, виховання, сім'я тощо.

Слово "тоталітаризм" було введено до обігу у 1923 році італійським політиком Джованні Амендолою, який використовував його на означення політичного ладу фашистської Італії для підкреслення відмінностей цього ладу від відомих за історією прикладів диктатури. Дослідники тоталітаризму Г. Арендт та З. Бжезинський підкреслювали структурну подібністьфашистських і комуністичних держав.

3.1. багато померло 27 млн чоловік Першими кроками стали проведення демобілізації армії, її різке скорочення (майже в 4 рази до 1948 р.); перерозподіл витрат на користь мирних галузей промисловості й переорієнтація виробництва на мирні потреби; скасування Державного Комітету Оборони й передача його функцій Раді Народних Комісарів (з березня 1946 р. - Рада Міністрів); відновлення 8-вартового робочого дня, щорічних відпусток, скасування обов'язкових понаднормових робіт. Важка промисловість, відповідно до офіційних показників, досягла довоєнного рівня в 1948 р.; в 1950 р. вона перевершила його на 73%. Виросли обсяги виробництва нафти, вугілля, металу, електроенергії. Були побудовані нові промислові підприємства.

В 1947 р. була скасована карткова система розподілу й проведена грошова реформа

3.2. депортація поляків на з-х укр