Поняття, значення та система Особливої частини кримінального права

Особлива частина КК - це система норм, що встановлюють, які саме конкретні суспільно небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) є злочинами, та які види покарань і в яких межах можуть бути застосовані до осіб, які їх вчинили. В ОЧ КК наводиться вичерпний перелік злочинів, які заборонені кримінальним законом під загрозою покарання.

Значення Особливої частини полягає насамперед в тому, що вона встановлює законодавчі межі криміналізації суспільне небезпечних діянь, забезпечуючи тим самим реальні підстави додержання законності та прав людини. Крім того, в ОЧ законодавець диференціює кримінальну відповідальність за конкретні злочини з урахуванням їх тяжкості, тобто характеру і ступеня суспільної небезпеки. Це створює ефективні можливості для здійснення цілеспрямованої кримінальної політики і проведення її в суворих рамках закону.

Система ОЧ побудована головним чином за родовими об'єктами злочинів. Родовий об'єкт - це певна група суспільних відносин, що відрізняються своєю однорідністю. Цій групі суспільних відносин відповідає і певна група однорідних злочинів, які посягають на ці відносини. Норми ОЧ розташовані у окремих розділах КК за певною системою та у певній послідовності. Всі норми ОЧ КК за своїм змістом можна поділити на три групи: заборонні, роз'яснювальні та заохочувальні. Заборонні норми - забороняють певні вчинки людей (злочинна дія або злочинна бездіяльність) під загрозою застосування особливого виду державного примусу -кримінального покарання.

Заборонні норми за своєю структурою поділяються на диспозиції і санкції. Роз'яснювальні норми пояснюють певні поняття, розкривають зміст термінів, що вживаються у КК. Сутність заохочувальних норм полягає в тому, що за певних умов особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності з урахуванням її посткримінальної поведінки.