Основні етапи засвоєння навчального матеріалу

Засвоєнню притаманна складна внутрішня структура, яка містить кілька компонентів(ступенів, фаз).

Так, до психологічних компонентів засвоєння, на думку С.Рубінштейна, М. Левітова, належать:

§ позитивне ставлення до учнів;

§ безпосереднє чуттєве ознайомлення з матеріалом;

§ мислення як процес активного опрацювання отриманого матеріалу;

§ запам'ятовування і збереження отриманої та опрацьованої інформації

В. Крутенький інтерпретував зазначені психологічні компоненти з позиції дидактики і визначив психічні стани, якими ці компоненти виражаються.Так позитивне ставлення проявляється в увазі учнів, їхньому інтересі до змісту навчання. Чуттєве ознайомлення з навчальним матеріалом пов'язане з використання наочності та використання в учнів спостережливості. При цьому на взаємозв'язку предметної, зображувальної, схематичної (включаючи символічну) та словесної наочності. Мислення розглядається в термінах осмислення і розуміння всіх зв'язків і відношень, включення нового матеріалу в систему яка вже є в досвіді учня. Ефективність запам'ятовування і збереження матеріалу інформації залежить від конкретності установки на умови запам'ятовування (мета, характер використання у практиці тощо) та включення в активну власну діяльність (П. Зінченко) [3

Як зазначив С. Рубінштейн, правильне трактування компонентів засвоєння потребує розуміння того, що всі вони формуються у двобічному процесі навчання, де взаємопов'язані та взаємозумовлені вчитель, учень і навчальний матеріал. С. Рубінштейн наголошував також на взаємозалежності та взаємопроникненні цих психічних процесів у засвоєння.

Розрізняють (С. Рубіштейн) такі стадії (етапи) процесу засвоєння:

§ початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання в широкому розумінні;

§ осмислення;

§ спеціальна робота, пов'язана із закріпленням матеріалу;

§ опанування матеріалу - можливість оперувати ним у різних умовах

Ця схема є загальною стратегією засвоєння. Доцільно співвіднести її з однією з розроблених у психолого - дидактичній площині конкретною моделлю поетапного управління формуванням розумових дій (П.Гальперін, Н.Тализіна).