Проблема мети виховання в педагогіці. Мета виховання у сучасній вітчизняній школі. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді

Мета виховання – це те, до чого прагне виховання. Метою ви­ховання в педагогіці прийнято вважати кінцевий результат формуван­ня особистості. Разом з тим, таке означення досить умовне, бо "кінце­вого" результату формування особистості не існує. Людина формується протягом усього життя в залежності від об'єктивних і суб'єктивних умов її онтогенезу. (Онтогенез – розвиток індивіда на відміну від розвитку виду – філогенезу). Але, оскільки педагогічні системи (дошкільна, шкільна і позашкільна) мають певні хронологічні межі, які дають змогу фіксувати певні рівні і якості сформованості особистості, то можна говорити і про відносно кінцеві результати освіченості і вихованості на певних етапах.

Мета виховання підростаючого покоління – прерогатива дер­жави, яка за широкої участі науки і громадськості формулює її як головний компонент своєї педагогічної політики. Держава зобов'язана конституювати, узаконити забезпечення економічних, правових і організаційних умов досягнення декларованих виховних завдань.

Меті виховання підпорядковується все: зміст, організація, фор­ми, методи виховання. Тому проблема мети виховання є найважливі­шою в педагогіці.

Виділяється загальна та індивідуальна мета виховання.

Загальна мета виражає якості, які повинні бути сформовані у всіх людей, а індивідуальна, якщо передбачається виховання окремої людини. Прогресивна педагогіка передбачає єдність загальної та індивідуальної мети.

Школа – це простір для життя дитини; тут вона не готується до життя, а живе. Тому вся діяльність навчального закладу будується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації і гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеєю самоцінності дитинства, діало­гу, компетентного вибору особистого життєвого шляху"

Повинна зберігатись наступність мети і завдань виховання. Україна має свою історично сформовану національну систему вихо­вання, її треба розвинути, поглибити і конкретизувати у відповідності з тими новими ідеями, завданнями і цінностями, які постають перед особистістю і суспільством.

Отже, сьогодні мета середньої загальноосвітньої школи в Украї­ні – сприяти розумовому, моральному, естетичному і фізичному розвитку особистості, всіляко розкривати її творчі можливості, фор­мувати гуманістичні відносини, забезпечувати умови для розвитку індивідуальності дитини з урахуванням її вікових особливостей, вихо­вувати патріота України.

Мета і завдання програми виховання дітей та учнівської молоді

Морально-духовне становлення дітей та учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціальне значущої, сповненої особистісного смислу життєдіяльності є найважливішою складовою розвитку суспільства та держави.

Напрямами державної політики в галузі виховання стали принципи гуманістичної

педагогіки, сформульовані у законах України "Про освіту", "Про загальну середню

освіту", "Про дошкільну освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-

технічну освіту", у Національній доктрині розвитку освіти, Конвенції ООН про права

дитини. Закладена в них методологія виховання надає пріоритет розвиненій

особистості, її життєвому й професійному самовизначенню, самореалізації,

життєтворчості згідно з національними цінностями та в контексті ідеї інтеграції

Української держави у європейський простір.

Розробка й прийняття Національної програми виховання дітей та учнівської

молоді в Україні є важливою і дієвою науковою основою реалізації державної

політики у сфері освіти; вона визначає стратегію виховання підростаючого покоління

в умовах становлення громадянського суспільства у незалежній Україні. Програма

спрямована на реалізацію соціальної функції виховання - забезпечення наступності

духовного і морального досвіду поколінь, підготовки особистості до успішної

життєдіяльності.

Мета Програми полягає у визначенні сучасних теоретичних засад виховання

(мети, принципів, основних напрямів, змісту, технологій), науково-методичних,

Організаційних, кадрових, інформаційних умов розвитку виховних систем; сприянні

підвищенню ефективності виховної діяльності.

Метою Програми також є створення організаційних, методичних, кадрових,

ресурсних та інших умов, які забезпечують інтенсифікацію виховної діяльності,

привертають увагу органів державної влади до виховання особистості в сучасній

Україні, сприяють виробленню відповідної політики, підвищенню суспільного

статусу виховання в освітніх закладах, оновленню виховних технологій на основівітчизняних традицій та сучасного світового досвіду, забезпеченню цілісності та

різноманітності виховного простору в державі, гармонізації сімейного і суспільного

виховання.

Програма є стратегічним нормативним документом, який відкриває широкі

можливості навчальним закладам різних типів, управлінням освіти різних рівнів для

розробки системи заходів, що відповідають культурологічним орієнтаціям, етнічним

особливостям, специфіці, профілю й типу організації-розробника і є актуальними в

конкретних соціальне-економічних умовах регіону.

Завдання Програми:

- підвищити статус виховання в українському суспільстві та системі освіти;

зміцнити й розвивати виховні функції навчальних закладів, розширити склад

суб'єктів виховання, посилити координацію їхніх зусиль;

- ефективніше використовувати національні традиції, сучасний педагогічний

досвід та дослідження сучасної психолого-педагогічної науки у сфері виховання;

- зорієнтувати виховні системи на визнання пріоритету морально-духовного

розвитку особистості;

- забезпечити взаємодію системи освіти з усіма соціальними інститутами;

- підтримувати розвиток регіональних та місцевих систем виховання, що

враховують територіальні, соціальні та національні особливості;

розвивати демократичний стиль керівництва виховним процесом;

- формувати шанобливе ставлення до зростаючої особистості згідно з Конвенцією

ООН про права дитини;

- посилити роль сім'ї у вихованні дітей, зміцнити її взаємодію з навчальними

закладами;

забезпечувати науково обґрунтовану допомогу сім'ї у розв'язанні виховних проблем,

психолого-педагогічну просвіту батьків;

- відродити на нових теоретичних засадах систему позакласного та позашкільного

виховання дітей та учнівської молоді;

- сприяти розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій як центрів

самореалізації особистості;

— актуалізувати важливість психолого—педагогічної та медико-соціальної

реабілітації дітей та учнівської молоді;

- спрямувати зусилля на підвищення професійної компетентності педагогів у

здійсненні процесу. виховання;

- окреслити напрями співпраці із засобами масової інформації;

сприяти подальшій демократизації державного управління процесом виховання

Організація, координація і контроль виконання Програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2004-2013р.р.) покладено на Міністерство освіти і науки України, органи управління освіти різних рівнів. Спільно з Академією педагогічних наук України вони:

- розробляють заходи, спрямовані на реалізацію Програми протягом десяти років;

- здійснюють системний моніторинг динаміки змін в організації та оцінці ефективності виховної діяльності в різних регіонах України та типах навчальних закладів;

- аналізують хід виконання розробленої програми дій з реалізації Програми і вносять пропозиції щодо її корекції;

- здійснюють інформаційне та методичне забезпечення реалізації Програми;

- забезпечують взаємодію зацікавлених міністерств, відомств, організацій тощо.

Академія педагогічних наук України здійснює науково-дослідну та експериментальну роботу з окреслених Програмою напрямів виховання, з апробації та впровадження інноваційних виховних технологій та сучасних методик.

Програма реалізується за рахунок коштів поточного фінансування системи освіти України в межах бюджетів відповідних рівнів.