Теория трансформации экономики

Эти теории разрабатывали представители неоинституционализма, появилось новое течение - социальный индустриально-технологический институционализм главный представитель - Гелбрэйт. Он разработал концепцию уравновешивающей силы в ценообразовании и пропагандировал общество благосостояния, был автором теории технократического детерминизма и сформулировал теорию конвергенции двух систем: на определённом этапе развития капитализм и социализм объединяются в единую экономическую систему. Также рассматривал технику как основу экономического прогресса.

У середині XX в. відбувся перелом в основних процесах розвитку людства. Завершилася епоха гігантських світових війн і найтяжких криз, кровопролитних революцій і громадянських війн, фашистських диктатур і масових репресій. Нові економічні, соціальні і політичні умови зажадали принципово нових підходів і теорій. Одне за іншим гинуть вчення, що відбивали (подібно сталінському марксизму) закономірності минулого. Одночасно друга половина XX в. породила безліч концепцій, що відбивали трансформації економічних і соціальних структур. </p>

Центром тяжіння цих концепцій стала ідея науково-технічної революції, прийнята економістами обох систем, що зіштовхувалися. Її розвиток відокремив друг від друга три відносно стійкі функціональні структури: 1) індустріальне суспільство початку століття; 2) суспільство масового споживання 60-х рр.; 3) інформаційне суспільство кінця XX в

Індустріальне суспільство початку століття розвивалося на базі "індустрії димних труб" (велике машинне виробництво) у ході найгострішого соціального конфлікту між найманими робітниками й капіталом. На цьому ступені розвитку економіки й суспільства багатство націй виступає як "величезне скупчення товарів", а сама цей ступінь (як попередній їй ступінь індустріалізації) характеризувався найгострішою конфронтацією класів.

Суспільство масового споживання 50-60-х рр., що вийшло з гігантських військових і цивільних потрясінь початку століття й сформувалося з принципово нових, нукліарних родин (як соціальних і споживчих осередків), виробило нове представлення про багатство націй як потік стійкого споживчого попиту, що забезпечує динамічні ринки збуту. Були знайдені компромісні демократичні форми рішення гострих соціальних і політичних проблем. Це суспільство швидко прогресувало й економічно (завдяки поточно-конвеєрному масовому виробництву раніше невідомих якісних товарів і послуг, доступних для населення), і соціально, переборюючи завдяки масовій зайнятості, високій оплаті праці й системі соціального захисту колишню убогість своїх громадян. Багато його досягнень значно перевершили ідеали соціалістів 20 - 40-х рр.