Безробіття та зайнятість

Безробіття – соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно над лишковою, поповнюючи резервну армію праці.

За визначенням Макконала і Брю, безробіття – це неспроможність держави забезпечити всіх бажаючих робочими місцями.

Є такі види безробіття:

1) технологічне – спричинене витіснен ням працівників внаслідок впровадження нової, переваж но автоматизованої техніки;

2) фрикційне – пов’язане з плинністю ро бочої сили, зумовленої її професіональними, віковими та регіональними переміщеннями. Виникає внаслідок зміни роботи чи переїзду на інше місце проживання.

Цей вид безробіття триває до 2-х тижнів;

3) структурне – зумовлене структурни ми змінами в економіці, що спричиняють невідповідність між галузями економіки і професійною підготовкою найманих працівників. Виникає внаслідок розвитку технологій. Структурне безробіття більш довготривале і потребує перекваліфікації безробітного;

4) циклічне – спричинене спадом економічної кон’юнктури всередині країни – економічними циклами і насамперед кризами;

5) конверсійне – зумовлене закінченням військових дій, значним скороченням виробництва війсь кової продукції;

6) регіональне – пов’язане з недостатнім розвитком промисловості в окремих регіонах, наявністю в них надлишку робочої сили тощо;

7) інституційне – цей вид безробіття пов’язаний із недосконалою організацією роботи самого ринку праці, тобто відсутність інформації за регіональними ринками праці не дає можливості ефективно розподіляти трудові ресурси по регіонах;

8) добровільне – в кожній країні існує прошарок людей, які не бажають працювати через ряд психологічних причин.

Природний рівень безробіття – це сума фрикційного та структурного безробіття, при чому циклічне безробіття дорівнює 0. Природний рівень безробіття – це той рівень, при якому виробляється потенційний ВВП.

Закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень безробіття на 1%, то країна втрачає 2,5% ВВП.

Технологічна концепція безробіття виникла в середи ні 50-х років XX ст. Згідно з нею, причиною безробіття є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям, на думку її авторів, мож на лише через обмеження технологічного прогресу, його сповільненням.

Кейнсіанська теорія безробіття причиною безробіття називає недостатній попит на товари, що зумовлено схильністю людей до заощадження та недостатніми сти мулами до інвестицій. Кейнсіанці переконані, що ліквіду вати безробіття можна, якщо держава стимулюватиме по пит та інвестиції.

Монетаристська концепція безробіття пояснює його високим рівнем заробітної плати: щоб знизити безробіття, слід зменшити заробітну плату. Неокласична школа вва жає безробіття природним явищем.

Марксистська теорія безробіття посилається на зако номірності капіталістичного способу виробництва, насампе ред закони конкурентної боротьби, які змушують капіталіс тів збільшувати інвестиції, вдосконалювати техніку. Це спричиняє відносне збільшення витрат на засоби виробниц тва порівняно з витратами на робочу силу, що й зумовлює зростання органічної будови капіталу та збільшення безробіття. Останнє також пов’язане з циклічними процесами нагромадження капіталу й особливостями відтворення.

Сучасні методи боротьби з безробіттям:

1) зменшення робочого дня і робочого тижня;

2) підписання угод між роботодавцями, профспілками та державою про стабільність зарплати;

3) державне фінансування підприємств та фірм, які надають робочі місця поза необхідною нормою.

В Україні на 1 жовтня 2007 року зареєстровано: 27 000 000 чол. працездатного населення, близько 900 000 безробітних (3,1%) та 11 000 000 чол. за кордоном.