Типи, види та форми власності

Сучасне суспільство використовує два типи власності:

1) приватна власність;

2) суспільна власність.

Приватна власність – характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблені готові продукти належать приватним особам.

Відповідно до класичного визначення приватної власності, яке було дане французьким вченим Анрі Оноре, цей тип власності реалізується через такі права:

1) право володіння, тобто право виняткового фізичного контролю над благами;

2) право користування – право вирішувати, хто і як буде використовувати блага;

3) право доходу – право володіти результатами від використання благ;

4) право суверена – право на відчуження, споживання, заміну чи знищення благ;

5) право на безпеку – право на захист від експропріації благ і від псування з боку навколишнього середовища;

6) право на передачу благ у спадщину;

7) право на безстрокове володіння благами;

8) заборона на використання благ, які заподіюють шкоду навколишньому середовищу і суспільству;

9) право на залишковий характер, тобто право на існування процедур та інститутів, що забезпечують поновлення порушених правомочностей та потрібних благ.

Суспільна власність характеризується тим, що всі об’єкти власності є належністю всіх суб’єктів разом, тобто належністю кожного її суб’єкта.

Типи власності:

ВИДИ ВЛАСНОСТІ. ФОРМИ ВЛАСНОСТІ.

Об’єктами власності є: природа, її елементи, матеріальні блага, насамперед засоби виробництва, національне багатство, в цілому продуктивні сили, праця, робоча сила, наукові відкриття, науково-технічна діяльність, інформація.

Суб’єктами власності є носії відносин власності.

Об’єктами суспільної власності є земля, її надра, вода, ліси.

Об’єктами державної власності є основні засоби, галузі промисловості, галузі сільського господарства – усі об’єкти комунальної власності.

Об’єктами кооперативної власності є майно цього кооперативу та результати його функціонування.

Об’єктами індивідуальної власності є матеріали, які забезпечують функціонування виробничої і невиробничої сфери індивідуального господарства. До них належать засоби ведення індивідуального, партнерського і колективного виробництва, а також предмети споживання, житло, одяг, побутові речі.

Головним носієм відносин власності виступає працівник, як господар своєї держави, власник свого капіталу, виробничих фондів, цінних паперів, робочої сили, житла, землі, технологій.

ФОРМИ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Індивідуальна (особиста і приватна);

- колективна державна власність іноземних держав, спільних підприємств, іноземних громадян;

- особиста власність;

- власність орендованого підприємства;

- власність кооперативу;

- власність громадських організацій;

- загально-державна власність;

- комунальна власність;

- власність держаних організацій;

- спільні підприємства;

- власність іноземних юридичних осіб;

- власність іноземних держав та міжнародних організацій для здійснення дипломатичних місій.

Перехід від однієї форми власності до іншої можливий проведенням таких процесів, як роздержавлення та приватизація.

Роздержавлення – це поняття, що відображає цілий комплекс відносин щодо передачі державної власності в інші форми. Для ефективного роздержавлення повинні бути вирішені такі проблеми:

1) подолання соціально-економічної монополії держави;

2) забезпечення альтернативності трудових відносин замість безальтернативного державного найму;

3) перехід до багатоканальних формувань економічного регулювання;

4) утворення соціальних гарантій і соціального захисту трудящих.

Приватизація – це лише етап роздержавлення, який передбачає передання працівникам символу власності на частину засобів виробництва або продаж їх у приватну власність.