Розкрийте проблеми формування трудового колективу

Трудовий колектив є одним з важливих чинників, що заохочують людину до сумлінної, плідної праці, який визна­чають як об’єднання людей, зайнятих корисною для сус­пільства діяльністю, де кінцевий результат всіх залежить від праці кожного і де сумісна діяльність зумовлена системою соціальних і психологічних відносин. Колектив – об’єднання людей зі спільними цілями та інтересами, потребами, які мають спільну мету вирішення певних проблем. У соціальній групі люди не поєднані системою соціальних і психологічних відносин, у колективі вони виступають одним із головних чинників. Трудовий колектив виступає як соціальна спільність і як соціальний інститут. Як соціальна спільність, він входить до структури суспільства і має певні прошарки, групи, які співіснують поруч з такими складовими суспільства, як сім’я, етнос тощо. Саме тут більшою мірою формується особистість, проходить її соціалізація. Як соціальний інститут, він виступає однією з форм сумісної діяльності людей. Трудовий колектив має три головні функції: виробничо-економіч­на – цільова, тобто це те, заради чого і складається колектив, його мета; соціальна – функція задовольняння соціальних потреб членів колективу (матеріальні блага, підвищення кваліфікації, розвиток здібностей, покращання умов життя, праці, відпочинку); духовно-інтегративна – вплив на поведінку індивідів, розвиток особистості, її соціалізація. Щоб добре виконувати усі ці функції, колектив повинен бути згуртованим. Згуртованість колективу залежить від багатьох чинників: мети праці, особистих симпатій, від пси­хологічної характеристики осіб. Їй сприяє певна дисципліна у колективі, норми поведінки, а вони, у свою чергу, залежать від характеру праці. Для згуртованості колективу велике значення мають психологічний клімат у колективі, світогляд його членів, спільні ідеали тощо. Колектив народжується і розвивається у сумісній діяльності. Його можна вважати соціальним організмом, будь-яке порушення функціонування якого (наприклад, погіршення міжособистих зв’язків) приводить до його «захворювання». Соціологи виділяють два типи «захворювань» колективу: порушення суттєвих умов діяльності колективу; порушення системи внутрішніх зв’язків у колективі і між колективами. «Захворювання» колективу веде до виникнення конфліктів або, навпаки, виникнення конфліктів свідчить про «захворювання» колективу.

16.Сутність, принципи та загальні функції менеджменту.

Зміст поняття „менеджмент” можна розглядати як науку і практику управління, як організацію управління фірмою і як процес прийняття управлінських рішень.Менеджмент (англ. Management – управління, завідування, організація) – це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку. Сучасний менеджмент включає дві невід’ємні частини:

- теорію керівництва;- практичні способи ефективного управління або мистецтво управління. Основною ціллю менеджменту є забезпечення прибутковості, або дохідності в діяльності фірми шляхом раціональної організації виробничого процесу. Найважливішим завданням менеджменту є організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачі, забезпечення рентабельності діяльності підприємства і його стабільного становища на ринку. У зв’язку з цим – завдання менеджменту це:

- забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання робітників, які мають високу кваліфікацію;

- стимулювання роботи працівників фірми шляхом створення для них кращих умов праці та встановлення більш високої заробітної плати;- постійний контроль за ефективністю діяльності фірми, координація всіх підрозділів фірми;- постійний пошук і освоєння нових ринків.

Менеджмент як організація управління фірмою, яка здійснює будь-які види підприємницької діяльності, що направлені на одержання прибутку. Зміст менеджменту, полягає в досягненні фірмою певних результатів у ході підприємницької діяльності. Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які забезпечують управлінську дію. Вони відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних функцій. Визначення переліку цих функцій – одне з найважливіших завдань теорії менеджменту.

Управління розглядається як процес взаємопов’язаних дій. Ці дії дуже важливі для успіху організації, їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також є процесом, тому що складається із серії взаємопов’язаних дій. Процес управління – це загальна сума всіх функцій, а саме:

- планування;- організація;- мотивація;- контроль.

Ці чотири первинні функції об’єднані зв’язуючими процесами комунікації і прийняття рішення.

Функції управління – це конкретний вид управлінської діяльності, що здійснюється спеціальними прийомами і способами, а також відповідна організація робіт. Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу управління, а система управління конкретним об’єктом чи видом діяльності – це сукупність функцій, зв’язаних єдиним управлінським циклом. У цьому суть процесу підходу до дослідження функцій менеджменту.