Система попередження пожеж. 2 страница

Різноманітні розлади у стані здоров’я працюючих, обумовлені функціональними змінами у діяльності нервової і серцево-судинної систем, що являє собою один з перших проявів професійної патології.
Допустимі рівні напруженості електричних полів встановлені ГОСТом. Стандарт встановлює ГДР напруженості електричного поля (БП) частотою 50 Гц для персоналу, що обслуговує електроустановки і знаходиться у зоні впливу електричного поля, що ними створюється, залежно від часу перебування в ЕП, а також вимоги до проведення контролю рівнів напруженості ЕП на робочих місцях.

Допустимий час перебування в ЕП напруженістю від 5 до 20 кВ/м включно обчислюється за формулою:

де Т- допустимий час перебування в ЕП, год.; Я-напруженість ЕП в контрольованій зоні, кВ/м.
До засобів захисту від ЕП 50 Гц відносяться:

а) стаціонарні пристрої екранування (козирки, перегородки, навіси);

б) переносні (пересувні) екрануючі засоби захисту (інвентарні навіси, палатки, перегородки, щити, зонти, екрани).

До індивідуальних засобів захисту відносяться: захисні костюми - куртка, штани, комбінезон; екрануючий головний убір - металева або пластмасова каска для теплої пори року і тепла шапка-вушанка з прокладкою з металізованої тканини для холодного періоду року; спеціальне взуття, що має електропровідну гумову підошву або цілком з електропровідної гуми.

Елементи стаціонарних і переносних, а також 313 повинні мати електричний контакт між собою і мають бути заземленими.

Елементи індивідуального костюма заземлюються за допомогою використання спеціального взуття зі струмопровідною підошвою. Якщо таке не вдається, тоді передбачають додаткове заземлення.

Допустима величина захисного опору заземлення екрануючих пристроїв має бути не більшою ніж 10 Ом.

39. Аналіз причин травматизму та професійних захворювань.

Аналіз виробничого травматизму й професійних захворювань має на меті з’ясувати джерела шкідливих та небезпечних чинників в конкретних умовах виробничої діяльності, що спричиняють негативні наслідки та визначити причини, що їх спричиняють.

Причини, що спричиняють нещасні випадки умовно можна поділити на побічні та безпосередні.

Побічні причини можуть бути виявлені ще задовго до виникнення нещасного випадку.

Безпосередні причини передують виникненню нещасного випадку і їх неможливо завчасно виявити.

Побічні і безпосередні причини можуть бути як матеріальними, так і особистими (стійка необережна поведінка людини).

Матеріальні та особисті чинники створюють можливість нещасного випадку стосовно конкретної людини.

Аналіз причин нещасного випадку дає підставу стверджувати, що він є наслідком ланцюгової реакції подій, остання з яких переважно розглядається як безпосередня.

Можливі причини виробничого травматизму об’єднуються у чотири групи:

Технічні причини – недосконалість технологічного процесу, запобіжних пристроїв, пристосувань, обладнання, інструментів, відсутність інженерних розрахунків та ін;

Організаційні причини – незадовільний нагляд та контроль за виконанням робіт, незадовільна організація праці та відпочинку, порушення трудової та технологічної дисципліни, низький рівень кваліфікації, навчання та ін;

Санітарно-гігієнічні причини – ненормальні метеорологічні умови, загазованість, запиленість повітря, нераціональне освітлення, незадовільний стан санітарно-побутового обслуговування і т.ін;

Психофізіологічні причини – необережність, емоційна збудливість, втома, індивідуальна придатність до даної праці, схильність до ризику, функціональні зміни у нервовій системі, хворобливий стан, відсутність досвіду, відповідних навичок, психічне напруження, фактор алкоголізму і т.ін;

Аналіз причин виробничого травматизму має встановити в конкретних виробничих умовах всі основні і супутні чинники, що призвели до нещасного випадку. Щоб достовірно визначити причину нещасного випадку, необхідно в процесі розслідування зібрати повну й достовірну інформацію – від характеру виробничої діяльності до поведінкової реакції працюючої людини.

40.Іонізуюче випромінювання, дія на організм, нормування і методи захисту

Іонізуючим випромінюванням (радіацією) - називається будь-яке випромінювання, яке прямо чи побічно викликає іонізацію середовища. До іонізуючих випромінювань відносяться:

· гама-випромінювання;

· фотонне випромінювання з дискретним спектром;

· фотонне випромінювання з безперервним спектром;

· рентгенівське випромінювання;

· корпускулярне випромінювання.

При взаємодії іонізуючого випромінювання з речовиною воно поділяється на декілька видів.

Альфа-випромінювання являє собою потік позитивно заряджених атомів гелію, що рухаються зі швидкістю 20000 км/с. Цей вид випромінювання спостерігається переважно у природних радіоактивних елементах (радій, торій, уран та ін.).

У зв’язку з великими розмірами, вони мають низьку проникаючу здатність. Довжина їх пробігу невелика—у повітрі 2,5—9 см, в біологічних тканинах декілька десятків мікрометрів.

Бета-випромінювання — це потік електронів або позитронів, які виникають при радіоактивному розпаді. Максимальний пробіг у повітрі становить біля 1700 см, у тканинах - 2,5 мм і до 1 м у металах.

Гама-випромінювання — високочастотне електромагнітне випромінювання, яке вільно проходить через тіло людини та інші середовища без помітного послаблення енергії зі швидкістю світла. Проникаюча здатність гама-випромінювання дуже висока і знаходиться у прямій залежності від енергії.

Рентгенівське випромінювання - характеризується дуже короткою довжиною хвилі (0,006—2 нм). Важливою властивістю його при взаємодії з речовиною є проникаюча здатність при незначній іонізації середовища.

Іонізуюче випромінювання, проходячи через біологічні тканини, викликає їх іонізацію, призводить до утворення позитивних і негативних іонів та складних фізико-хімічних процесів, функціональних та морфологічних змін. Молекули води, що входять до складу тканин та органів, розпадаються, утворюючи вільні атоми та радикали, які мають велику окислювальну здатність, що пошкоджує клітини й порушує нормальний біологічний процес у живій тканині.

Залежно від поглинутої дози ці зміни можуть бути зворотними й незворотними. При невеликій дозі, пошкоджені тканини відновлюють свою функціональну діяльність, а значна доза викликає незворотні пошкодження окремих органів або всього організму.

Молоді особи більш чутливі до опромінення, ніж люди середнього віку. Людина найбільш стійка до опромінення у віці 25-30 років.

Ураження людини внаслідок іонізуючого випромінювання називається променевою хворобою. Променева хвороба може бути гострої і хронічної форми.

Гостра форма променевої хвороби може виникати при одноразовому зовнішньому опроміненні. Хронічна розвивається при тривалому опроміненні відносно малими дозами.

Надходження радіоактивних речовин в організм можливе при диханні забрудненим повітрям, через шлунково-кишковий тракт і шкіряний покрив.

Небезпека внутрішнього опромінення є значно вищою, ніж зовнішнього, оскільки джерело опромінення впритул наближене до опроміненого органу.

Окремі радіоактивні речовини мають властивість вибірково акумулюватись у тих чи інших органах, а також вибірково діяти на різні органи людини. У зв’язку з цим введене таке поняття, як критичний орган.
Захист працюючих забезпечується системою технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів.

Доза опромінювання буде меншою, якщо буде більшою відстань до джерела радіації, і меншим час її дії.

Профілактичні заходи захисту від опромінювання поділяються на 2 групи:

· заходи біологічного захисту від проникаючої радіації

· заходи запобігання забруднення повітря виробничих приміщень, спецодягу та шкіряного покрову працюючих.

Для захисту від проникаючої радіації встановлюють важкі бетонні екрани, металеві конструкції, що мають високі захисні властивості, запаковують стики та ущільнюють будівельні матеріали і т. ін. Відстань до джерела радіації збільшують автоматизацією виробничих процесів та дистанційним управлінням.

При роботі з відкритими джерелами випромінювання малої ефективності, збільшують відстань до працюючих, обмежують час опромінення та встановлюють спеціальні екрани (свинцеві, вольфрамові, сталеві, чавунні, бетонні та інші). Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають такі заходи:

· радіаційне планування та оздоблення приміщень. Стіни, стеля та підлога не повинні сорбувати радіоактивні речовини, мають легко піддаватися дезактивації та вологій очистці. Методи дезактивації вибирають залежно від характеру та рівня радіаційного забруднення;

· облаштування ефективної припливно-витяжної вентиляції для вловлювання радіаційного пилу і очищення повітря виробничих приміщень;

· обладнання санпропускників із системою дозиметричного контролю; надання дозиметричних наряд-дозволів для проведення робіт у складних радіаційних умовах;

· відповідне зберігання та транспортування радіоактивних речовин, відходів з великим періодом напіврозпаду, організація екологічної ізоляції;

· забезпечення працюючих засобами 313, до яких належить спецодяг повсякденного та короткочасного користування, 313 органів дихання, ізолюючі костюми, спецвзуття. засоби захисту рук, очей, обличчя, органів слуху;

· проведення попередніх та періодичних медичних оглядів згідно наказу МОЗ від 21.05.07 р. № 246.

До організаційних заходів належить своєчасне та якісне проведення інструктажів щодо радіаційної безпеки й перевірка персоналом отриманих знань. До робіт з джерелами випромінювання допускаються особи старші 18 років, не допускаються до цих робіт вагітні жінки та ті, що годують дитину.

41. Системи заходів та засобів безпечної експлуатації електроустановок.

Засоби захисту, що використовуються в електроустановках, поділяються на такі, що забезпечують безпеку при нормальному режимі роботи електроустаткування і такі, що забезпечують безпеку при аварійному стані електрообладнання.При пошкодженні електроустаткування причиною ураження струмом може бути поява напруги на металевих частинах електрообладнання (корпус, кожух, огородження) внаслідок пошкодження ізоляції або замикання фазного провідника на землю і поява крокової напруги через порушення заземлення і т. ін.

Згідно з ПУЕ, в електроустановках використовують такі системи заходів для забезпечення їх безпечної експлуатації: захисне заземлення, занулення, ізоляція струмопровідних частин, захисне вимикання, малі напруги, недоступність до неізольованих провідників.
У електроустановках існують три види заземлення: захисне заземлення для захисту людей від ураження струмом; робоче заземлення, що забезпечує нормальну роботу устаткування, та заземлення системи блискавкозахисту, що захищає споруди від атмосферної перенапруги.

Захисним заземленням називається навмисне електричне з’єднання із землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитись під напругою в результаті пошкодження електричної ізоляції або при наведенні на них електростатичних зарядів та дії електромагнітної індукції.

Заземленню підлягають усі металеві неструмоведучі частини електричного обладнання, які внаслідок пошкодження ізоляції можуть опинитись під напругою і до яких може торкнутися людина. Це металеві корпуси електричних машин, трансформаторів, світильників, приводи електричних апаратів, металеві кожухи, ящики, щитки електроустановок і ін.
Основним завданням заземлення є усунення небезпеки ураження струмом при торканні до металевих частин електрообладнання, яке опинилось під напругою. Захисна дія заземлення полягає у зниженні сили струму, що протікає по тілу людини, до безпечної величини. Досягається це завдяки тому, що малий опір заземлення (одиниці, десятки Ом) приєднується паралельно до великого опору людини (тисячі Ом). Чим більшим буде відношення опору людини до опору заземлення, тим менша величина струму пройде по людині, а відтак і наслідки ураження будуть легшими.

Опір заземлення добирають таким чином, щоб струм який буде проходити через людину, був безпечним. Для виконання своєї захисної ролі заземлення має бути з незначним опором. Цей опір обчислюється з відношення напруги на заземлювач до сили струму, який проходить у землю. Він складається з опору заземлювача відносно землі, опору заземлювача як металевого провідника та опору заземлюючих провідників, які сполучають заземлювач з корпусом електрообладнання.
Захисне заземлення влаштовують у всіх електроустановках незалежно від категорії приміщення при напрузі 380 В і більше при змінному струмі та 440 В і більше при постійному струмі. У зовнішніх електроустановках та приміщеннях особливо небезпечних й з підвищеною небезпекою заземлення влаштовують при напрузі понад 42 В змінного струму і понад 110В постійного струму. У вибухонебезпечних приміщеннях його влаштовують - за будь-якого значення напруги, як постійного, так і змінного струму.

43. Інструкції про заходи пожежної безпеки.

Інструкції про заходи пожежної безпеки розробляються з метою встановлення належного протипожежного режиму на тих об’єктах, де існує потенційна загроза виникнення пожежі. Такі інструкції затверджуються керівником об’єкта і вивішуються на робочих місцях, персонал, яких має безперечно виконувати вимоги їх у повному обсязі.

Інструкції мають розроблятись як загальнообов’язкові для цілого підприємства так і для відповідних структурних підрозділів, а також при необхідності - для окремих технологічних операцій, машин і обладнання, що мають потенційну пожежну небезпеку.

Розробка інструкцій передбачає детальний аналіз пожежної небезпеки підприємства, дільниць, структурних підрозділів та окремих технологічних процесів відповідно до нормативно-технічних вимог та правил пожежної безпеки.

У інструкції визначається категорія приміщень за вибухопожежною вказується повна характеристика чинників пожежної небезпеки, протипожежні заходи до початку роботи, під час роботи та після п закінчення.

У індукції визначають вимоги до протипожежного режиму на території підприємства, на шляхах евакуації; на робочих місцях, а також складах, де звертаються легкозаймисті і горючі речовини.

У інструкціях мають бути висвітлені вказівки щодо зупинки технологічного обладнання на випадок виникнення пожежі та приведення у дію засобів. способів пожежогасіння.

44. Основні шкідливі чинники на робочому місті.

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори, які існують на підприємствах, за природою дії поділяються на такі групи:

І - фізичні,

ІІ - хімічні,

ІІІ - біологічні,

ІV - психофізіологічні.

До першої групи відносяться машини і механізми, що рухаються, вироби, заготовки, матеріали, підвищена або знижена: температура, вологість, рухливість повітря, освітленість робочої зони; підвищений рівень на робочому місці: шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвукових коливань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової та інфрачервоної радіації.

Група фізичних факторів на металургійних підприємствах представлена насамперед машинами і механізмами, які рухаються, транспортерами подачі сировини і готової продукції, електромостовімі вантажно-розвантажувальними пристроями, електрокарами, залізничним транспортом та т.др

Травмування ними можливе при порушенні правил безпеки, правил технічної експлуатації, правил дорожнього руху, при відсутності необхідних засобів сигналізації, інформації; при недотриманні габаритів безпеки, а також при роботах з порушенням вимог безпеки (допуск до керування механізмами ненавченого особи).

Особливо небезпечним є недотримання габаритів наближення залізничних шляхів до виробничих приміщень, подача рухомого складу на вантажно-розвантажувальні естакади технологічних складів. Ця небезпека різко зростає за відсутності світлової та звукової сигналізації, плакатів-попереджень, чітко визначених проходів.

Незахищені рухливі елементи виробничого обладнання також можуть травмувати працівника, якщо відсутні огородження, недосконалі, несправні технічні засоби безпеки, технічно несправне обладнання або засоби управління ім.

Травмуючим фактором може стати і інструмент при його несподіваному руйнуванні під час роботи або при його невідповідність характеру роботи.
Хімічні небезпечні та шкідливі чинники - це перш за все отруйні гази, а також пил різного складу.

Група хімічних факторів ділиться на такі підгрупи.

Щодо характеру впливу на організм людини:

1. Загальнотоксичні, які діють на центральну нервову систему, на кров і кровотворні органи, наприклад сірководень, ароматичні вуглеводи, оксид вуглецю тощо;

2. дратівливі, які викликають подразнення слизових оболонок очей, носа і гортані і діють на шкіру: пари лугів і кислот, оксиди азоту і аміак, сірчаний і сірчистий ангідрид і т.п.;

3. сенсибілізуючі речовини, які після відносно нетривалої дії на організм викликають підвищену чутливість до них. Навіть незначна кількість цієї речовини при подальшому дії на організм призведе до швидкої реакції, яка викличе шкірні хвороби, астматичні явища, хвороба крові;

4. канцерогенні, що призводять до розвитку злоякісних (ракових) пухлин;

5. мутагенні - визиают порушення спадковості і позначаються на потомстві.

Щодо шляху проникнення в організм людини:

а) ті, що діють через дихальні шляхи;

б) ті, що діють через шлунково-кишковий тракт;

в) ті, що діють через шкірний покрив.

Група психофізичних небезпечних і шкідливих факторів за характером дії

ілиться на перевантаження фізичні та нервово-психічні. Фізичні еревантаження бувають статичні, динамічні, гіподинамія. Нервово-психічні перевантаження діляться на розумову напругу, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Перш за все це стосується інженерно-технічних працівників, майстрів, бригадирів, операторів, диспетчерів, машиністів транспортних засобів.
Група біологічних факторів - сюди можна віднести мікроорганізми, які зустрічаються у сховищах (басейнах) зворотного водопостачання, біологічних очисних спорудах.

45.

Інструктаж - вид навчання, пояснення завдання; у охороні праці супроводжується подальшою перевіркою засвоєного і реєстрацією в спеціальному журналі.

Усі види інструктажів слід вважати елементами навчання. При інструктажі особливу увагу потрібно приділяти робітникам із стажем до 1 року, а також досвідченим робітником з великим стажем. Ці категорії робітників найбільш схильні до травматизму.

Види інструктажу:

-вступний

- первинний

- цільовий

- повторний

- позаплановий

Вступний інструктаж з охорони праці проводить інженер з охорони праці або особа, на яку покладені ці обов'язки:

§ з усіма кого приймаються на роботу не залежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посадою,

§ з тимчасовими працівниками,

§ з працівниками, що відряджаються,

§ з учнями і студентами, що прибули на виробниче навчання або практику, а також учнями в учбових закладах.

Про проведення вступного інструктажу роблять запис в журналі реєстрації вступного інструктажу з обов'язковим підписом що інструктується і інструктує, а також в документі про прийом на роботу або контрольному листі.Проведення вступного інструктажу з учнями реєструють в журналі обліку учбової роботи.

Первинний інструктаж проводить безпосередній керівник робіт по інструкціях по охороні праці, розробленим для окремих професій або видів робіт:

- з усіма працівниками, знову прийнятими в організацію, і що перекладаються з одного підрозділу в інший;

- з працівниками, що виконують нову для них роботу, працівниками, що відряджаються, тимчасовими;

- з будівельниками, що виконують будівельно-монтажні роботи на території діючої організації;

- із студентами і учнями, прибули на виробниче навчання або практику

Первинний інструктаж з охороні праці на робочому місці проводитья до початку виробничої діяльності. Обличчя, які не пов'язані з обслуговуванням, випробуванням, наладкою і ремонтом устаткування, використанням інструменту, зберіганням і застосуванням сировини і матеріалів, первинний інструктаж не проходять.Проводиться на робочому місці безпосереднім керівником.

Для робіт з підвищеною небезпекою один раз на квартал.

Для всіх інших робіт – один раз на півріччя.

Повторний інструктаж проводять з метою перевірки знань правил і інструкцій по охороні праці, а також з метою підвищення знань індивідуально або з групою працівників однієї професії, бригади за програмою інструктажу на робочому місці.

За узгодженням з відповідними органами державного нагляду для деяких категорій працівників може бути встановлений триваліший(до 1 року) термін проходження повторного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться по програмах первинного інструктажу на робочому місці.

Позаплановий інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників однієї професії. Об'єм і зміст інструктажу визначають у кожному конкретному випадку залежно від причин або обставин, що викликали необхідність його проведення.

Позаплановий інструктаж відзначається в журналі реєстрації інструктажу на робочому місці з вказівкою причин його проведення. Позаплановий інструктаж проводить безпосередньо керівник робіт(викладач, майстер).

Позаплановий інструктаж проводиться:

- при введенні в дію нових або перероблених стандартів, правил, інструкцій з охорони праці, а також змін до них;

- при зміні, технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, пристосувань і інструменту, початкової сировини, матеріалів і інших чинників, що впливають на безпеку праці;

- при порушенні працюючими і такими, що вчаться вимог безпеки праці;

- на вимогу органів нагляду;

- при перервах в роботі - для робіт, до яких пред'являються додаткові (підвищені) вимоги безпеки праці, більш ніж 30 календарних днів, а для інших робіт - більше двох місяців.

Цільовий інструктаж проводиться безпосередньо керівником робіт і фіксується в журналі інструктажів і необхідних випадках - в наряді-допуску.

Термін зберігання названих журналів - 10(десять) років з дати внесення останнього запису.

46. Електричний струм, дія на організм людини, причини ураження електричним струмом, надання долікарскої допомоги при електротравмах.

Електричний струм – це впорядкований рух електричних зарядів. Сила струму в ділянці кола прямо пропорційна різниці потенціалів, тобто напрузі на кінцях ділянки і обернено пропорційна опору ділянки кола.

Доторкнувшись до провідника, що знаходиться під напругою, людина включає себе в електричний ланцюг, якщо він погано ізольований від землі або відразу дотикається до об'єкту з іншим значенням потенціалу. У цьому випадку через тіло людини проходить електричний струм.

Дія електричного струму на живу тканину на відміну від дії інших матеріальних факторів (пари, хімічних речовин, випромінювання та ін.) носить своєрідний і різнобічний характер. Проходячи через організм людини, електричний струм здійснює термічну, електролітичну і механічну дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні як живій, так і неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, яка є специфічним процесом, властивим лише живій тканині:

- термічна дія струму проявляється в опіках окремих ділянок тіла, нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, які знаходяться на шляху струму, що викликає в них серйозні функціональні розлади;

- електролітична дія струму проявляється в розкладанні органічних рідин, у тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізико-хімічні складу;

- механічна (динамічна) дія струму виявляється у розриві, розшаруванні та інших пошкодженнях різних тканин організму, в тому числі м'язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини та ін.;

- біологічна дія струму проявляється в подразненні й порушенні живих тканин організму, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що протікають при нормальному функціонуванні організму.

Аналіз нещасних випадків, зв'язаних з дією електричного струму, дозволяє виявити основні причини, які можна об'єднати в групи: 1) Випадковий дотик до струмоведучих частин, які знаходяться під напругою, при проведенні ремонтних робіт, або з-за несправності захисних засобів, з-за помилок. 2) Поява напруги на металевих частинах виробничого устаткування (огородженнях, корпусах, кожухах), що можливо в результаті пошкодження ізоляції струмоведучих частин електроустаткування з проводом, що знаходиться під напругою; замикання фази на землю. 3) Помилкове підключення устаткування під напругу під час проведення на ньому ремонтно-профілактичних робіт; замикання між відключеними і струмоведу-чими частинами, що знаходяться під напругою; розряд блискавки безпосередньо в установку або поблизу неї. 4) Виникнення крокової напруги на поверхні землі, на якій знаходиться людина. Це може бути результатом замикання проводу на землю, несправностей у пристроях робочого або захисного заземлення, занулення. Важливою загальною причиною поразок струмом є незнання правил поводження з злектронебезпечними об'єктами та умов їх експлуатації. Наприклад неврахування характеристик приміщення - його вологості, температури, запилованості.

При ураженнях струмом або блискавкою слід в першу чергу:

- Вимкнути рубильник або вивернути запобіжні пробки;

- Відкинути сухою палицею електричний дріт в бік від ураженого струмом.

Надає допомогу повинен прийняти необхідні заходи безпеки: надіти цілі гумові рукавички або обмотати руки вовняною, шовковою або іншою тканиною; стати на суху дерев'яну дошку або згорток одягу; надіти гумове взуття. Користуватися тільки сухими і погано проводять струм матеріалами.

Після звільнення перебуває у свідомості потерпілого від дії струму необхідно перенести його в тепле провітрюване приміщення, укласти, зігріти, напоївши гарячим чаєм або кавою.

На місце опіків слід покласти суху стерильну пов'язку.

При відсутності у потерпілого дихання і серцебиття відразу ж приступають до штучного дихання та непрямого масажу серця.

Штучне дихання виконується двома способами: (рот у рот) або способом Сильвестра.

Штучне дихання (рот у рот) проводиться наступним чином:

- Голова потерпілого закинута назад і утримується в цьому положенні однією рукою, інший - підтримується напіввідкритим його рот;

- Під плечі потерпілого підкладається валик з одягу;

- Надає допомогу робить глибокий вдих, щільно притискає свій рот до рота потерпілого і повільно, з деяким зусиллям, вдмухує повітря з рота в рот, затискаючи ніс потерпілого пальцями. Штучне дихання здійснюється через марлю або носову хустку, накладені на рот потерпілого. Повітря вдувається з частотою 18-20 разів на хвилину.

47. Аналіз гігієнічних умов праці.

Аналіз проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років. Позачергово атестація проводиться в разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу чи його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я. До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці професійних спілок, інспекції Держгірпромнагляду.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства (роботодавця).

Аналіз робочих місць передбачає:

— встановлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

— санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й

апруженості трудового процесу на робочому місці;

— комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним і санітарним нормам і правилам;

— установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

— обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;

— визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах;

— складання переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

— аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованими органами Держспоживстандарту і Міністерства охорони здоров’я України за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.